Фонологічні школи
Існують різні точки зору відносно нейтралізації фонем у словах на кшталт «луг» - «лук», тобто фонеми, що позначається буквою г, а відображає звук [к].
Представники Ленінградської школи (Лев Володимирович Щерба та ін.) вважають, що звуки [з] – [с] – [ш] у словах з братом – з сестрою – з шишкою відносяться до різних фонем – відповідно /з/ – /с/ – /ш/.
Представники Московської фонологічної школи (Рубен Іванович Аванесов, Ол-р Ол-рович Реформатський та ін.), виходячи з морфологічного принципу, вважають, що звуки [з] – [с] – [ш] є варіантами однієї фонеми, яку вони назвали гіперфонемою. Вона об’єднує усі ознаки звуків [з] – [с] – [ш] – глухість, дзвінкість, щілинність, велярність тощо.
М.С. Трубєцкой вважав, що у подібних випадках ми маємо справу з особливою фонемою – архіфонемою, що являє собою сукупність загальних ознак фонем, що нейтралізуються (в даному випадку передньоязиковість, щілинність).
Тобто якщо архіфонема – це одиниця з неповним комплектом ознак, то гіперфонема – це подвійний або навіть потрійний комплект ознак.
Системи фонем
Кожній мові властива своя система фонем.
Фонологічні системи відрізняються одна від одної:
Кількістю фонем.
Співвідношенням голосних та приголосних.
СПІВВІДНОШЕННЯ ГОЛОСНИХ І ПРИГОЛОСНИХ ФОНЕМ У ДЕЯКИХ МОВАХ
Мова |
Кількість фонем |
Кількість голосних |
Кількість приголосних |
Українська |
38 |
6 |
32 |
Російська |
43 |
6 |
37 |
Англійська |
44 |
12 + 8 дифт. |
24 |
Німецька |
42 |
15 + 3 дифт. |
24 |
Французька |
35 |
15 |
20 |
Башкирська |
35 |
9 |
26 |
Татарська |
34 |
9 |
25 |
Іспанська |
44 |
5+14 диф.,4триф. |
21 |
Італійська |
32 |
7 |
24 |
Фінська |
21 |
8 |
13 |
Абхазька |
68 |
2 (а, и) + 8 дифт. |
58 |
Убихська (Турція) |
82 |
2 ( а, и) |
80 |
Кечуа (Перу) |
31 |
3 (а, і, у) |
28 |
Гавайська |
13 |
5 |
8 |
Таїтянська |
14 |
6 |
8 |
Ротокас (Папуа) |
11 |
5 |
6 (g, k, p, r, t, v) |
Аранта (Австралія) |
13 |
3 |
10 |
Фонологічними опозиціями.
Наприклад в українській та російській мовах фонематично протиставляються тверді та м’які приголосні (лук – люк, лак - ляк), у французькій – носові та неносові; англійській, німецькій та французькій – довгі і короткі (нім. [i] im – «в», [i:m] ihm – «йому», англ. [sit] sit – «сидіти» і [si:t] seat – «сидіння», фр. [mΕtr] mettre – «класти» и [mΕ:tr] maitre – «учитель»).