7.3. Хрящові риби (Chondrichthyes)

До хрящових належать такі акулоподібні (Selachiformes) риби, як акули (Selachoidei) та скати (Batoidei).

Акули поширені в усіх океанах і морях, але особливо різноманітний їх видовий склад у тропічних водах. Акули мешкають у товщі води до глибин 3 000 м. Деякі види акул живуть у прісних водах річок Амазонки, Гангу та в озерах Нікарагуа. Більшість акул — хижаки, але є серед них і планктофаги: це велетенська (Cetorhinus maximus) та китова (Rhincodon typus) акули.

У Чорному морі зустрічаються два види катранів: колюча акула (Squalus acanthias) (рис. 81) та мала колюча акула (Squalus blainvillei). Колюча акула досягає у довжину 100— 140 см, а маси — до 15 кг. Зустрічаються окремі екземпляри, розміри яких 200— 210 см, а маса — 20—22 кг. Переважно це зграйні риби, які мешкають у придонних морських водах. Інколи вони підіймаються і ближче до поверхні моря. Самиці колючої акули стають статево зрілими в 16—17 років при довжині тіла близько 120—130 см, а самці у більш ранньому віці (13—14 років) при довжині тіла 100—110 см.

У катранів запліднення внутрішнє, а спарювання припадає на квітень—травень і відбувається на глибині 40—90 м. Самиця виношує від 6 до 30 ембріонів, які виходять з яєць, що досягають у діаметрі 4 см. їх ембріональний розвиток у тілі самиці триває від 6 до 18 місяців. Тривалість його залежить від температури води, забезпеченості кормовими ресурсами та інших умов середовища. Катрани живородячі, мальки з'являються в кінці зими або рано навесні. Перед народженням мальків катрани підходять ближче до берега. Тривалість життя катранів — до 25 років. Вони живляться дрібною рибою, креветками, бокоплавами, крабами, можуть споживати також кальмарів і восьминогів.

У Чорному морі зустрічається також котяча акула (Scyliorhinus canicula), яка не є живородячою, а відкладає яйця (2—24) після внутрішнього запліднення, їх розвиток триває 8—9 місяців. Живиться ця акула ракоподібними, молюсками та червами.

Скати мають дуже сплющене згори тіло, яке нагадує широкий диск, близький за формою до ромба. На внутрішній стороні голови розміщено п'ять пар зябрових отворів. Шкіра скатів вкрита численими шипами. Деякі скати досягають у довжину 6—7 м при масі 2—2,5 т. Переважна більшість скатів веде донний спосіб життя, і лише невелика кількість видів — пелагічні форми. Розмножуються скати, відкладаючи яйця продовгуватої форми розміром 6—9 см, вкриті міцною капсулою. З обох кінців капсули розташовані по дві пари рогоподібних відростків та пучки паєм, за допомогою яких яйця затримуються в підводних заростях водоростей.

У Чорному морі поширений шипуватий скат, або морська лисиця (Raja clavata) (рис. 82). Це — типова донна риба, яка часто заривається в пісок. Тримається він на глибині до 100 м. Навесні скати підходять ближче до берега для нересту, а з наближенням зими ідуть на більшу глибину. Нерест відбувається з березня по червень, за цей час самиця відкладає від кількох десятків до кількох сотень яєць. Ембріональний розвиток триває від 4,5 до 5,5 місяців. Мальки мають сплющену форму тіла 12—13 см завдовжки і 8—8,5 см — завширшки.

У Чорному морі зустрічається також представник родини скатів-хвостоколів — морський кіт, або хвостокол (Dasyatis pastinaca). Через Керченську протоку ці риби можуть проникати і в Азовське море. Тіло морського кота сплющене у спинно-черевному напрямі, має ромбовидну форму, без шипів і шипиків, але на кінці тонкого довгого хвоста є зазубрений шип, на нижній стороні якого знаходяться залози, що виробляють отруйний секрет. Своїм хвостом він може наносити дуже небезпечні колоті рани, в які вводить отруту. Хоча ці риби можуть досягати у довжину 1—2,5 м, середня довжина чорноморських хвостоколів (самців) становить близько 85 см, самиць — до 1 м, а їх середня маса — відповідно 4,5 і 7,5 кг (рис. 83). Хвостокол — донна риба, яка може зариватись у пісок. На відміну від шипуватого ската, який відкладає під час нересту яйця, хвостокол — живородяща риба, у якої запліднення внутрішнє. Самиця народжує 4—12 мальків завдовжки близько 3 см. Хвостоколи навесні (квітень—травень) збиваються в зграї, підходять ближче до берега і залишаються біля пляжів протягом усього літа. Восени (жовтень— листопад) вони покидають північні береги Чорного моря і пливуть у глибші південні райони. Чорноморські скати живляться ракоподібними, рибами, рідше молюсками.