8. Зовнішня техніка вчителя.

Важлива передумова творчого процесу  гармонійна єдність внутрішнього змісту діяльності і зовнішнього його вияву.

Елементами зовнішньої техніки вчителя є вербальні (мовні) і невербальні засоби. Саме через них педагог виявляє свої наміри, саме їх “читають” і розуміють учні.

8.1. Невербальна комунікація (за е.В.Кузнецовою):

1. Мова тіла:

1.1. Статична експресія (експресія  виразність; яскраве вираження почуттів):

 Фізіогноміка  експресія обличчя і фігури, зумовлена будовою тіла.

 Артефакти – прикраси зовнішності: манера одягатися, зачіска, косметика.

 Система запахів  природні і штучні.

1.2. Динамічна експресія:

 Текесика – система дотиків, потиску руки, поплескування.

 Просодика – характеристика голосу: темп, тембр, висота, гучність, наголоси, акцент.

 Екстралінгвістика – включення в мову пауз, покашлювання, сміху, позіхань, (зітхань), плачу;

 Кінесика – комунікативно значущі рухи:

 Виражальні рухи  міміка, жести, пантоміміка, постава, поза, хода.

 Контакт очей  спрямованість руху, частота контакту, тривалість.

 Авербальні дії – дії з предметами; тілесні рухи –почісування, потирання рук.

2. Міжособистісний простір (проксеміка):

 дистанція;

 взаємне розміщення у спілкуванні.

3. Часові характеристики у спілкуванні:

 час спілкування;

 запізнення;

 затримки дій.

Зрозуміло, що не всі засоби вираження людиною свого ставлення є рівнозначними, проте кожен з них зчитується вихованцями, підсилюючи або нейтралізуючи враження ввід слів педагога.

Дослідження засвідчують, що невербальні засоби, зокрема жест, можуть мати більше ваги у спілкуванні, аніж слово. Експеримент показав, що, якщо ми говоримо “Ти гарний хлопчик” і водночас супроводжуємо висловлювання жестом негативної оцінки, то 85% респондентів сприймуть цю інформацію за змістом жесту, а не слова. (Ермолаева Е.А. Психосоматический анализ жестов как знаковых средств общения (в соотношении с языком) //Психосемиотика познавательной деятельности и общения.  М., 1983.  С.85).

Зовнішній вигляд педагога має бути естетично виразним.

Неприпустиме недбале ставлення до своєї зовнішності, але неприємною є й надмірна увага до неї. Головна вимога до одягу вчителя  скромність та елегантність. (Химерна зачіска, незвичайний фасон сукні й часті зміни кольору волосся відвертають увагу учнів).

(Грехнев В.С. Культура педагогического общения: Кн. для учителя.М., 1990.С.39).

Однак учитель все ж повинен стежити за модою, адже його вигляд має викликати позитивне ставлення учнів. Проте першим приносити моду в школу і цим привертати загальну увагу не варто.

Зачіска, одяг і прикраси завжди повинні бути підпорядковані розвязанню педагогічної задачі  ефективній взаємодії задля формування особистості вихованця.

У всьому вчитель повинен дотримуватись міри й розуміти ситуацію.

Неприпустимі для педагога:

 кривляння;

 метушливість;

 штучність жестів;

 вялість.

Навіть у тому, як зайти до класу, подивитися, привітатися, як відсунути стільця, виявляється сила впливу на дитину. У рухах, жестах, погляді діти повинні відчувати:

 стриману силу;

 цілковиту впевненість у собі;

 доброзичливе ставлення.

8.2. Пантоміміка  виражальні рухи всього тіла або окремих його частин (окремої його частини), пластика тіла.

Пантоміміка допомагає виділити у зовнішності головне, малює образ.

Ніяка, навіть найідеальніша, фігура не може зробити людину красивою, якщо у неї неправильна постава або, якщо їй не вистачає:

 вміння триматися;

 зібраності.

Гарна, виразна постава вихователя виражає внутрішню гідність.

Пряма хода, зібраність свідчать про впевненість педагога у своїх силах.

Згорбленість, опущена голова, млявість рук свідчать про внутрішню слабкість людини, її невпевненість у собі.

Як правило, красива постава  це результат спеціальних вправ і сформованої звички.

Виробленню правильної постави сприяють заняття спортом, спеціальні прийоми: уявити себе стоячим навшпиньки, постояти біля стіни; дуже важливий самоконтроль учителя, вміння подивитися на себе збоку (очима дітей).

Учитель повинен виробити манеру правильно стояти перед учнями на уроці (ноги на ширині 12-15см, одна нога трохи висунута вперед).

Усі рухи і пози повинні відзначатися витонченістю й простотою.

Естетика пози не терпить поганих звичок, зокрема:

 похитування вперед-назад;  тупцювання;

 манера триматися за спинку стільця;  тримання себе за вухо.

 крутіння у руках сторонніх предметів;

 почухування голови;  потирання носа;

Хода також є носієм інформації про стан людини, її здоровя, настрій. (З ходи іноді можна навіть довідатися про професію людини). Хода (за К.С.Станіславським) повинна бути “летючою”.

Жест педагога повинен бути органічним і стриманим, без різких широких вимахів і гострих кутів. Перевага віддається округлій і скупій жестикуляції.

Жести:  описові;  психологічні.

Описові жести (показ розміру, форми, швидкості) ілюструють хід думки.

Психологічні жести виражають почуття.

(Психологічні жести важливіші за описові).

(1. Говорячи “Будь ласка”  піднімаємо кисть руки на рівень грудей долонею догори, трохи відводячи її від себе.

2. Подив  розведені в сторони руки.

3. Застереження  притиснутий до губ палець руки. Тощо.).

Основні вимоги до жестів:

 невимушеність;  стриманість;  доцільність.

Щоб спілкування було активним, слід мати відкриту позу:

 не схрещувати руки;

 стояти обличчям до класу;

 зменшити дистанцію, що створює ефект довіря.

Рекомендуються рухи вперед і назад по класу, а не в сторони.

Крок уперед підсилює значущість повідомлення, допомагає зосередити увагу аудиторії. Відступаючи назад  начебто даємо можливість слухачам перепочити.