Тема 8: Техніка безпеки у шкільних кабінетах, обладнаних технічними засобами навчання Питання:

1. Правила техніки безпеки при роботі з ТЗН.

2.  Технічні засоби електробезпеки.

3. Горіння та його фактори. Причини виникнення пожеж.

4. Протипожежне обладнання кіноустановки.

5. Вогнегасники.

6. Санітарно–гігієнічні вимоги на уроках з використанням ТЗН.

1. Правила техніки безпеки при роботі з ТЗН. Переважна більшість технічних засобів, які використовуються у загальноосвітніх школах, розраховані на мережу змінного електричного струму напругою 220В. Це потребує неухильного додержання правил електробезпеки:

1. Перед вмиканням приладу в мережу необхідно переконатися у справності запобіжників та відповідності їх розрахунковому струму. Ігнорування цієї вимоги може не тільки вивести з ладу прилад, але й стати причиною пожежі та інших трагічних випадків.

2. Не можна вмикати у розетку прилад із знятими фальшпанелями та захисними кришками, бо це відкриває доступ до деталей, які знаходяться під напругою. Крім того, зняття кришок приводить до забруднення внутрішніх частин приладів, що стає причиною порушень нормальної роботи кінематичних та електричних їх вузлів.

3. Під час пошкодження технічних засобів у процесі їх експлуатування розпочинати ремонт можна лише при умові відключення апаратури від мережі.

4. Не можна встановлювати нові запобіжники у прилади, що знаходяться під напругою.

5. При ввімкненому телевізорі забороняється знімати захисну кришку і вмикати телевізор без неї. У телевізорах є елементи, що живляться напругою 6000–27000В (у залежності від модифікації). Навіть після вимкнення телевізора, кінескоп та конденсатори зберігають небезпечний потенціал протягом 5–20 хвилин.

6. Для захисту кінодемонстратора від ураження електричним струмом кіноустановка має бути заземлена (корпус проектора і підсилювача з’єднують провідником із спеціальним контуром). Для виконання на кіноустановці профілактичних робіт треба мати гумові діелектричні рукавиці та калоші. На підлозі біля кінопроекторів кладуть гумові діелектричні ковдри або доріжки.

При проходженні через тіло людини електричний струм може викликати опіки, судоми, припинення дихання, людина може втратити свідомість і в результаті може наступити смерть. Тому, кожному вчителю необхідно не лише добре знати і дотримуватись правил експлуатування різних електричних приладів, але й уміти правильно надати першу допомогу потерпілому. Якщо учень доторкнувся до струмопровідної частини приладу або провідника, які знаходяться під напругою, потерпілого якнайшвидше слід звільнити від дії струму, попередньо вимкнувши живлення устаткування. Якщо це неможливо, то надівають гумові рукавиці та калоші або стають на гумову ковдру і обережно, взявши потерпілого за одяг, відтягують його від предмета, який знаходиться під напругою. Потім потерпілого переносять у приміщення, яке добре провітрюється, створюють доступ повітря до грудної клітки і кладуть його на спину, трохи піднявши голову. Якщо він втратив свідомість, то йому дають нюхати нашатирний спирт. Коли ж він дихає рідко та судомно, або дихання відсутнє – негайно роблять штучне дихання.

Крім дотримання правил електробезпеки слід уникати доторкання руками до зубчастих барабанів, які обертаються, бо вони можуть поранити пальці. Кінопроекційні, проекційні, «звукові» та електронні лампи сильно нагріваються і можуть викликати опіки. Тому лампи необхідно замінювати на нові після вимикання та охолодження. При юстируванні освітлювально–проекційних систем уникайте прямого попадання світла, щоб запобігти ураження очей потужним пучком світла.

2.  Технічні засоби електробезпеки. До технічних засобів електробезпеки відносять: ізоляцію струмопровідних частин, захисне заземлення, занулення, електричне розподілення, загороджувальні та запобіжні пристрої, блокування, засоби індивідуального захисту тощо.

