173Тема 7

Застрахованій особі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку, допомога при народженні дитини надається, якщо звер­нення за її призначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.

При народженні двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.

Допомога при народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на допомогу для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку надається застрахованій особі в розмірі, що вста­новлюється правлінням фонду, але не менше розміру прожит­кового мінімуму, визначеного законом.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку надається застрахованій особі щомісяця з дня надан­ня відпустки для догляду за дитиною до дня її закінчення, але не більш як до дня досягнення дитиною трирічного віку включно.

Усиновителям та опікунам допомога для догляду за дити­ною до досягнення нею трирічного віку надається не раніше дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Допомоги у зв'язку з безробіттям. У зв'язку з безробіттям застрахованим особам виплачуються такі види допомог:

1) допомога у разі безробіття, у тому числі одноразова її ви­плата для організації безробітними підприємницької діяльності;

2) матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

3) допомога в разі часткового безробіття;

4) матеріальна допомога у разі безробіття, одноразова мате­ріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні.

174

Система страхових допомог в Україні

Застраховані особи, визнані у встановленому порядку без­робітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робо­чого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачу­вали страхові внески, мають право на допомогу в разі безробіт­тя залежно від страхового стажу: до 2 років — 50 %; від 2 до б років — 55; від 6 до 10 років — 60; понад 10 років — 70 % їхньої середньої заробітної плати.

Допомога у разі безробіття виплачується залежно від трива­лості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів — 100 %; протягом наступних 90 кален­дарних днів — 80; у подальшому — 70 % розміру призначеної допомоги.

Право на допомогу в разі безробіття зберігається у випадку настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєст­рувалась в установленому порядку в державній службі зайня­тості як безробітна. Поважні причини такі:

1) навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;

2) строкова військова служба;

3) здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним виснов­ком потребує постійного стороннього догляду.

Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, пра­цювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які ба­жають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами З, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 КЗпП України, мають право на допомогу у разі безробіття без урахування страхового стажу. Названим особам допомога в разі безробіття призначається у розмірі прожиткового мінімуму.