2.Податкова система України на початок 20 ст|.

З вересня 1918 року в незалежній українській державі основну вагу мали непрямі податки, 82% яких складали акцизи на пиво і тютюн. Були введені|запроваджувати| цукрова і винна монополія. Велике значення мали митні збори при торгівлі з|із| Німеччиною|Германією| і Австро – Угорщиною. Виросли прямі податки: так, поземельний податок в 3 рази, гербовою збір|збирання| в 2-3 рази, на 15% виріс збір|збирання| з грошового капіталу – з 20 до 30 коп. на кожних 100 грн. капіталу (стягувався раз на півроку). Проте,|однак| збиралися ці податки дуже важко|тяжкий|.

3.Податки Радянської Росії в епоху «військового комунізму», податкова система під час неПу в 1922—1929 рр.

Основними джерелами доходів бюджету в перші роки радянської влади були емісія паперових грошей і контрибуції, тобто примусові грошові або натуральні побори.

Однією з перших змін податкового законодавства після Жовтневої революції стало прийняття Декрету Ради Народних Комісарів (Раднарком, РНК) від 24 листопада (7 грудня) 1917 р. «Про стягування прямих податків», що встановлював податок на прирістприбутків з торгівельних і промислових підприємств і доходів від особистих промислів». Декретом передбачалися тверді терміни сплати податку і санкції за прострочення платежів або ухилення від сплати «аж до розстрілу».

В умовах диктатури пролетаріату оподаткування і податкове право сталі засобом класової боротьби. Так, Декретом Всеросійського Центрального Виконавського Комітету (ВЦИК) і РНК від 30 жовтня 1918 р. введений одноразовий надзвичайний десятимільярдний революційний податок з метою «вилучити в паразитичних і контрреволюційних елементів грошові кошти і направити їх на невідкладні потреби революційного будівництва і оборону країни». Стягувався цей податок по розкладальній системі: загальна сума податку розкладалася по губерніях, містах, повітах і волостях, а потім — по платниках. Згідно декрету, ця розкладка повинна була «робитися так, щоб всім своїм тягарем податок ліг би на багату частину міського населення і багатих селян». Міська і сільська біднота повністю від сплати податку звільнялася. Втім, економічний і політичний ефект податку був невеликий — замість 10 було зібрано близько 1,5 млрд. крб.

Головним джерелом доходів місцевих бюджетів в цей період став разовий збір за торгівлю, спочатку встановлений Положенням про грошові кошти і витрати місцевих Рад від 3 грудня 1918 р. На підставі прийнятих в 1919, 1921 і 1922 рр. декретів про зміну переліку місцевих податків і зборів місцевим Радам надавалося право стягувати в міських поселеннях місцевий разовий збір за пересувну торгівлю з осіб, що проводять не оподатковувану промисловим податком продаж товарів «в рознос» або «в розвіз», а також збір за продаж худоби на ринку.

Нова економічна політика (НЕП) почала здійснюватися в 1921 р. До числа основних заходів непу входили: заміна «продразвєрсткі» «продналогом», дозвіл приватної торгівлі, дрібних приватних підприємств, оренди дрібних промислових підприємств і землі під строгим контролем держави; заміна натуральної заробітної плати грошовою.

Перехід до непу зумовив відродження податкової системи, що повторила у загальних рисах податкову систему дореволюційної Росії. У цей період знову стягувалися: промисловий податок; подвірний податок; військовий податок; квартирний податок; податок із спадків і дарувань; акцизи; мита; гербовий збір.

У роки НЕПу в СРСРпостійно росте роль прямих податків. У 1922-1923 рр. вони складали 43 % доходів бюджету, в 1926г. - 82%. Особливе значення серед них мав промисловий податок. Ставка – 1,5% від загального торгового обороту. Їм обкладалися ті, хто займався виробництвом або продажем товару. Непрямими податками у вигляді акцизів обкладалися не тільки традиційні товари: алкоголь, тютюн, але і такі нові як чай і сірники.

В той же час були введені нові податки: єдиний натуральний; сільськогосподарський; прибутково-помайновий; збір на потреби житлового і культурно-побутового будівництва.

Крім того, введений ряд «класових податків»: індивідуальне обкладення «куркульських господарств» сільськогосподарським податком, податок на надприбуток, «трудгужналог».

У зв'язку з непослідовністю і безсистемністю проведення економічної політики до кінця 20-х років в СРСР склалася складна і громіздка система бюджетних взаємин — діяло 86 видів платежів до бюджету. Це викликало необхідність вдосконалення фінансової системи країни.