Висновки та пропозиції

Проаналізувавши тему впливу ЗМІ та неурядових організацій на інформаційний простір України, можна зробити висновок, що цей вплив має безліч напрямків, здійснюється різними організаціями, засобами, і мета їх діяльності, також, є різною.

Отож, коли йдеться про інформаційний простір держави (а кожна держава його має), то його межі ототожнюються з її кордонами, охоплюючи національні територію, акваторію і повітряний простір. Саме у цих сферах діють засоби інформації, які й інформують, тобто повідомляють, зображають, складають про що-небудь уявлення. А от що саме повідомляють, як саме зображають і яке саме уявлення складають – це вже належить до сфери політики і залежить від інформатора. Наприклад, українське телебачення і радіо та московське про одну і ту ж подію нерідко розповідають по-різному. Ні дивуватися цьому, ні тим більше обурюватися не варто: українське телебачення має виражати інтереси української держави, московське ж виражає – російської, а вони, як відомо, не збігаються. А от дивуватися і обурюватися тим, що чужоземний інформатор використовує наш національний інформаційний простір в інтересах своєї держави, варто і потрібно.

Державний інформаційний простір – надзвичайно важливе політичне поняття, яке у вартісній шкалі соціальних цінностей можна поставити на друге місце після державної незалежності. Держава зобов'язана забезпечити використання свого інформаційного поля в інтересах саме держави та її громадян. Якщо вона цього не зробить, то цей інформаційний простір буде використаний проти неї самої. І це ми бачимо на власному досить сумному прикладі.

При занепаді української друкованої періодики надзвичайно зростає вплив на соціум електронних засобів масової інформації – вони практично доступні кожній родині завдяки теле- і радіотрансляційним мережам, які дісталися нам у спадок від радянської системи.

Сьогодні Україна є вкрай інформаційно залежною державою, що має негативні наслідки для стану її безпеки.

Отже, можемо виокремити три основних канали масової комунікації: телебачення, радіо, преса. Кожен із зазначених видів ЗМІ має свої особливості, що визначають успішність його впливу на аудиторію.

Характеризуючи роль яку виконують засоби масової інформації в демократичних суспільствах слід відмітити зокрема те, що вона не зводиться виключно до висвітлення суспільно-важливих подій. Засоби масової інформації формують специфічний інформаційний простір ключовими характеристиками якого є необмеженість просторовими рамками, незавершеність, постійне доповнення і реінтерпретація інформації. З цих позицій доводиться говорити про наявність гіпертекстового простору де інформація про подію існує не сама по собі, а в тісному взаємозв’язку з іншими його частинами.

Іншою характеристикою інформації що подається в ЗМІ є її спрямованість на широке коло споживачів. В даному випадку основним є характер матеріалу, з точки зору того на задоволення яких потреб він спрямований. В контексті цього розглядається специфіка аудиторії. Можна виокремити два основні концептуальні підходи до подачі інформації, залежно від того, на яку аудиторію і з якою метою орієнтується комунікатор. За першим варіантом інформаційний продукт поширюється на максимально широку аудиторію, при цьому відбувається саме така інтерпретація інформації яка б забезпечила максимальне сприйняття її чим більшою аудиторією, незважаючи на те яким є її інтелектуальний і освітній рівень. Слід також відзначити те, що за таких умов мінімально враховуються реальні потреби і запити аудиторії. Іншою схемою розвитку інформаційного продукту є його спеціалізація, коли розробляється набагато більша кількість інформаційних продуктів орієнтованих на різні соціальні групи. Основними характеристиками таких груп будуть значення тих змінних які детермінують вибір певного продукту в інформаційному просторі. Ці характеристики визначатимуться географічними, демографічними, соціально-культурними та іншими факторами які формують обличчя споживача.

Ще одним важливим питанням є те, наскільки ефективно здійснюється комунікація між ЗМІ і аудиторією. Комунікативний процес передбачає активну інформаційну взаємодію з двох сторін. Характеристика процесу як односпрямованого дається зазвичай на основі того що вплив сторони, яка є пасивною, недостатній для зміни характеру взаємодії між складовими і не має визначального значення через те що здійснюється з недостатньою інтенсивністю. Для сфери соціальної взаємодії, тобто взаємодії між людьми, характеристика процесу як односпрямованого означає підпорядкованість одного з її членів іншому. В такому випадку ігноруються здатності, що притаманні людині за визначенням. Якщо можна говорити про повне домінування над особистістю, то таким чином порушуються не лише її основні природні права, а й знімається питання відповідальності і тих обов’язків які накладаються у зв’язку зі здійсненням прав.

