Тема: Організаційно методичні основи планування діяльності підприємства.

План

1. Планування діяльності підприємства як функція управління

2. Стратегічне планування діяльності підприємства

3. Оперативно-виробниче планування діяльності підприємства

4. План маркетингу підприємства

1. Планування діяльності підприємства як функція управління

Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності. Планування являє собою процес визначення цілей, яких підприємство хоче досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення.

Планування як сфера діяльності об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою, надає всім процесам однонапрямленості і скоординованості, допомагає найбільш повно й ефективно ви­користовувати наявні ресурси.

У нових умовах господарювання і переходу до ринкового регу­лювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи, має широкі права у розробленні і реалізації виробничої про­грами, визначенні шляхів розвитку виробництва, мотивації праці і несе відповідальність за кінцеві результати.

Принципові основи планування

Загальною основою планування є система об'єктивних економіч­них законів, і передусім закон попиту і пропозиції. Крім цього, плану­вання ґрунтується на вивченні середовища ринку, а також тенденцій і закономірностей розвитку об'єкта планування.

Розглянемо основні принципи планування.

1. Цільова спрямованість. Розрізняють п'ять видів цілей підприємства.

• господарсько-економічна, що зумовлена потребами забезпечення високої ефективності виробничої системи;

• виробничо-технологічна, що відображає основне функціональ­не призначення підприємства;

• науково-технічна, що передбачає постійне прискорення НТП, Поліпшення якості продукції і розвиток технічної бази виробництва;

• соціальна, спрямована на вирішення соціальних питань: забез­печення матеріальних і духовних потреб працівників підприємства;

• екологічна — дотримання чистоти навколишнього середови­ща, відтворення ресурсів і випуск екологічно чистої продукції.

2. Принцип системності. Цей принцип вимагає, щоб плану­вання охоплювало всі сфери діяльності підприємства, враховувало всі тенденції, зміни й зворотні зв'язки у ньому.

3. Принцип безперервності означає забезпечення:

• безперервної планової перспективи;

• взаємоузгодження довго-, середньо- і короткострокових планів;

— своєчасного коригування перспективних і поточних планів у разі зміни зовнішніх і внутрішніх умов господарювання.

4. Принцип оптимальності використання ресурсів означає, що підприємство, орієнтуючись на потреби, умови і кон'юнктуру ринку, має інтенсифікувати виробництво, упроваджувати досягнення нау­ково-технічного прогресу, ресурсозберігаючу технологію тощо.

5. Принцип балансування означає, що між взаємозалежними розділами і показниками плану має бути необхідна і достатня кількісна відповідність.

6. Принцип адекватності системи планування полягає в тому, що будь-які зміни в кон'юнктурі ринку, асортименті товарів, викори­станні тих або інших ресурсів, застосуванні нової техніки і нових технологій повинні відображатися адекватно у всій системі плану­вання.

Елементи внутрішньо фірмового планування

При плануванні господарської діяльності підприємства (фірми) розробляють плани як для окремих підрозділів його, так і для підприємства в цілому. Якщо довгострокове планування в основному притаманне вели­ким підприємствам (фірмам), то поточне, оперативне, планування — необхідний елемент управлінської діяльності найрізноманітніших підприємств. Довгострокове планування передбачає складання пев­них програм, наприклад з капітальних вкладень, підвищення якості продукції, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та ін.

В умовах ринку велике значення має перед плановий аналіз мож­ливих варіантів розвитку, дій у майбутньому, зовнішніх і внутрішніх чинників. Така робота називається прогнозуванням.

Прогнозування є елементом внутрішньофірмового планування.

Прогнозування передбачає вивчення перспектив окремих галузей національної економіки і цілих регіонів. Саме на цій основі найбільші компанії формулюють загальну мету розвитку компанії у цілому й окремих її підрозділів. Як елемент внутрішньофірмового планування прогнозування безпосередньо пов'язане з маркетингом і набирає форми ринкової стратегії фірми.

Як правило, прогнозування під силу лише обмеженій кількості компаній, тому що воно потребує чималого ресурсного і кадрового забезпечення, значних витрат, великого досвіду і відповідної інфор­маційної бази. Водночас компетентні й авторитетні прогнози стають об'єктом продажу іншим фірмам, наприклад прогнози таких вели­ких компаній, як "Дженерал моторе" і "Дженерал електрик".

Як необхідний елемент системи планування прогнозування здійснюється за двома напрямами:

1) прогнозування зовнішнього середовища;

2)прогнозування внутрішніх умов діяльності.

До першого напряму належить прогнозування попиту, кон'юнк­тури ринку, курсів валют, економічного розвитку регіону. До друго­го — розроблення прогнозів розвитку даного підприємства під впли­вом зовнішнього середовища.

Прогнозування діяльності підприємства передбачає врахування багатьох чинників як зовнішніх, так і внутрішніх. Основні з них такі:

• природні умови;

• ресурси;

• законодавство;

• політичні обставини;

• попит на товар;

• рівень конкуренції;

• рівень платоспроможності тощо.

Важливим елементом внутрішньофірмового планування є визна­чення загальних завдань підприємства на базі прогнозу, що передба­чає встановлення приблизних термінів їх виконання та оцінку ресурс­ного забезпечення.

Коригування плану. На стадії програмування конкретизують­ся терміни виконання планів, ув'язуються окремі стадії програми, а також постачання ресурсів, виробництво і збут продукції.

Складання бюджетів передбачає розподіл ресурсів між підрозділами. Бюджет — це баланс доходів і витрат як у грошовому, так і в натуральному виразі. До основних видів бюджетів належать кошторис доходів і витрат, кошторис витрат матеріалів, кошторис капітальних витрат, касовий бюджет (прогноз надходження і витрат готівки) тощо. На їх основі визначаються конкретні завдання кожно­го підрозділу і виконавці, відповідальні за певні операції.

Конкретизація плану. Це вироблення конкретних настанов у поширенні прийнятих рішень на нижчі ланки. З цього моменту практично починається реалізація плану.

На рис. 11.1 подана схема внутрішньофірмового планування. Якщо довгостроковий план-прогноз стратегічного характеру розробляєть­ся на рівні підприємства загалом, то всі інші плани стосуються підрозділів і є взаємозв'язаними. Ці плани узагальнюються за всією (або майже за всією) сукупністю натуральних і вартісних показників або коригуються лише за показником прибутку.

Перший підхід поширений при достатньо жорсткій функціональній системі управління, другий же характерний для особливо великих диверсифікованих фірм із достатньо самостійними підрозділами. Проте треба враховувати, що така робота повинна здійснюватися спе­ціальними відділами, що несуть відповідальність за якість складених планів, інакше вона матиме формальний характер.