3. Творча особистість. “Портрет” творчого вчителя.

Характеризуючи творчу особистість, В.І.Андреєв вказує на дві групи властивих їй інтелектуальних здібностей ⁸:

Інтелектуально-логічні здібності, які виявляються у таких уміннях:

— здійснювати аналіз і порівняння обєктів, явищ та процесів;

— виділяти головне й другорядне;

— знаходити причинно-наслідкові звязки між явищами і процесами;

— описувати явища й процеси, давати їм визначення, пояснення, систематизувати їх.

Інтелектуально-евристичні здібності, які проявляються у наступних уміннях:

— висувати гіпотези, генерувати ідеї;

— фантазувати;

— виявляти суперечності;

— формулювати проблеми;

— застосовувати наявні знання і вміння у нестандартних ситуаціях;

— відмовлятися від навязливих ідей;

— долати інерцію мислення;

— бути незалежним у судженнях;

— критично мислити та оцінювати власні й чужі думки.

Як відомо, головним системоутворюючим фактором особистості є її спрямованість, що визначає характер виявлення активності особистості.

Головним системотвірним фактором творчої особистості є її спрямованість на творчість у всіх сферах діяльності особистості.

Кожну людину можна навчити початкам творчості, нехай і на різних ступенях, за умови відповідної побудови занять, навчальних посібників і підручників, та обопільному бажанню такої діяльності усіма учасниками навчально-виховного процесу. Для цього навчально-виховний процес повинен бути організований так, щоб він завжди і у всьому (кожний урок, кожен виховний захід) являв собою “серію маленьких відкриттів”. Забезпечити таку організацію зможе й повинен творчий учитель.

Орієнтовний портрет творчого учителя (вчителя-майстра), який успішно вирішує будь-яку педагогічну задачу:

1. Розуміє внутрішній світ дитини (учнів).

2. Ініціативний.

3. Володіє гнучкістю мислення.

4. Уміє доступно викладати навчальний матеріал.

5. Здібний.

6. Досконало володіє технікою переконання. Вміє зацікавити.

7. Має організаторські здібності.

8. Володіє педагогічним тактом.

9. Схильний до творчої роботи.

10. Уміє швидко реагувати на проблемні ситуації й гнучко та оперативно їх вирішувати.

11. Передбачає результати своєї роботи.

12. Уміє володіти собою, не піддаючись роздратуванню, уникаючи стереотипної установки на учня.

4. Основні сфери педагогічної діяльності та рівні педагогічної творчості.

У педагогічній літературі виділяють три основні сфери педагогічної діяльності вчителя:

— методичну творчість;

— комунікативну творчість;

— творче професійне самовдосконалення (самовиховання, самоосвіта, розвиток педагогічного мислення і здібностей).

Отже, педагогічна творчість учителя — це не “паралель” його професійної діяльності, а її якісна характеристика.

В.І.Загвязинський розглядає два рівні педагогічної творчості ⁹:

— відкриття;

— раціоналізаторство.

Педагогічними відкриттями називають найвагоміші новаторські ідеї, втілені в тій чи іншій навчально-виховній системі.

Раціоналізаторський рівень педагогічної творчості характеризується тим, що вчитель застосовує відомі в теорії та практиці методи й засоби навчання до конкретних умов.

Задля досягнення зазначеного рівня творчості вартує скористатись порадою всесвітньо відомого винахідника Томаса Едісона: “Візьміть за правило завжди обертатися у пошуках цікавих ідей, котрими вже користуються інші. Ваша ідея повинна бути оригінальною лише в плані її конкретного застосування до проблеми, над якою ви працюєте”.