29Тема 2

ними. Вони перебувають в особливому часовому зв'язку з ма­теріальними: можуть передувати виникненню матеріальних правовідносин (правовідносини щодо встановлення юридичних фактів), діяти паралельно з основними матеріальними право­відносинами (правовідносини щодо зміни групи інвалідності), приходити на зміну матеріальним правовідносинам (право­відносини, пов'язані зі зміною виду соціального забезпечення). Всі правовідносини спрямовані на досягнення єдиного резуль­тату — реалізацію особою права на соціальне забезпечення. Таким чином, видове багатоманіття правовідносин у сфері соці­ального забезпечення узгоджується з їх спільною метою.

Специфічною ознакою соціально-забезпечувальних право­відносин є те, що вони відбуваються як конкретні видові пра­вовідносини. Видів правовідносин у сфері соціального забезпе­чення стільки, скільки видів соціального забезпечення. Систе­ма соціального забезпечення об'єднує в собі низку підсистем: грошове забезпечення пенсіями чи допомогами; надання пев­них побутових чи культурних благ тощо, які у правовій літе­ратурі традиційно називають видами соціального забезпечен­ня. Тому право на соціальне забезпечення означає право на кон­кретний вид цього забезпечення, яке може бути реалізоване тільки через відповідний вид правовідносин.

Соціально-забезпечувальні правовідносини за своєю економіч­ною сутністю є розподільчими, оскільки полягають у задоволенні потреб певного кола членів суспільства за рахунок коштів бю­джетів (державного, місцевих та спеціально створених фондів).

Важливою рисою соціально-забезпечувальних правовідно­син є їх персоніфікація. Це означає, що обсяг права на соціаль­не забезпечення конкретної особи (наприклад, розмір пенсії) обумовлюється сумарним періодом її трудової діяльності, роз­міром її середнього заробітку, відсотком втрати працездатності, сімейним станом, кількістю утриманців.

Суб'єкти соціально-забезпечувальних правовідносин. Пра­вовідносини з державного соціального забезпечення мають про­стий суб'єктний склад; у них законодавчо передбачені лише дві сторони, які є носіями юридичних прав і обов'язків: це грома-

30

Соціально-забезпечувальні правовідносини

дяни або члени їхніх сімей та відповідні державні органи чи установи, покликані забезпечити реалізацію права на соціаль­не забезпечення.

Управомоченою стороною соціально-забезпечувальних пра­вовідносин є фізичні особи (громадяни України, особи без гро­мадянства, іноземні громадяни).

Фізична особа як суб'єкт соціально-забезпечувальних пра­вовідносин характеризується наявністю правосуб'єктності, зміст якої виражається у двох елементах: правоздатності та дієздатності. Правоздатність означає здатність особи мати пра­ва та обов'язки і виникає в особи з моменту народження, а тому є рівною та однаковою за своїм змістом для всіх людей. Під дієздатністю в загальній теорії права розуміють здатність осо­би своїми діями набувати прав та виконувати обов'язки. Зако­нодавством про соціальне забезпечення встановлено спеціальні правила настання дієздатності залежно від виду соціально-за­безпечувальних правовідносин за змістом та організаційно-пра­вовою формою соціального забезпечення.

Залежно від соціальних ризиків, які визначають зміст дієздатності, можна виділити загальних та спеціальних суб'єк­тів соціально-забезпечувальних правовідносин.

До загальних суб'єктів потрібно віднести фізичних осіб, дієздатність яких зумовлена настанням загальносоціальних (досягнення пенсійного віку, настання повної, часткової втра­ти працездатності і т. ін.) чи професійних (втрата працездат­ності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи профе­сійного захворювання) соціальних ризиків.

В окремих правовідносинах (щодо забезпечення в разі втра­ти годувальника, щодо користування соціальними пільгами) суб'єктом можуть виступати члени сім'ї померлого годувальника.

До спеціальних суб'єктів відносять: ветеранів війни, вете­ранів військової служби, військовослужбовців та членів їх сімей, ветеранів праці, осіб, віднесених до реабілітованих ре­пресованих громадян, біженців та осіб, яким Україна надала притулок, жертв нацистських репресій.

Правовий статус ветеранів війни визначено Законом Украї­ни "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захис­ту" (від 22 жовтня 1993 р.)