9. Види та фази фінансової кризи на підприємстві

Існує 4 основні фази, кожна з яких відрізняється своїм змістом, наслідками і необхідними заходами для їх усунення. Розглянемо ці фази і з'ясуємо як з них характерна для нашого підприємства.

Перша фаза - зниження рентабельності і обсягів прибутку (криза в широкому розумінні), наслідком цього є погіршення фінансового стану підприємства, скорочення джерел і резервів розвитку.

Вирішення проблеми може знаходитися у сфері як стратегічного правління (перегляд стратегії, реструктуризація підприємства), так і тактичного (зниження витрат, підвищення продуктивності).

Друга фаза - збитковість виробництва, наслідком якої є зменшення резервних фондів підприємства (якщо такі існують), бо в протилежному випадку відразу настає третя фаза. Вирішення проблем знаходиться у сфері стратегічного управління і реалізується, як правило, через реструктуризацію підприємства.

Третя фаза - виснаження чи відсутність резервних фондів, коли на погашення збитків підприємство направляє частину оборотних коштів і тим самим переходить у режим скороченого відтворення.

Реструктуризація вже не може бути використана для вирішення проблеми, оскільки відсутні засоби на її проведення, тому потрібні оперативні засоби для стабілізації фінансового стану підприємства та вишукування коштів на проведення реструктуризації. Якщо таких заходів не буде вжито або вони зазнають невдачі, криза перейде у четверту фазу.

Четверта фаза - неплатоспроможність, при цій фазі підприємство досягло тієї критичної межі, коли немає коштів профінансувати навіть скорочене відтворення і платити за попередніми зобов'язаннями. Фактично на підприємстві виникає загроза зупинити виробництва і банкрутства, у зв'язку з цим необхідні екстрені заходи щодо відновлення платоспроможності підприємства та підтримки виробничого процесу.

В нашому випадку для досліджуваного підприємства характерна перша фаза, тому що простежуються тільки зниження рентабельності і зниження обсягів прибутку. Тому підприємству потрібно здійснювати заходи характерні для першої фази, тобто переглянути стратегію управління підприємством. Тобто велику увагу потрібно приділити фінансовому стану підприємства для того щоб ця проблема не перейшла з першої фази у наступні.

10. Аналіз показників ефективності господарської діяльності

Ефективність використання трудового потенціалу характеризується показником продуктивності праці персоналу. Чисельність працюючих на початок 2002 року 22 чол., на початок 2003 р. 31 чол.

Продуктивність праці визначається за формулою:

ПП=ЧД/Чисельність (ф2 03 5р./чисельність) (10.1.)

ПП2002=334,8/22=15,2

ПП2003=440,2/31=14,2

Продуктивність заробітної плати:

ППзп=ЧД/ОП, (ф2 035р/ф2.240р) (10.2.)

ППзп2002=334,8/99,3=3,37

ППзп2003=440,2/115,0=3,83

Трудомісткість господарської діяльності свідчить про те, який обсяг складають витрати праці та відрахування заробітної плати у загальних витратах підприємства.

Т=ОП+Осц/У.ОВ, (ф2.240+250р/ф2.280р) 10.3.)

Т2002=99,3+36,7/258,6=0,53

Т2003=115,0+42,6/311,4=0,51

Наступним потрібно розглянути показники ефективного використання матеріальних ресурсів.

Фондовіддача показує яку частину чистого доходу отримує підприємство з 1 грн. засобів вкладених в основні засоби.

Фотд=ЧД/ОЗ=(035(ф.2)/030(ф.1) (10.4)

Фотд2002=334,8/166,3=2,01

Фотд2003=440,2/228,1=1,93

Фондоємкість показує обсяг зносу основних засобів в структурі загальних операційних витрат.

Фємк=А/0В=(ф.2.260/280) (10.5)

Фємк2002=45,2/258,6=0,17

Фємк2003=57,8/311,4=0,19

Продуктивність праці в значній мірі визначається тим, наскільки повно при інших умовах реалізуються фактори її зростання. Під факторами слід розуміти рушійні сили або причини, що обумовлюють зміну структури трудових ресурсів і результатів живої праці стосовно нормативів (норм), плану, попереднього періоду, передових підприємств (організацій). Фактори росту продуктивності праці нами розглядаються як зміни матеріально-технічних, організаційних і соціально-економічних умов безпосередньо в процесі виробництва і поза його межами, під впливом яких скорочуються затрати праці на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг). Форми прояву цих факторів досить різноманітні, практично безмежні і можуть виступати не тільки як конкретні заходи (підвищення рівня механізації виробництва, впровадження нових конструкцій, матеріалів, удосконалення організації і виробництва, праці і т.п.), але і як глибинні процеси, пов'язані із зміною форм власності, вдосконаленням господарського механізму, появою конкуренції в сфері будівельного виробництва.