В сфері інформації коли об’єктом виявляється аудиторія можна говорити про феномен пропаганди. Відповідно, основною функцією, що виконується, є маніпулювання громадською думкою.

В той же час слід констатувати, що відтворення маніпулятивних функцій засобами масової інформації на даному етапі ускладнене саме гіпертекстуальністю сучасного інформаційного простору. Пропагандиський вплив найбільшою мірою реалізується за умови відсутності доступу до альтернативних джерел інформації. Наявність альтернативних точок зору різко знижує його ефективність, відповідно завдання маніпуляції в достатній мірі не виконується. Застосування маніпулятивних технологій з інформацією масового споживання характерні перш за все для недемократичних, авторитарних режимів. Таким чином коли є підстави стверджувати про обмеження прав громадян в сфері отримання, продукування і поширення інформації, автоматично виникають передумови для відповідних характеристик державних інститутів, їх відкритості/закритості, форм здійснення влади у суспільстві, методів які при цьому використовуються. Можна сказати, що специфіка протікання медійних процесів в суспільстві опосередковано визначає його місце на шкалі демократичності. Тут визначальною є роль ЗМІ як інститутів які контролюють стан в галузі поширення інформації.

Роль ЗМІ може визначатися також фактором впливу на них суб’єктів які не пов’язані безпосередньо зі сферою продукування і поширення інформації. Такими контролюючими структурами зазвичай виступають власники ЗМІ які зацікавленні в здійсненні координації діяльності медіа відповідно до необхідності захисту своїх інтересів. Характеристика даної проблематики стикається з необхідністю опрацювання достатньо великого предметного поля, яке визначається різноманітністю власників, інших структур що здійснюють вплив, і відповідно, різним характером цілей (за масштабом, строками втілення, галузевою специфікою, чи на основі інших ознак), на здійснення яких вплив направлений.

Для демократичних суспільств більш характерною є взаємодія медіа зі споживачем інформації на комунікативних засадах. Цей процес характеризується тим, що споживач інформації не вважається пасивною стороною. Це означає визначення деяких можливостей його впливу на діяльність того хто продукує і доносить інформацію. Такий вплив не є достатнім для того щоб змінити ролі в процесі інформаційного обміну, однак можливості зворотнього впливу трансформують його природу.

По-суті об’єктом тут виступає не сторона-рецепієнт, а та проблема, повідомлення з приводу якого здійснюється взаємодія. Між комунікатором і споживачем інформаційний обмін здійснюється на засадах суб’єкт-суб’єкт. Це не означає, що досягається повна рівноправність, рівність можливостей в процесі обміну. Однак такий характер взаємодії уможливлює вироблення узгодженої позиції обома сторонами. Тут можна говорити про те, що та сторона яка переважно сприймає інформацію, може в деякій мірі коректувати її характер, манеру подачі, змістове наповнення, задавати інші характеристики, що виконуватимуть функції дороговказа для виробника. В цьому плані важливим є забезпечення створення і розвитку конкурентного медіа-ринку на якому виробники інформаційного продукту будуть боротися за можливості продати свою інформацію споживачеві.

Таке коригування матеріалів, що надаються споживачеві, призводить до ряду позитивних наслідків. По-перше, це спеціалізований характер інформації що надається. Всі медіа не в змозі забезпечити всіх споживачів нею просто в силу того, що не мають матеріальних можливостей. По-друге, спеціалізація означає підвищення якості матеріалів, що надаються. Це призводить до позитивних наслідків в соціальній сфері через зростання рівня освіченості, загального рівня культури. Зростання якісного рівня інформації що надається для масового споживання, по-суті означає підвищення загального рівня культури і освіти всього суспільства загалом, адже рівень освіченості і культури маси визначається як мінімально наявний в суспільстві. По-третє, підвищення якісного рівня інформації сприяє збільшенню конкурентності в сфері медіа. Це в свою чергу створює умови для подальшого розвитку сфери інформації.

