4.5. Харові водорості (Charophyta)

Цей відділ водоростей налічує близько 300 видів. Представлений макроскопічними формами, які за зовнішнім виглядом нагадують вищі рослини. У структурі слані виділяється головна вісь (стебло) та бічні пагони, які часто називають листками (рис. 12).

Такі утворення у багатьох харових водоростей вкриті особливим шаром клітин, які мають назву кори. Як і у зелених водоростей, набір пігментів включає хлорофіли а і b та каротиноїди. Розмножуються статевим і безстатевим шляхом. Поширені харові водорості переважно у прісних ставках і озерах, каналах, струмках і річках. Нечисленні види зустрічаються у солоних озерах. У водоймах харові водорості оселюються на м'яких замулених ґрунтах на глибині 1—5м, рідше — на піщаному ґрунті.

Харові водорості вегетують у водоймах різних континентів і кліматичних зон, зокрема у водоймах різних регіонів України, в дуже холодних озерах Норвегії та в гарячих джерелах Ісландії. У водоймах України налічується кілька десятків видів харових, поширених в прісних, головним чином стоячих водоймах, а також в розпріснених морських затоках, лиманах і континентальних солонуватих водоймах, досягають іноді дуже рясної вегетації. Такі види, як хара ламка (Chara fragilis) та хара звичайна (Chara vulgaris), у більшості випадків утворюють зарості на мілкому мулистому або піщаному ґрунтах на глибині 1—5 м. Вони зустрічаються інколи на значно більших глибинах — 30— 40 м. У поліських озерах харові подекуди вкривають все дно і використовуються місцевим населенням як органічні добрива.

4.6. Динофітові водорості (Dinophyta)

Серед динофітових водоростей налічується близько 1 200 видів. Вони належать до рівноджгутикових форм, їх характерною ознакою є наявність двох джгутиків у рухливих форм, а у нерухливих джгутики є тільки у зооспор. Серед динофітових водоростей є одноклітинні і багатоклітинні організми. Одноклітинні джгутикові динофітові водорості можуть рухатися вперед при скороченні джгутика, розташованого вздовж тіла. Розміщений перпендикулярно до нього джгутик забезпечує обертання клітин навколо своєї осі.

Клітини вкриті оболонкою, яка має значну кількість пектинових речовин і складається з двох половинок. Хлоропласти містять хлорофіли а і с, β і γ-каротини, а також ксантофіли. Деякі динофітові водорості можуть живитися і автотрофне, і гетеротрофне — осмотичне та способом фагоцитозу. Останнє дало підставу деяким вченим включити їх до класу найпростіших джгутиконосців (Phytomastigophora).

Розмножуються динофітові поділом клітин, а також зооспорами та апланоспорами. Статевий процес відтворення зустрічається значно рідше.

Динофітові водорості становлять значну частину планктону морських і прісних водойм. З ними пов'язане таке явище, як «червоні припливи», які супроводжуються переходом у воду токсичних речовин, що викликають масову загибель молюсків, риб та інших організмів. Деякі динофітові можуть виступати симбіонтами найпростіших та кишковопорожнинних.Більшість представників динофі-тових водоростей належать до планктонних організмів, які зустрічаються у прибережних зонах водойм, заростях макрофітів та серед скупчень нитчастих водоростей.

Динофітові водорості поділяються на два класи: десмофіцієві (Desmo-phyceae) та динофіцієві (Dinophyceae). Десмофіцієві зустрічаються переважно в планктоні морів, лиманів і солоних озер. На території України вони поширені у лиманах та гирлах річок північно-західного Причорномор'я.

Динофіцієві представлені в основному одноклітинними джгутиковими рухомими водоростями. Рідше зустрічаються нерухомі представники цього класу, які мають палмелоїдну, кокоїдну або нитчасту форму. Більшість з них морські організми, але серед них є солонуватоводні та прісноводні види.

До динофіцієвих належить порядок перидинієвих (Peridiniales). Особливістю їх будови є наявність панцира, який складається з окремих щитків. Перидинієві широко представлені у водоймах України. Під час їх масового розвитку вода набуває брудно-зеленого кольору. До роду перидиніум (Peridinium) належать більше 200 морських, прісноводних і солонуватоводних видів. Серед них часто зустрічаються перидиніум опоясаний (Peridinium cinctum), перидиніум двоногий (Peridinium bipes) та інші (рис. 13).

Лише невелике число видів динофітових водоростей є епіфітами чи бентонтами.