Ізоляція – це захист струмопровідних елементів обладнання, що забезпечує їхню роботу й захист людини від ураження електричним струмом. У виробничих умовах ізоляцію мережі слід перевіряти не рідше одного разу на рік. Опір ізоляції силових та освітлювальних електропровідників має бути не меншим 0,5 МОм.

Принцип улаштування занулення полягає у тому, що неструмопровідні частини електроприладів з'єднують із багаторазово заземленою нейтраллю трансформатора.

Захисне заземлення – це навмисне електричне з'єднання металевих неструмопровідних частин електрообладнання, які можуть опинитися під напругою, із заземлювальним пристроєм. Захисне заземлення використовують для запобігання випадків ураження людей електричним струмом. Якщо корпус приладу перебуває під напругою, то його слід негайно вимкнути навіть при наявності надійного захисного заземлення.

Заземлювач – це провідник чи декілька з’єднаних між собою провідників, які мають надійний контакт із землею. Заземлювачі бувають природними й штучними. До природних належать металеві конструкції будівель та споруд, які з’єднані із землею, а також прокладені в землі неізольовані металеві трубопроводи (за винятком трубопроводів із займистими рідинами та вибухонебезпечними газами). Як штучні заземлювачі використовують вертикально забиті в землю металеві труби або стержні.

3. Горіння та його фактори. Причини виникнення пожеж на вузькоплівкових кіноустановках. Вузькоплівковий фільм виготовляють на ацетилцелюлозній основі, яка погано горить, але дотримання правил техніки пожежної безпеки є обов’язковим. Причинами виникнення пожежі може стати:

 непридатність до експлуатування електромережі у приміщенні;

 перевантаження з’єднувальних провідників, наявність струмопровідних елементів із пошкодженою ізоляцією, що стає причиною короткого замикання;

 недотримання правил пожежної безпеки глядачами (учнями);

 дія відкритого вогню.

Горіння – це хімічна реакція сполучення горючої речовини з киснем, при якій змінюється хімічний стан цієї речовини, внаслідок чого виділяється тепло і випромінюється світло. Горіння характеризується такими факторами: наявністю кисню; наявністю горючого матеріалу; температурою займання. У приміщенні (класній кімнаті) завжди є горючий матеріал (парти, столи, стільці тощо). Повітря у своєму складі завжди має кисень. У зв’язку з цим, постійно існує вірогідність виникнення пожежі.

Працюючу апаратуру залишати без нагляду не дозволяється. У приміщенні для перегляду кінофільмів забороняється палити, зберігати легкозаймисті речовини та запалювати вогонь. Особливу увагу необхідно приділяти стану запобіжників у лінії живлення кіноустановки та якості контактів у місцях з’єднання провідників з електричними розетками. Запобіжник у колі живлення навчальної техніки запобігає нагріванню провідників при їх перевантаженні чи короткому замиканні.

Коротке замикання – це явище, при якому опір електричного кола стає дуже малим, внаслідок чого сила струму зростає (по закону Ома), провідники нагріваються, а ізоляція на них розплавляється і займається.

Запобіжники підбирають на певну величину струму, але так, щоб при збільшенні сили струму у 1.5–2 рази проти розрахункової, вони швидко розплавлялися і, таким чином, розривали електричне коло. Погані контакти при з’єднанні провідників електричного кола створюють порівняно великий опір для струму. У місцях цих контактів провідники нагріваються, що теж може стати причиною пожежі.

На рис. 8.1 зображено будову запобіжника типу Бозе, який має вигляд скляної або керамічної трубку з металевими контактами на кінцях, всередині якої знаходиться провідник із легкоплавкого металу. У випадку збільшення сили струму вище розрахункової, провідник у запобіжнику миттєво розплавляється.

Рис. 8.1. Схематичне зображення запобіжника.

