Тема 14. Податок на доходи фізичних осіб

Глава сімейства Простолюдових, Никифор Львович, ще восени обіцяв дружині та дітям літню поїздку до Єгипту. Вже 5 років, після того, як сім'я збільшилася до 4 чоловік, вони мріяли з'їздити на казкові пляжі Червоного моря. Але в новому році Никифор Львович, отримавши листочок з розрахунком своєї зарплатні, наморщився: податок на його невеликий дохід викладача українського інституту підвищився на 2 % - з 13 до 15 % - і тепер йому ніяк не могло вистачити грошей вивезти 4 чоловік до моря. Двом його старшим діточками довелося все літо дихати вихлопними газами великого міста.

Прибутковий податок – найважливіший для кожного з нас. Саме він показує, чи зможемо ми заплатити за кредит у банку, купити всій сім'ї на зиму нове взуття, відзначити з дружиною річницю весілля в ресторані.

Прибутковий податок або податок на доходи громадян (фізичних осіб) - податок, яким обкладається сума загального доходу громадян в грошовому численні за минулий рік. Частково може стягуватися з місячних і поточних доходів у вигляді разових виплат. Прибутковим податком обкладаються доходи, що перевершують неоподатковуваний мінімум. Звичайно належить до прогресивних податків, тобто ставка його збільшується у міру наростання величини річного доходу.

Прибутковий податок у Великобританії був затверджений законом, прийнятим британською Палатою общин 9 січня 1799 р. Він пройшов не без опору. Загальна рада міста Лондона визнала, що «оподатковувати нестійкі доходи робітників, підприємців і представників вільних професій, які постійно коливаються, жорстоко, деспотично і несправедливо». Інквізиційні методи збору податку розглядалися як «несумісні з принципами конституції Великобританії і відштовхуючі англійців». Проте, законопроект був ухвалений і став законом. Віднині всякий дохід понад 200 фунтів стерлінгів на рік обкладався десятипроцентним податком, для річних доходів від 60 до 200 фунтів стерлінгів були прийняті нижчі податкові ставки, а доходи нижче 60 фунтів стерлінгів взагалі не оподатковувалися. Результати були малообнадійливими: від сплати прибуткового податку легко ухилялися, тому, з одного боку, були понижені ставки, з іншого - закон про лжесвідчення, застосований до платників податків, що ухиляються від сплати податків, був посилений так, що порушникам загрожувало заслання в Ботані Бей. Вилучаючись з початку у розмірі одного шилінга з фунта, прибутковий податок виріс протягом наполеонівських воєн до 3 шилінгів, і, нарешті, в 1806 р. була встановлена податкова ставка в 2 шилінги — рівень, який сучасниками розглядався як природна межа. Цей перший прибутковий податок не був популярний. Він розглядався лише як засіб в боротьбі з Наполеоном, вважався неконституційним і жорстоким, і газета «Едінбург Ревью» відзначала: «Ми не можемо передбачити, що вільний народ терпітиме все це і після закінчення кризи». Народ і не став терпіти — прибутковий податок був скасований в 1815 р. Законодавці виявили своє різко негативне відношення до прибуткового податку, постановивши, що всі податкові документи мають бути знищені.

З самого початку відновлення прибуткового податку у Великобританії в 1842 р. інтелектуальні зусилля людей стали витрачатися на вишукування способів заплатити як можна меншу суму податку. Один з методів ухилення від податків полягав у фіктивній сплаті періодичних внесків неіснуючому родичеві. Інший спосіб полягав в тому, щоб поділити маєток і тим самим уникнути податку на орендаря. Що стосується податку на особисту власність, його можна було уникнути, написавши дарчу. Податкові чиновники приходили до сумного висновку, що подібному шахрайству дуже важко запобігти, і чим довше існує податок, тим більше людей вчаться уникати його. При цьому шахраювали не лише платники податків, але і збирачи податків. Так, збирачи податків привласнювали собі крупні суми—всього в період між 1848 і 1850 рр. було виявлено не менше 39 збирачив податків, що втаюють зібрані суми. Число зловживань, пов'язаних з прибутковим податком, стало зменшуватися, коли тягар податку був полегшений, і в 1874—1876 рр. середня податкову ставка була знижена до двох пенсів на фунт. Серед народу поширилася думка, що податок може взагалі бути скасований, але до 1887 р. податок знову склав 7 пенсів, потім до 1895 р. він виріс до 8 пенсів, і до 1900 р. він склав 1 шилінг.

