3. Правові форми використання земель лісогосподарського призначення Право власності на землі лісогосподарського призначення
Законодавство передбачає можливість перебування земель лісогосподарського призначення у будь-якій формі власності, про що наголошено у ч. 1 ст. 56 ЗК України, проте встановлює обмеження на передачу земельних ділянок лісогосподарського призначення із комунальної та державної власності у приватну: така передача заборонена (п. "г" ч. З ст. 83 щодо комунальної власності, п. "г'" ч. 4 ст. 84 ЗК України щодо державної), крім "замкнених" земельних ділянок лісогосподарського призначення "загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств" (ч. 2 ст. 56 ЗК України). Це не означає неможливості набуття земельних ділянок лісового фонду від приватних власників (вторинне набуття), або зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності на землі лісового фонду (первинне набуття) - при створенні лісів. У ч. З ст. 56 ЗК України спеціально наголошено, що "[г]ромадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і мачопродуктивних угідь для залісення". Така можливість підтверджена і ст. 12 ЛК України.
Право постійного користування землями лісогосподарського призначення
На сьогодні можливість використання земельних ділянок лісогосподарського призначення на праві приватної власності залишається здебільшого теоретичною, практично всі землі лісогосподарського призначення в Україні перебувають у власності держави. Ч. 1 ст. 57 ЗК України передбачає, що
"/. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. "
Л'В. На сьогодні згадані в законі "спеціалізовані підприємства" існують у формі держлісгоспів (державних лісогосподарських підприємств) та держлісомисгоспів (державних лісомисливських господарств). Держлісгоспи та держлісомисгоспи є підприємствами, проте одночасно здійснюють державні функції (цікаво, що, наприклад, у РФ лісгоспи прямо визнані органами федерального органу лісового господарства881). Наприклад, посадові особи цих підприємств уповноважені накладати адміністративні стягнення за лісопорушення (ст. 241 КпАП України). Лісгоспи поділяються на лісництва (технічні підрозділи), ті - на дільниці. У складі лісгоспів також можуть існувати виробничі цехи тощо
Використання земель лісогосподарського призначення на праві тимчасового користування
Законодавство не називає оренду серед можливих правових форм користування землями лісового фонду, що перебувають у державній власності.
Разом із тим, теоретично існує можливість оренди земель лісогосподарського призначення, що перебувають у приватній власності.
Альтернативою оренді є землекористування, яке є похідним від права
спеціального лісокористування і, в силу положень закону, спеціального оформлення не потребує. Відповідно до ст. 18 ЛК України,
"Стаття 18. Тимчасове користування лісами
Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальнії) або приватнії/ власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітиьо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства
Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
Короткострокове тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та інших потреб, передбачених цим Кодексом, здійснюється без вилучення земельних ділянок у власника лісів, постійного лісокористувача на підставі спеціального дозволу, що видається власником лісів, постійним лісокористувачем підприємствам, установам, організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам.
Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є:
власники лісів або уповноважені ними особи;
підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам. "
Як видно із положень даної статті, для користування лісами цілком достатньо оформлення права користування ними. Земельна ділянка у власників або користувачів не вилучається, право користування земельною ділянкою окремо не оформлюється, хоча використання лісових ресурсів, поза сумнівом, передбачає і використання відповідних ділянок.
Лісовий сервітут
Ст. 23 ЛК України передбачає існування лісових сервітутів. Незважаючи на деяку нечіткість норми, видається, що лісовий сервітут - це різновид земельного сервітуту (див. тему "Обмеження та обтяження прав на землю"). Про це свідчать положення ч. ч. 4-6 статті:
"Установлення лісового сервітуту не веде до позбавлення власника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовий сервітут, права володіння, користування та розпоряджання нею, а користувача - володіння, користування.
Лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодо якої він установлений.
Положення Цивільного та Земельного кодексів України застосовуються до лісових сервітутів у частині, що не суперечить вимогам нього Кодексу. "
Співвідношення видів лісокористування із можливими правовими формами використання земельних ділянок лісогосподарського призначення
Використання лісових ресурсів неможливе без використання земельних ділянок, на яких ці ресурси розташовані. Підсумовуючи, пропонуємо своє бачення того, як у випадку використання лісових ресурсів повинно вирішуватися питання належної правової форми використання земель.