Усі запобіжники типу Бозе встановлюються у спеціальні гнізда–контакти. Коли запобіжник виходить з ладу, перш ніж його замінити новим, треба вимкнути напругу і з’ясувати причину аварії. Запобіжники використовують відповідно до величини сили струму, яка вказана у технічному паспорті приладу. Не можна застосовувати замість запобіжників «жучки» та провідники різних перерізів. При займанні ізоляції електричних провідників необхідно негайно вимкнути напругу і лише потім починати гасити пожежу. Кіноустановку дозволяється вмикати тільки у розетку, яка має запобіжник.

4. Протипожежне обладнання кіноустановки. Під час демонстрування фільму біля апаратури повинен обов’язково бути протипожежний інвентар: відро із сухим просіяним піском; сукняна або азбестова тканина (кошма) розмірами 1,5^х1,5м; вогнегасник. У випадку виникнення вогню його засипають піском, збиваючи полум’я. При цьому доступ кисню з повітря припиниться і горіння відбуватися не буде. Якщо предмет, що горить, покрити суцільним шаром піску неможливо, то застосовують тканину. Накривши нею предмет, перекривають доступ кисню.

Для гасіння твердих предметів, які не знаходяться під напругою, можна користуватися водою. Гасити горючі рідини водою не дозволяється , бо вони легші за воду і спливають на поверхню, продовжуючи горіти. На початку виникнення пожежі найкраще користуватися вогнегасниками, які бувають таких типів: пінні – типу ОХП, вуглекислотні – типу ОУ, та порошкові – типу ОП–1 («Момент»).

5. Вогнегасники. Вогнегасник ОХП–10 (рис. 8.2) – хімічний густопінний, являє собою стальний балон червоного кольору.

Рис. 8.2. Будова вогнегасника ОХП–10.

Заряд складається з кислотної (суміш сірчаної кислоти та сірчанокислого або хлорного заліза) і лужної (водний розчин двовуглекислої соди) частин. Для приведення його в дію необхідно прочистити отвір 10, піднести якомога ближче до місця пожежі і повернути до кінця рукоятку на кришці. Після цього перевертають вогнегасник дном догори і спрямовують струмінь піни на предмет, що горить. Вогнегасна дія піни полягає у тому, що вона огортає предмет, знижує його температуру й ізолює його від доступу повітря. Біля кожного вогнегасника повинен бути паспорт, де зазначено тип, рік випуску, дату зарядки, вид заряду (літній, зимовий).

Вогнегасник ОХП–10 забороняється використовувати для гасіння електроустановок, які знаходяться під напругою (вода і суміш електропровідні)!

Технічні дані вогнегасника ОХП–10

Тривалість дії, с 65

Кількість піни, л 45

Далекість дії, м 8

Переваги: Недоліки:

1) велика далекість дії; 1) вода може замерзнути;

2) велика ємність. 2) електронебезпечний.

Вогнегасник ОУ–2 (рис. 8.3) – вуглекислотний, являє собою стальний балон червоного кольору з вентилем і розтрубом–снігоутворювачем, має мембрану–запобіжник.

Рис. 8.3. Зовнішній вигляд вогнегасника ОУ–2.

Зарядом є зріджений вуглекислий газ (вуглекислота), що перебуває під тиском власних парів у межах Р=16–18 МПа. Щоб привести вогнегасник у дію, слід спрямувати на вогонь розтруб–снігоутворювач, взяти вогнегасник за рукоятку і другою рукою відкрити вентиль проти годинникової стрілки. Завдяки різниці тисків вуглекислота буде підніматися вгору, інтенсивно випаровуватися і, тим самим, охолоджуватися. Унаслідок цього з розтруба викидатиметься снігова хмара. Потрапляючи на предмет, сніг охолоджує його, а потім переходить у газоподібний стан (СО₂). Вуглекислий газ важчий, ніж повітря у 1,5 раза, тому він осідає на поверхню предмета та ізолює його від доступу повітря.

Увага! Поверхня розтруба при роботі охолоджується до мінус 70 градусів по Цельсію, тому до неї не можна торкатися руками.