У Японії прибутковий податок був введений в 1887, в Германії в 1891, в США в 1913, у Франції в 1914, в дореволюційній Росії в січні 1917 р.

Прибутковий податок був представлений на розгляд Державної Російської Думи в 1907 р., але прийнятий лише в 1916 р. Це був єдиний зі всіх податків, який належало стягувати не з колективних платників податків, а з суми особистих доходів окремих осіб; крім того, йому належало стати єдиним по-справжньому універсальним податком, що стягується з усіх, що живуть в Росії, і офіційно покласти відповідальність перед державним бюджетом і на жінок (замість податку на главу сім'ї). Прибутковий податок для Росії був незвичайний ще і тим, що в його основі лежала декларація про доходи, тобто добровільна згода платника податків розкрити інформацію про власні доходи. Цей захід передбачав, що кожен платник податків буде свідомо, з позицій громадянина і з розумінням свого обов’язку, співробітничати з урядом.

Російський уряд віддав перевагу прусській системі прибуткового податку. Прусська модель була системою всеосяжного оподаткування, при якій платник податків був зобов'язаний декларувати всі джерела своїх доходів. Уряд Росії вирішив контролювати всі сторони економічної діяльності особи, але при цьому пійшов ще далі, ніж інші розвинені країни: він постановив, що держава має право вимагати від кожного платника прибуткового податку, а також його працедавця, всю необхідну інформацію про їх платежі. Оподаткування було диференційованим по прогресивних ставках. У 1916 р. його межа була 12,5%, згодом Тимчасовий уряд довів його до 30,5%. Спочатку уряд передбачал мінімальну суму неоподатковуваного доходу в 1000 крб., що наприклад в 1912 р. означало б, що більшості населення прибутковий податок не загрожує. Інфляція періоду Першої світової війни різко збільшила число людей, чий дохід був рівний або більше 1000 крб., а державна рада знизила мінімальний рівень доходу до 750 крб. з метою охопити податком яко можна більшу кількість населення. Віднині і бідняки мали бути включені в число платників податків, тому що отримували статус громадян.

У СРСР прибутковий податок був введений декретом від 16 листопада 1922 р. у поєднанні з помайновим податком під загальною назвою прибутково-помайнового податку, який в 1924 р. був перетворений в прибутковий податок.

У СРСР прибутковий податок сплачувався не лише населенням, але і колгоспами, споживчою кооперацією і господарськими органами громадських організацій. Податок обчислювався по ставках, диференційованих по групах платників і розмірі доходу. У Радянському союзі розрізняли 5 основних груп платників:

1. робітники, що служать і прирівняні до них по оподаткуванню особи;

2. літератори і працівники мистецтва;

3. особи, що займаються приватною практикою (лікарі, викладачі);

4. кустарі;

5. інші особи, одержуючі дохід від роботи не по найму.

Ставки прибуткового податку були прогресивні: нижчі для першої і найбільш вищі для останньої групи платників. Максимальна ставка податку із заробітної плати робітників і службовців — 13% (при заробітній платі понад 100 крб. в місяць). Для окремих категорій платників були встановлені значні пільги, від сплати податку звільнялися низькооплачувані трудящі (неоподатковуваний мінімум заробітної плати робітників і службовців 60 крб., для окремих районів — 70 крб. в місяць).

