4. Кола уваги.

К.С. Станіславський, говорячи про сценічну увагу актора, виділяв три кола уваги: мале, середнє, велике. При малому колі увага концентрується на одному предметі (лампа, книга тощо), при середньому — на кількох об’єктах, при великому — на багатьох.

Слід зазначити таку закономірність: чим більше коло уваги, тим розсіянішою є увага й тим менше піддається вона свідомому керуванню. В зв’язку з цим К.С. Станіславський давав пораду: коли відбувається втрата контролю над увагою, коли вона ніби розчиняється у просторі, потрібно негайно зосередитись на якомусь конкретному найближчому об’єкті, встановивши мале коло уваги. Згодом коло уваги можна розширювати.

Ці поради є корисними й стануть у пригоді для вчителя.

5. Педагогічні умови, що визначають увагу учнів на уроці. Умови, що стимулюють та підтримують увагу учнів на уроці:

1. Порядок на робочому місці.

2. Самонагадування.

3. Поділ уроку на блоки, постановка до них запитань.

4. Словесний звіт про те, що зроблено, що потрібно зробити.

5. Практичне застосування набутих теоретичних знань.

6. Наукова організація праці.

7. Дотримання дидактичних умов розвитку уваги.

Умови, що сприяють розвиткові уваги учнів на уроці:

1. Мотивація навчальної діяльності (повідомлення теми, мети, завдань уроку), актуалізація опорних знань, умінь, навичок учнів.

2. Формування й розвиток в учнів уміння виконувати поставлені завдання без будь-яких зволікань.

3. Організація співпраці вчителя й учнів.

4. Ретельно продуманий зміст навчального матеріалу, забезпечення послідовності та доступності його викладу.

5. Дотримання жвавого, енергійного мовленнєвого тону.

6. Забезпечення живого контакту з учнями, спостереження за ними, дотримання індивідуального підходу до кожного з них.

6. Уважність. Виховання уважності.

Уважність — важлива властивість особистості, що істотно залежить від інтересів і потреб особистості, рівня сформованості її свідомості, волі, характеру.

Виховання уважності неможливе без самовиховання уваги. Виховання стає особливо ефективним, коли мета виховання співпадає з метою особистості.

Бути уважним — означає, як писав в одній зі своїх книг С.Соловейчик, думати про те, що розповідають, а думати, в свою чергу, означає задавати питання та відповідати на них. Бути уважним — означає вміти відчувати щонайменші зміни у стані й самопочутті інших людей, вчасно надати їм допомогу та підтримку або ж, навпаки, залишити людину у спокої, не бути нав’язливим, проявити такт.

Термін “уважність” має важливій індивідуальний зміст. Під ним розуміємо якість, яка розкриває особливе ставлення до людей, особливу спрямованість особистості на інших.

К.Д.Ушинський влучно підмітив, що, з метою отримання об’єктивної інформації про внутрішнє життя, інтереси людини, слід придивитись й дослухатись, до чого вона особливо уважна.

З віком уважність змінюється. Так, у початкових класах без повсякчасного управління увагою учнів проводити уроки практично неможливо. Від четвертого до шостого класу кількість помилок уваги зменшується більш як у 2 рази. Разом з тим схильність учнів перетворювати серйозну справу в гру, їх підвищена емоційність, різкі коливання настрою роблять роботу учнів середніх класів не завжди передбачуваною. У роботі з підлітками багато що залежить від майстерності вчителя, його вміння “перетворювати” учнів із пасивних статистів педагогічного впливу на активних зацікавлених співучасників спільної справи.

Вихованню уважності сприяють спеціальні вправи. Ряд прийомів та вправ на розвиток уважності були запропоновані К.Д.Ушинським ще у минулому столітті. Не втратили вони актуальності й у наші дні:

1. Вчителеві насамперед слід сформулювати й висловити запитання, а потім, дещо згодом, назвати ім’я того, хто повинен відповідати на нього.

2. Слід заохочувати підняття рук учнів, котрі можуть відповісти на запитання, задане якомусь конкретному учневі.

3. При читанні вголос кожна помилка читаючого повинна викликати підняття рук.

4. Необхідно підбирати спеціальні вправи для розвитку уваги: незакінчені речення, котрі слід закінчити; питання, що потребують відповіді; помилки, які потрібно виправити.

5. Доцільно практикувати продовження читання тексту, виконання завдання учнями по черзі за вказівкою вчителя або товариша.

6. Корисними є незначні покарання за неуважність і винагорода за прояв уваги.