5. Принцип роботи систем охолодження та мащення двигунів автомобіля

Система охолодження призначена для підтримання оптимального теплового режиму двигуна регульованим відведенням тепла від найбільш гарячих деталей, які нагріваються в результаті тертя або контакту з гарячими газами.

Найвигідніший тепловий стан двигуна в межах 85-95°С підтримує система охолодження, яка відводить зайве тепло від деталей і передає її навколишньому повітрю. Для відведення тепла від нагрітих частин двигуна використовують рідинну примусову систему охолодження. Циркуляція охолоджувальної рідини в такій системі відбувається під дією відцентрового насоса, що подає охолоджувальну воду з радіатора в сорочку охолодження блока циліндрів.

Залежно від умов роботи вузлів і механізмів двигуна масло до них може підводитися декількома способами, конструктивно з'єднаними в єдину систему. В сучасних двигунах при Існуванні різних способів подачі масла до тертьових поверхонь взаємодіючих деталей система мащення називається комбінованою і в ній застосовуються такі способи мащення: під тиском, краплинне (розбризкування маслом) і масляним туманом.

Основними елементами системи мащення є масляний насос, масляні фільтри і масляний радіатор.

Для системи охолодження використовують таку охолоджувальну рідину:

1. м'яку воду (снігову, дощову);

2. етиленгліколеві рідини (антифрізи):

• марки - 40 (світло-жовта);

• марки 65 (оранжева);

• Тосол-А 40;

• Тосол-А 65;

• охолоджувальна рідина;

• повітря.

В систему охолодження автомобіля входять:

• радіатор;

• рідинний насос;

• перепускний шланг; — термостат;

• датчик температури охолоджувальної рідини;

• зливний кран сорочки охолодження блока і головки циліндрів;

8

• сорочка охолодження блока і головки циліндрів;

• жалюзі;

• датчик аварійного перегріву охолоджувальної рідини - розміщений на верхньому бачку радіатора;

• вентилятор;

• покажчики температури та контрольна лампа знаходяться на щитку приладів.

6. Конструктивні особливості будови систем живлення

Система живлення призначена для приготування і подачі до циліндрів пальної суміші, а також для регулювання її кількості та складу, і випуску відпрацьованих газів.

При розрідженні в баці відкритий впускний клапан. При надлишковому тиску відкритий випускний клапан.

До системи живлення двигуна входять:

• паливний бак;

• фільтр -від стойник (фільтр грубої очистки палива);

• поливопідкачувальний насос;

• фільтр тонкого очищення палива; -карбюратор;

• паливопроводи;

• повітряний фільтр;

• впускний колектор;

• випускний колектор; — глушник.

Основними механізмами і вузлами дизельної системи живлення е: паливний насос високого тиску з муфтою випередження впорскування палива, паливопідкачувальний насос низького тиску, форсунки, паливний бак з фільтром грубого очищення палива, фільтр тонкого очищення палива, паливопроводи низького і високого тиску, повітряний фільтр, впускний івипускний колектор, глушник, в окремих двигунах турбокомпресор.

Газове паливо для автомобільних двигунів застосовують у стисненому або зрідженому стані. Метан стискають до тиску в середньому 20 МПа і зберігають у товстостінних балонах. Етан, пропан і бутан переходять у рідкий стан при стисканні до 1,6 МПа. їх також зберігають у балонах.

Газоповітряні суміші, порівняно з бензоповітряними, мають вищі (ідетонаційні властивості, що дає змогу підвищити ступінь стискання і поліпшити економічні показники двигуна. Газові двигуни характеризуються повнішим згорянням суміші й набагато нижчого токсичністю (шкідливістю) відпрацьованих газів, завдяки чому зменшується забруднення навколишнього середовища.

Робота системи живлення двигуна. Після пуску двигуна паливний насос засмоктує паливо з паливного бака і паливо проходить через сітку приймальної трубки, кран, фільтр грубої очистки, паливний насос, фільтр тонкої очистки палива в поплавцеву камеру карбюратора.

У нашій країні експлуатується багато автомобілів іноземного виробництва із системою впорскування палива (інжектором).

Застосування карбюраторів з електронним керуванням сумішоутворення дає змогу підтримувати оптимальний склад паливоповітряної суміші й оптимальне наповнення циліндрів на різних режимам роботи двигуна; збільшити паливну економічність і зменшити вміст шкідливих сполук у відпрацьованих газах; підвищити надійність системи живлення, а також полегшити обслуговування та діагностику.

Проте будь-якому карбюратору властивий елемент «стихійності в сумішоутворенні. Крім того, ця система живлення має межі «пристосування» до режимів роботи двигуна.

Система впорскування палива дає змогу оптимізувати процес сумішоутворення, тобто впорскування може здійснюватися більш оптимально за місцем, часом і потрібною кількістю палива.

Впорскувальні паливні системи класифікують за різними ознаками. За місцем підведення палива розрізняють: центральне одноточкове впорскування; розподілене впорскування; безпосереднє впорскування в циліндри. За способом подавання палива впорскування буває: неперервним; переривчастим. Крім того, ці системи розрізняють за типом механізмів, що дозують паливо: з плунжерними насосами; з розподільниками; з форсунками; з регуляторами тиску. Регулювання кількості суміші може бути: пневматичним; механічним; електронним. Регулювання складу суміші може здійснюватися за: розрідженням у впускній системі; кутом повороту дросельної заслінки; витратою повітря.

Впорскування дає змогу точніше розподілити паливо в циліндрах У разі розподіленого впорскування склад суміші в різних циліндрах відрізняється тільки на 6-7 %, а в разі живлення від карбюратора на 11-17 %.

Завдяки відсутності додаткового опору потокові повітря і впуску у вигляді карбюратора з дифузором, а отже, більш високим коефіцієнтом наповнення циліндрів, можна дістати вищу літрову потужність двигуна.

Впорскування дає змогу використовувати більше перекриття клапанів для кращого продування камери згоряння чистим повітрям, а не сумішшю. Внаслідок кращого продування й більшої рівномірності! складу суміші в циліндрах знижується температура стінок циліндрів, днищ поршнів і випускних клапанів, що, в свою чергу, дає змогу зменшити потрібне октанове число палива на 2-3 од., тобто підвищити ступінь стискання без загрози детонації. Крім того, знижується утворення оксидів азоту під час згоряння палива, поліпшуються умови мащення дзеркала циліндра.

Проте, як і в карбюраторному двигуні, треба, щоб склад суміші в процесі впорскування палива узгоджувався з режимом роботи двигуна (пуск, холостий хід, малі й максимальні навантаження); в разі відкриття дросельної заслінки має забезпечуватися збагачення суміші.