Вогнегасники ОУ–5, ОУ–8 відрізняються від ОУ–2 лише місткістю балона (5л, 8л). Вогнегасниками типу ОУ–2, ОУ–5, ОУ–8 можна гасити електрообладнання під напругою, легкозаймисті речовини та тверді предмети. З усіх перерахованих типів вогнегасників такі є найнадійнішими, не вимагають частої перезарядки, придатні для гасіння усіх видів пожеж.

Технічні дані вогнегасників ОУ

ОУ–2 ОУ–5 ОУ–8

Ємність балону, л 2 5 8

Вага заряду, кг 1,5 3,5 5,8

Тривалість дії, с 30 30–35 35–40

Далекість дії, м 1,5 2 3,5

Вогнегасники ОП–1 широко використовують у лабораторіях, шкільних кабінетах, автомобілях тощо.

Заряд складається зі спеціального порошку, який під дією температури понад 150°С розкладається з виділенням вуглекислого газу (СО2). Вогнегасник ОП–1 являє собою пластмасовий балон, ємністю 1,5 л, в якому знаходиться порошок і вмонтована капсула–балон з вуглекислотою. Для приведення вогнегасника у дію необхідно зняти з вихідного отвору захисний ковпачок, піднести вогнегасник до місця пожежі, перевернути і вдарити головкою вогнегасника по твердому предмету. Капсула при цьому пробивається і вогнегасник викидає під тиском струмінь порошку. ОП–1 можна використовувати для знешкодження пожеж, які виникають на електроустановках.

Технічні дані вогнегасника ОП–1

Тривалість дії, с 15–20

Далекість дії, м 1–2

Переваги: Недоліки:

1) компактність; 1) невеликий час та радіус дії;

2) не замерзає; 2) невисока надійність.

3) електробезпечний.

Гасіння пожежі зводиться до таких основних правил: а) гасити тверді предмети (стіни та інше) треба згори донизу – тоді вогонь не поширюватиметься вгору; б) горючі рідини треба гасити обережно, локалізуючи полум’я із країв до середини, щоб не розбризкувати їх по приміщенню; в) перш, ніж гасити електропроводку, слід вимкнути електричний струм.

6. Санітарно–гігієнічні вимоги на уроках з використанням ТЗН. Для забезпечення належних умов праці викладача та учнів на заняттях із використанням ТЗН необхідно знати і виконувати вимоги санітарної гігієни. Завданням санітарної гігієни є дотримання таких умов навчання, які забезпечували б збереження сталого рівня працездатності учнів протягом тривалого часу.

На рівень працездатності учнів під час занять з використанням ТЗН впливають такі чинники:

1) тривалість і частота застосування ТЗН;

2) характер предмета та структура уроку;

3) місце уроку у розкладі занять;

4) організаційні умови.

Розроблені інститутом гігієни та підлітків санітарні норми рекомендують залежно від віку учнів та видів ТЗН допустиму тривалість використання їх на уроці (див. табл.8.1).

Таблиця 8.1

Рекомендована тривалість використання ТЗН на уроках

Тривалість перегляду, хв.				Тривалість просл., хв.
Клас	Д/ф	К/ф	Т/п	Радіопередача	Звукозапис
1–3	7–15	15–20	15	20	6–11
3–4	15–20	15–20	17–20	20	11–25
5–9	20–35	20–25	20–25	25	15–20
9–12	15–25	25–30	25–35	25	25

Скорочення: д/ф – діафільм; к/ф – кінофільм; т/п – телепередача.

Спостереження показали, що триваліший перегляд діафільмів, кінофільмів, телепередач, відеопрограм стомлює школярів і може негативно позначитися на їхньому здоров’ї. Щоб запобігти стомлюваності та значному перевантаженню учнів на уроках з використанням технічних засобів навчання, необхідно виконувати такі вимоги:

1. Слідкувати за правильним освітленням кабінетів і класів.

2. Витримувати оптимальні зони перегляду (мінімальна віддаленість глядачів від екрана, кути зору тощо).

3. Правильно добирати і розміщувати проекційну та звукотехнічну апаратуру у приміщеннях.