2. Виробничий план підприємства

Виробничий план може бути середньо- і короткостроковим. Основ­не його завдання — це тактика розподілу наявних потенційних ви­робничих ресурсів підприємства для досягнення поставленої мети.

Основними показниками виробничого плану є такі:

1. Мета підприємства на оперативний проміжок часу як виробни- че завдання, що формується на основі досліджуваного попиту.

2. Виробнича структура фірми.

3. Схема технологічного або виробничого процесу.

4. Баланс наявності основних виробничих фондів фірми і потре­ба в них для досягнення поставленої мети.

5. Баланс наявності оборотних фондів фірми і потреба в них для досягнення поставленої мети.

6. Ступінь упровадження нової техніки і технологій у виробництві.

7. Планова сума капітальних вкладень і капітальне будівництво.

8. Планова виробнича потужність підприємства і його структурних підрозділів.

Мета фірми на певний проміжок часу установлюється на підставі даних з дослідження попиту на даний товар. Дуже часто цю мету узго­джують із прогнозом щодо продажу продукції. Звичайно прогнози продажу складаються на рік і на 5 років. Річні прогнози продажу розбивають на квартальні і місячні. Чим коротші прогнози продажу, тим точнішою і конкретнішою має бути інформація, що міститься в них.

Розмір майбутнього продажу можна визначити за допомогою та­ких методів.

1. Оцінювання обсягів продажу торговими працівниками. Обся­ги продажу визначаються на підставі висновків торгових праців­ників, що безпосередньо здійснюють продаж товарів.

2. Опитування споживачів. Заданими маркетингового досліджен­ня визначається прогнозний розмір попиту на товари (послуги).

3. Аналіз тимчасових рядів. Цей метод необхідний для обліку тим- часових коливань величини продажу товару. Він містить у собі три основні методи:

• аналіз тенденцій;

• аналіз циклічності;

• аналіз сезонності.

Аналіз тенденцій допомагає визначити зміни продажу протягом обраного періоду.

У межах аналізу циклічності виявляються зміни продажу, пов'я­зані з діловим циклом.

Аналіз сезонності допомагає визначити обсяги продажу залеж­но від сезонності.

4. Економічні моделі. З їх допомогою ув'язують обсяги продажу із макроекономічними змінними (зростанням ВНП, коливанням дисконтної ставки), а також із галузевими даними (наприклад місткістю галузевого ризику, рівнем конкуренції).

Виробнича структура відбивається у виробничому плані у тому разі, якщо на плановий період намічені в ній зміни. Якщо вона зали­шається незмінною, тоді у виробничому плані відображати її немає сенсу. На неї тільки робляться посилання.

Схема технологічного або виробничого процесу рекомендується у виробничому плані аналогічно.

Виробничий план повинен показати, за рахунок яких внутрішніх і зовнішніх ресурсів підприємство може досягти поставленої мети, тобто випустити такий обсяг продукції, який без проблем може бути реалізований із максимальною вигодою для підприємства. Для цього складаються баланси наявності і потреби основних виробничих фондів та оборотних фондів підприємства.

Аналіз і планування наявності основних виробничих фондів підприємства

Баланс наявності і потреби в основних виробничих фондах скла­дається з двох частин:

1. Облікова таблиця основних виробничих фондів (ОВФ) підпри­ємства (табл. 11.5).

2. Таблиця потреби в основних виробничих фондах на плановий період (табл. 11.6).

Облікова таблиця ОВФ складається за тими основними вироб­ничими фондами, які є в наявності на підприємстві. По ній аналізу­ють, чи достатню кількість фондів має підприємство для досягнення поставленої мети. Якщо кількість фондів не достатня, тоді складається

Таблиця 11.5. Облік основних виробничих фондів підприємства

Основні виробничі фонди	Кількість, од.	Технічна продуктив­ність, шт./год.	Балансова вартість, тис. грн
			Первісна вартість	Відновлена вартість	Вартість зносу	Вартість залишкова
1	2	3	А	5	6	7
1. Будівлі
адміністративні		-
виробничі		-
2. Споруди		-
3. Передавальні пристрої
4. Транспортні засоби
5. Силові машини ' й устаткування
6. Інструменти
7. Господарський інвентар
8. Виробничий інвентар
9. Багаторічні насадження
10. Робоча і продуктивна худоба
11. Витрати на поліпшення і рекультивацію земель
12. Інші фонди
Разом

Таблиця 11.6. Потреби в додаткових, основних виробничих фондах підприємства на рік

Основні виробничі фонди	Необхідна кількість, од.	Технічна продуктивність, шт./год.	Повна вартість, тис. грн	Постачальник (виробник)
1. Будівлі
2. Споруди
3. Передавальні пристрої
4. Транспортні засоби
5. Силові машини й устаткування
6. Інструменти
7. Господарський інвентар
8. Виробничий інвентар
9. Багаторічні насадження
10. Робоча і продуктивна худоба
11. Витрати на поліпшення і рекультивацію земель
12. Інші фонди
13. Загальна сума капітальних вкла­день на придбання ОВФ

таблиця потреби підприємства в додаткових ОВФ і формується бюджет на їх придбання. Якщо обсяг фондів на підприємстві переви­щує нормативну величину, тоді ці надлишки можна або продати, з тим щоб одержати додаткові кошти, або законсервувати. Аналіз здійснюється на основі порівняння виробничої потужності підприєм­ства з наявними ОВФ і додатковими, плановим обсягом виробництва (виробничою метою підприємства).

