СГалузі: труктура сучасної психології
За
характером діяльності
Психологія праці
вивчає психологічні особливості діяльності людини в різних сферах суспільного життя (інженерна, авіаційна, космічна, педагогічна, медична психологія і т.д.)
За
розвитком
Вікова Порівняльна Спеціальна
Вивчає психічний вивчає психіку вивчає відхилення
розвиток особистості тварин в розвитку психіки
в процесі життя
За принципом відносин особистості і суспільства
Соціальна Психологія особистості
Вивчає психічні явища в процесі вивчає психологічні особливості
Взаємовідносин людей в колективі особистості
Свідомість
Є вищою формою психіки. Результат
суспільно – історичних умов формування
людини в трудовій діяльності, при
постійному спілкуванні з іншими людьми.
Структура свідомості
Самосвідомість людини. Неусвідомлені форми психічної діяльності людини
Усвідомлення
людиною з допомогою мови себе самої,
своїх відносин до природи і до інших
людей, своїх дій і вчинків, своїх думок,
переживань і різноманітних психічних
якостей.
Розвиток
самосвідомості людини виявляється у
формуванні
Людині властиві
також і неусвідомлені форми психічної
діяльності (інстинктивні та автоматизовані
дії, потяги тощо).
Але несвідоме
включається в свідоме і завдяки цьому
воно може контролюватися людиною.
Суб’єктивне переживання наявності
особистого «Я» виражається насамперед
у тому, що людина розуміє свою тотожність
у теперішньому, минулому і майбутньому.
«Я» сьогодні, при всіх можливих змінах
мого становища в будь-яких нових і
неочікуваних ситуаціях, при будь-якій
перебудові мого життя, моєї свідомості,
поглядів і установок, - це «Я» тієї ж
самої людини, якою я існувала вчора і
якою буду завтра.
Переживання наявності
«Я» є регулятором довготривалого
процесу формування.
Образ «Я»
Це відносно стійка, в більшій або меншій
мірі усвідомлена система уявлень
індивіда про самого себе, на основі
якої він будує свої взаємовідносини з
іншими.
Включає в себе три компоненти
Когнітивний компонент: уявлення про
свої здібності, зовнішність, соціальну
значимість тощо.
Емоційно – оціночний компонент:
самоповага, самокритичність, самолюбство,
самоприниження тощо.
Поведінковий
(вольовий компонент): прагнення бути
зрозумілим, завойовувати симпатії,
повагу товаришів, підвищувати свій
статус, або ж бажання залишитися
непомітним.
«Я - образ» може переживатися як:
«Я – образ» переживається як уявлення
про себе в момент самого переживання,
правильніше було б назвати його
«теперішнім Я» суб’єкта.
«Ідеальне Я» суб’єкта – те, яким він
повинен бути б, на його думку, стати щоб
відповідати когнітивним нормам і
очікуванням оточуючих.
«Фантастичне Я» - те, яким суб’єкт
бажав би стати, якщо це було б можливим,
яким він взагалі себе уявляє.
У
результаті людина нерідко стикається
з протидіями оточуючих, які заперечують
її претензії, проявляє підозрілість,
агресію, врешті – решт може втратити
необхідні міжособистісні контакти,
замкнутися.
Занижена самооцінка
свідчить про розвиток так званого
комплексу неповноцінності, стійкої
невпевненості в собі, відмовлення від
ініціативи, байдужість, самозвинувачування
і тривожність.
Здатність особистості адекватно
(правильно) оцінювати саму себе, свої
можливості, якості й місце серед інших
людей.
Для характеристики позиції особистості
недостатньо знати одну лише самооцінку.
Важливо знати, яка, на думку даної
особистості, оцінка, яку особистість
заслужила в даній групі, та яку, як вона
передбачає, їй можуть дати товариші.
Може бути високою, середньою, низькою.
Три показники – самооцінка, очікувана
оцінка, оцінка особистістю групи –
входять до структури особистості, і
хоче людина того чи ні, вона об’єктивно
вимушена рахуватися з цими суб’єктивними
індикаторами свого самопочуття в групі,
успішності чи неуспішності своїх
досягнень, позиції у ставленні до себе
і оточуючих.