Прибутковий податок з колгоспів, у тому числі риболовецьких (по доходах від сільського господарства), введений в 1936 замість сільськогосподарського податку.Сплачувався щокварталу, з 1966 р. обкладалися: чистий дохід колгоспу, що перевищує рентабельність 15%, виходячи з 0,3% за кожен відсоток рентабельності вище 15% (гранична ставка 25%); фонд оплати праці колгоспників, що перевищує 60 крб. в місяць в середньому з розрахунку на одного колгоспника, що працює в господарстві (по ставці 8%). Від сплати прибуткового податку були звільнені колгоспи, організовані з господарств переселенців, а також народностей, що населяють окраїни СРСР.

Прибутковий податок із споживчої кооперації і господарських органів громадських організацій був введений в 1923 р. Сплачувався щокварталу з прибутку по ставці 35% для споживчої кооперації і 25% — для господарських органів громадських організацій. Від сплати податку звільнялися: новоорганізовані підприємства споживчої кооперації, що виготовляють товари народного вжитку з місцевої сировини і відходів (протягом перших двох років); клуби, палаци культури, господарськи організації, що знаходяться у веденні партійних і комсомольських організацій.

У ряді країн (Великобританія, Італія, Швеція, Швейцарія) доходи приватних осіб і компаній обкладаються загальноприбутковим податком, а в США, Франції, ФРН і деяких інших — з доходів приватних (фізичних) осіб стягується прибутковий податок, а компанії (юридичні особи) обкладаються спеціальним, т.з. податком з прибутку корпорацій.

Застосовуються дві системи стягування прибуткового податку: окрема (шедулярная) і глобальна. Окрема система виникла у Великобританії і збереглася в Італії і деяких інших країнах. При цій системі доходи залежно від джерел діляться на частини — так звані «шедули», кожна з яких обкладається окремо; стягуються два податки: основний — по пропорційних ставках і додатковий — по прогресивних. Глобальна система вперше з'явилася в Пруссії і застосовується в більшості країн (США, Франція, ФРН, Японія). При цій системі прибутковий податок стягується з річного доходу за прогресивною шкалою ставок.

Розмір прибуткового податку по країнах світу на 2009р.:

• Австралія 17-47%

• Австрія 21-50%

• Аргентина 9-35%

• Білорусь 9-12-15%

• Бельгія 25--50%

• Болгарія 10%

• Бразилія 15-27,5%

• Великобританія 0-40%

• Угорщина 18% і 36%

• В'єтнам 0-40%

• Німеччина 14-45%

• Греція 0-40%

• Данія 38-59%

• Єгипет 10-20%

• Замбія 0-35%

• Ізраїль 10-47%

• Індія 10-30%

• Індонезія 5-35%

• Ірландія 20-41%

• Іспанія 24-43%

• Італія 23-43%

• Канада 15-29%

• Кіпр 20-30%

• Китай 5-45%

• Латвія 26%

• Литва 15% і 24%

• Люксембург 0-38%

• Мальта 15-35%

• Марокко 0-41,5%

• Мексика 0-28%

• Нідерланди 0-52%

• Нова Зеландія 0-39%

• Норвегія 28-51.3%

• Пакистан 0-25%

• Польща 19-40%

• Португалія 0-42%

• Росія 13%, 35%

• Румунія 16%

• Саудівська Аравія 20%

• Сербія 10-20%

• Сінгапур 3,5%-20%

• Словаччина 19%

• Словенія 16%-41%

• США 15-35%

• Таїланд 5-37%

• Тайвань 6-40%

• Туреччина 15-35%

• Узбекистан 11%-17%-22%

• Україна 15%

• Філіппіни 5-32%

• Фінляндія 8,5-31.5%

• Франція 10-48,09%

• Чорногорія 15%

• Чехія 15%

• Швеція 0-56%

• Естонія 21%

• ЮАР 24-43%

• Японія 5-40%