При складанні таблиці потреб в ОВФ підприємство повинно ґрунтовно дослідити ринок, зокрема характер і поведінку попиту, ор­ієнтуючись при цьому на новітню техніку з високою продуктивністю та відносно низькою ціною. Якщо при дослідженні й аналізі ринку вияв­ляється тенденція до зростання попиту і, до того ж, закуповується тех­ніка багатофункціональна, тоді кількість необхідної техніки краще одержати округленням у більший бік. Наприклад, підрахували, що необхідно придбати 2,55 верстата з n-ю продуктивністю. У цьому разі в таблицю буде заноситися число 3, тому що умови сприятливі.

Якщо ж на ринку попит має постійну величину на дану продук­цію або має тенденцію до зниження, тоді необхідна кількість основних фондів округлюється в менший бік. При значному зниженні попиту кількість необхідної техніки планується відповідно до показників зниження.

Слід зазначити, що при складанні таблиць іноді наведеної видо­вої класифікації недостатньо. Тоді види машин можуть бути розбиті за їх марками.

Наприклад:

Силові машини й устаткування: токарні верстати — кТ-15

мХД-0103,

шліфувальні верстати — шБ-т-2

оРК-4-1.

Ті види фондів, які не використовуються на підприємстві, можуть бути вилучені з таблиць.

Результат підсумовується в натуральних показниках тільки для основних фондів одного виду. Загальний результат можна одержати у вартісних показниках.

Дані в графу "технічна продуктивність" заносяться з технічних паспортів фондів, за якими можна підрахувати вихід готової про­дукції або напівфабрикатів (активна частина основних виробничих фондів і деякі види пасивної). Для фондів, стосовно яких неможливо підрахувати продуктивність (будівлі, деякі споруди), дані в цій графі відсутні.

Аналіз і планування наявності оборотних фондів фірми, їх нормування

Для складання балансу наявності і потреби в оборотних фондах фірми використовується таблиця "Оцінювання стану запасів і витрат" (табл. 11.7). Вона містить дані про наявність оборотних фондів на складах підприємства і про необхідну додаткову кількість цих фондів (за кожним їх видом) для організації виробничого процесу.

При складанні цієї таблиці слід враховувати, що наведений пе­релік видів оборотних фондів є загальним. Кожне підприємство має свою специфіку, тому "виробничі запаси" розглядаються досить до­кладно за видами сировини і матеріалів. Дані в інших графах мо­жуть бути відсутніми. Така таблиця дає можливість підрахувати суму необхідних засобів на придбання і використання оборотних фондів як за весь розрахунковий період, так і за нормативами. Оборотні фон­ди нормуються для того, щоб можна було правильно визначити за­гальну суму капітальних вкладень на них і розподілити за розра­хунковими періодами. Такий розподіл фінансових ресурсів здійснюєть­ся у фінансовому плані.

Як уже зазначалося, існують три методи розрахунку нормативів.

Аналітичний ґрунтується на докладному аналізі наявних товар­но-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів і вилученням з них зайвих.

Коефіцієнтний полягає в уточненні діючих на початок розра­хункового періоду нормативів власних оборотних коштів відповідно до змін у цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих запасів.

Метод прямого розрахунку — розрахунок нормативів за кож­ним нормованим елементом оборотних коштів (виробничими запаса­ми, незавершеним виробництвом, витратами майбутніх періодів, за­лишками готової продукції). Такий метод найбільш поширений, тому що він найточніший.

Система розрахунку нормативів оборотних запасів наведена в розділі 4.

Ступінь упровадження нової техніки і технологій визначається обсягом основних виробничих фондів, які треба закупити для здійснен­ня виробничого процесу. Його визначають за коефіцієнтами введен­ня і вибуття, методика розрахунку яких наведена в розділі 1.

Для розрахунку планових коефіцієнтів у формулу підставля­ються планові значення вартості основних виробничих фондів.

Обсяг необхідних капітальних вкладень визначається як сума коштів, що будуть витрачені на закупівлю ОВФ (вони вкладаються одноразово перед початком виробничого циклу), сировини, матеріалів, інструменту за нормативами, а також кошти на будівництво нових і реконструкцію старих об’єктів.

Крім показників, розглянутих раніше у виробничому плані планується виробнича потужність підприємства.

Основні виробничі фонди, що мають активну і пасивну частини, водяться в дію з метою забезпечення певної виробничої потужності підприємства. Методика розрахунку планової виробничої потужності наведена в розділі 3.