Саме в демократичному суспільстві прийнято говорити про ЗМІ, як про ту ланку, яка пов’язує владні інститути і представництво інтересів громадян. Як політичне, через делегування політичним партіям і лідерам повноважень виражати інтереси виборців, так і неполітичне – через систему громадських організацій, рухів, тощо. ЗМІ, в даному випадку, повинні виконувати функції ретранслятора в обох напрямках. Знову ж таки, за відсутності вільного ринку інформації (на сьогодні це достатньо умовно внаслідок його глобалізації), недемократичності політичного режиму, інших обмежень, ця функція може ЗМІ не виконуватись, або виконуватися в недостатній мірі. Це веде до загрози делегітимації влади через розрив з суспільством, неможливістю усвідомити його реальні потреби і відтак до слабкості і можливості краху правлячого режиму.

Крім того ЗМІ великою мірою виконують функції соціалізації, виховання особистості, розстановки життєвих пріоритетів і цінностей. Тому управління сферою медіа в обов’язковому порядку повинно враховувати довготривалі соціальні наслідки інформаційного впливу на суспільство. Цей вплив накладає свій відбиток на такий шар ментальних структур, що потім дуже важко і впродовж тривалого часу піддаються трансформації. Інформація переходить в нову якість – внутрішнє переконання особистості, яке вже ніяк не детерміноване тим з якого джерела і якими каналами вона отримана. Таким чином, засоби масової інформації формують громадську думку з приводу актуальних суспільно-політичних питань, питань культури, духовних орієнтирів.

Необхідно чітко усвідомлювати – коли інформація подається споживачеві з позицій намагання сформувати відповідний рівень лояльності до органів влади, чи певне ставлення до конкретних подій, в довгостроковій перспективі це може призводити до стійких перешкод у розвитку суспільства. З таких основних позицій можна розглядати і перспективи розвитку українського інформаційного простору.

Основною характеристикою що піддається виміру в дослідженні інформаційного простору є рівень довіри споживачів. В цьому плані ситуацію в Україні не можна характеризувати як однозначну. З одного боку 56% українців в цілому довіряють інформації ЗМІ, з іншого – 38,6% - не довіряють. Це може свідчити про недостатній рівень авторитету ЗМІ, але в той же час це непряме підтвердження того, що в країні немає домінування якоїсь одної нав’язаної точки зору яка б проходила всіма каналами поширення. Якщо порівнювати це з основними характеристиками які визначають для споживачів вибір тих чи інших ЗМІ для отримання інформації (це – достовірність, об’єктивність і оперативність інформації, відповідно – 66,3%, 52,8%, 36,9%) можна стверджувати, що ці запити достатньою мірою не забезпечуються. Також слід відзначити, що вибір матеріалу здійснюється з обмеженої кількості джерел через нерозвиненість в достатній мірі всіх каналів комунікації. Такі обмеження можуть виникати як через проблему доступності каналів передачі інформації, так і через відсутність у споживачів навиків для її отримання. Як результат, констатуємо, що крім українських засобів масової інформації в українському просторі достатньо відчутно представлені лише російські джерела. В цьому випадку об’єктивно необхідним є проведення власної інформаційної політики українськими медіа, без повної орієнтації на Росію.

Можна стверджувати що сприйняття західних медіа відбувається великою мірою за рахунок ретрансляції їх повідомлень українськими ЗМІ. Цьому сприяє фактор доступності каналів (56,6% респондентів відзначають відсутність доступу до ресурсів Інтернет, 36,6% не мають доступу до західних ЗМІ) В той же час західні медіа мають найменший відсоток оцінки своєї некомпетентності. Можна констатувати що реальний рівень доступу до західних джерел інформації на порядок нижчий за наведений відсоток, опираючись на те, що переважна більшість опитаних не може дати оцінку їх об’єктивності. Це ще раз говорить про те, що оцінка західних ЗМІ відбувається через отримання їх повідомлень, ретрансльованих українськими медіа.

Щодо неурядових громадських організацій України, то виступають гарантами плюралізму й незалежності ЗМІ, інструментом соціального і культурного прогресу, сприяють побудові нової архітектури відносин в українському суспільстві та багатогранному функціонуванню всієї державної системи.

Розвинута мережа неурядових організацій об'єднує установи, метою діяльності яких є участь у становленні інформаційного суспільства, захист прав і свобод людини у сфері інформації й комунікації, безперешкодне здійснення професійної діяльності, просвітництво та підтримка культурного розмаїття ЗМІ.