Тема 6. Книга як основний вид видання.

1. Визначення поняття «книга»

2. Історія книги

3. Структура книги

Базові терміни: «книга», «поліптих», «кодекс», «диплом», «пергамент», «інкунабула», «лінотип».

6.1 Визначення поняття «книга»

Етимологічний зміст поняття «книга» давно загублений. Вважається, що книга означає свиток паперу. До сьогоднішнього дня серед фахівців не має єдиного всіма ухваленого поняття книга, оскільки це поняття є багатозначним і змінювалося впродовж багатьох століть.

Згідно з сучасними уявленнями «книга» – це книжкове видання обсягом більше ніж 48 сторінок у вигляді блоку з’єднаних у корінці листків друкованого тексту в обкладинці або палітурці.

Книга є важливим джерелом інформації, каналом соціальної комунікації і є основним видом документу, що зберігаються в бібліотеках. Це найбільш важлива форма зберігання мовної і графічної інформації для її багаторазового використання і розповсюдження у просторі і часі.

Книга є продуктом книжкової справи до складу якої входять видавнича діяльність, книжкова торгівля, бібліотечна справа, бібліографія. Книгу вивчає комплексна наука – Книгознавство.

2. Історія книги

Історія книги поділяється на 2 періоди: історія рукописної і друкованої книги. Зараз можна говорити про народження електронної книги. Межею між рукописною і друкованою книгою стало винаходження механічного тиражування книг, яке призвело до революції в технології їх виробництва.

В античному світі в середні віки книги (текст і ілюстрації) тиражувалися шляхом переписування.

В культурі Давнього Сходу з ІІІ по І тис. до н.е. книга існувала у формі глиняної дощечки. У Єгипті, починаю чи з ІІІ тис. до н.е. , а пізніше у Давній Греції і Римі до IV -V ст. книга існувала у формі папірусного або пергаментного свитку. Свиток – прямокутний кусок папірусу або пергаменту, вузький і довгий на який текст наносився паралельно довгій стороні зліва на право окремими стовпчиками. Свиток згортався в трубку. Окрім папірусу і пергаменту які були дуже дорогими використовували також деревину, листя шкіру.

Пізніше книга втратила форму свитку і набула нову – диплом. Диплом це – вдвоє складений аркуш. У той час це були дерев’яні дощечки, з’єднані між собою. Давні греки і римляни майже до IV ст. н.е. використовували книги з дощечок або пластинок слонової кістки, натертих воском, з’єднаних кільцями чи ремінцями. Ці декілька з’єднаних дерев’яних дошок, називаються ПОЛІПТИХ. Він є прототипом сучасної книги – кодекса, який було винайдено в І тис. до.н.е. у Давній Греції.

КОДЕКС – це прямокутні дощечки, з’єднані шкіряною або шпагатною петлею. Пізніше у давньому Римі кодекс почали виготовляти з пергаменту – обробленої шкіри. Пергаментні листи легко згорталися і кодекс перетворився в зошит двох-чотирьох- восьми- аркушевий. В кодексі з’явився титульний лист (лат. Titulus– підпис, заголовок), а також перелік аркушів і зошитів. З появою кодексу з’являється оправа(палітурка) яку спочатку робили з декількох склеєних аркушів пергаменту. Потім дерев’яних досок , обтягнутих шкірою чи матерією.

У середні віки було знайдено спосіб з’єднання зошитів, так кодекс перетворився у книжковий блок. За рукописним кодексом зявився друкований який і до сьогодні майже не змінився як приклад видання і оформлення книг. З часом змінювалися лише матеріали для нього.

Важливою подією в історії книги як об’єкту матеріальної культури стало винаходження паперу. Папір було зроблено в І ст. в Китаї. В Європу папір було завезено лише у ХІІ ст., але пергамент він витіснив у ХІІ- Х V ст..

Після винаходу книгодрукування рукописна книга існувала паралельно майже до ХІХ ст. Це був МАНУСКРИПТ (лат. Manus – рука . scribio- пишу) – рукопис у вигляді окремих аркушів, свитку чи кодексу.

Історія української рукописної української книги налічує більше ніж 800рр. У києві у ХІ ст. при Софійському Соборі існував скрип торій (майстерня рукописних книг), де були створені Остромирово Євангіліє (1056-1057) та Ізборнік Святослава (1073).

У ХІІ-ХІІІ ст.. у Галицько-Волинському князівстві існував книго опису. Галицько-Волинський літопис свідчить, про волинського князя Володимира Васильковича (1288) який особисто списував книги і розсилав їх зі соаєї майстерні в інші князівства. Книги були дуже коштовно оздоблені дорогоцінними металами, камінням, перлами.

Видатним пам’ятником укр.. рукописного мистецтва є Київська Псалтир (14-поч.15 ст.) 1397р. Великого формату, написана уставом (торжеств енний почерк) на пергаменті, прикрашена 302 мініатюрами.

В цей час відбувався перехід від пергаменту до більш дешевого паперу, від уставу до спрощеного почерку, збільшення рукописних центрів.

Історія друкованої книги бере початок за декілька років до І. Гутенберга. Першою друкованою книгою є текст, зроблений КСИЛОГРАФІЧНИМ шляхом в Кореї в період 704-705 рр. (гравіювання на дереві)

Початок книгодрукування в Європі пов'язаний з ім’ям І Гутенберга (ХVст.), ко ним було винайдено прилад для вироблення металевого шрифту в матрицях. Наборна форма складається з металевих літер штамп з яких отримували за допомогою ручного пресу. І Гутенберг заснував першу типографію у Майнці. Пізніше книгодрукування розповсюдилося в Італії, швейцарії, Франції Великими центрами були Венеція і Нюрнберг. Вже у 1500р. в Європі було 250 типографій.

Книги, надруковані до 1501 р. називають інкунабулами (лат. Інкунабула – дитинство) В них багато спільного з рукописами: крім надрукованого тексту (без абзаців і пропусків між словами) вручну написані ініціали, розмальовані рамки, відсутні титул і номери сторінок. Більшість інкунабул надруковано латиною. З 1470р. з’являються інкунабули світського змісту. В Росіє інкунабули друкувалися глаголицею і кирилицею.

В 16-16 ст. з’являються книги кишенькового формату у Венеції та Голландії.

Початок українського і російського книгодрукування покладено І Федоровим. У 1564 І Федоров зі своїм другом П. Мстславцем випустили першу книгу «Апостол», започаткувавши друкування на нашій території.

У 1574 р. І. Федоров заснував першу на українській землі типографію. Він надрукував «Апостол» та «Азбуку» – підручник який відіграв велику роль у становленні вітчизняної освіти. Отже, 1574р. – рік початок книгодрукування на Україні.

З початком книгодрукування книга стає важливим джерело інформації. Спосіб друку І Гуттенберга майже незмінно проіснував до ХІХ ст…

У 1884 р. з’явилася машина, яка механізувала набор – ЛИНОТИП. Її винайшов Отмар Мергенталор. Линотип заповнений буквами, що вирізані на латунних пластинах (матрицях) і заглиблені в них.

Пізніше поліграфічне обладнання удосконалювалося, тепер винайдено фотонабір і комп’ютерний набор літер. Сучасні програми дозволяють моделювати і виконувати друк в любих конфігураціях.