Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Т.32.Соціальне партнерство.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
03.05.2019
Размер:
97.28 Кб
Скачать

Тема. Соціальне партнерство

План

  1. Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні

ринкової економіки.

  1. Форми і принципи соціального партнерства.

  2. Стан соціального партнерства в Україні та основні напрями його

розвитку.

1.Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні

ринкової економіки.

Соціальне партнерство – це система взаємозв’язків між найманими працівниками,

трудовими колективами, професійними спілками – з одного боку, роботодавцями

та їх об’єднаннями – з другого, і державою та органами самоврядування – з третьо-

го, їхніми представниками та спільно створеними органами регулювання соціально-

трудових відносин, які (взаємозв’язки) полягають у взаємних консультаціях, пере-

говорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотрима-

ння прав та інтересів працівників, роботодавців і держави.

Суть соціального партнерства полягає в тому, що це специфічний вид громадських

відносин між різними соціальними групами, прошарками й класами, які мають сут-

тево відмінні соціально-економічні і політичні інтереси. Ці різні інтереси не можуть

стати однаковими, проте можливе їх поєднання, забезпечення певного балансу їх-

ньої реалізації.

Соціальне партнерство одночасно є і результатом, і активним чинником формуван-

ня громадського суспільства, в якому різні соціальні групи, прошарки і класи зі свої-

ми специфічними інтересами створюють свої організації, через які формують стійку

соціальну спільноту, що забезпечує соціальну та політичну стабільність в суспільст-

ві. Соціальне партнерство уособлює собою відмову від будь-яких насильницьких,

революційних методів вирішення соціальних протиріч і орієнтацію на еволюційний

шлях розвитку суспільства. Соціальне партнерство заперечує диктатуру будь-якої

особи, групи, класу і утверджує суспільний договір, угоду між членами суспільства

як основу оптимальної реалізації прав і інтересів різних соціальних груп, прошарків

і класів.

Становлення і розвиток соціального партнерства забезпечується створенням сис-

теми соціального партнерства, що уявляє собою складне і динамічне утворення стру-

ктурно-організаційних елементів (суб’єктів, предмета, нормативно-правового забес-

печення), форм, ідеології, культури, принципів, методів, засобів, тактики, технологій

взаємовідносин, об’єднаних певним механізмом (рис.1). Ця система постійно знахо-

диться під дією, з одного боку, регулюючого впливу соціальної системи, а з іншого

боку – впливу стихійних чинників соціального життя.

Соціальне партнерство здійснюється на різних уровнях (рис.1): міжнародному (ме-

гаекономічному), національному (макроекономічному), галузевому і регіональному

(мезоекономічному), виробничому (мікроекономічному).

Механізм соціального партнерства.

Рівні соці-

ального

партнерст-

ва

Суб’єкти

соціального

партнерства

Предмет

соціального

партнерства

Норматив-

но-правове

забеспечен-

ня

Форми функці-

онування

Між народ-

ний (мега-

економіч-

ний)

Держави та

міжнародні

організації

Гарантії та захист

прав людини у сфе-

рі праці, сприяння

колективно-дого-

вірному процесу

Конвенції

та рекомен-

дації МОП

та ін.

-спільні консуль-

тації;

-колективні дого-

вори;

-укладання дого-

ворів і угод;

-погодження на

вищому рівні со-

ціально-економіч-

ної політики;

-спільне розв′яза-

ння колективних

трудових спорів,

запобігання їм;

-організація при-

мирних та арбіт-

ражних процедур;

-участь найманих працівників в уп-

правлінні вироб-

ництвом;

-участь представ-

ників сторін у ро-

боті органів соці-

ального партнер-

ства;

-спільне управлі-

ння фондами со-

цільного страху-

вання;

-участь найманих

працівників у до-

ходах;

-розгляд прете-

зій та розбіжнос-

тей, що виника-

ють між сторона-

ми.

Національ-

ний (макро-

економіч-

ний)

Представники

уряду, органі-

зацій робото-

давців та про-

фспілок

Умови, принципи,

норми реалізації

соціально-еконо-

мічної політики і

трудових відносин

Державні

закони,

нормативні

акти уряду

Галузевий і

регіональ-

ний (мезо-

економіч-

ний)

Представники

організацій

роботодавців

і профспілок,

органів регіо-

нального са-

моврядування

Галузеві (регіона-

льні) умови оплати

праці, зайнятості,

норм праці та ін.

Міжгалузеві

та галузеві

(регіональ-

ні) норма-

тивно-мето-

дичні мате-

ріали

Виробни-

чий (мікро-

економіч-

ний)

Роботодавець,

комітет

профспілки,

працівники

Кадрова політика

підприємства зага-

лом або її окремі

елементи

Нормативні

матеріали,

норми, ста-

тути, поло-

ження, тру-

дові угоди і

договори

Рис.1. Схема системи соціального партнерства.

Для успішного виконання своїх суспільних функцій система соціального партнер-

ства має включати в себе такі елементи:

  • сукупність постійних і тимчасових дво-, три- і багатосторонніх органів, що формуються представниками найманих працівників та роботодавців, а також

виконавчої влади і здійснюють взаємодію між ними на різних рівнях регулю-

вання соціально-економічних відносин (національному, галузевому, рівні під-

приємств та їхніх підрозділів);

  • сукупність різних спільних документів (колективних договорів, угод, рішень,

ухвал тощо), які схвалюються цими органами на основі взаємних консультацій,

переговорів між зацікавленими сторонами і приймаються ними до виконання;

  • відповідну культуру, традиції, форми взаємодії, співвідношення вказаних орга-

нів і порядок, послідовність розробки й виконання, пріоритетність документів,

які ними приймаються.

Роль соціального партнерства у функціонуванні громадського суспільства і ринко-

вої економіки багатогранна. У країнах з соціально орієнтованою ринковою економі-

кою соціальне партнерство є:

  • організаційно-економічним важелем підвищення ефективності виробництва, що, в свою чергу, стає потужним чинником підвищення соціальних гарантій і приско-

рення нагромадження капіталу, у забезпеченні яких і полягає важливе завдання

соціального партнерства – реалізація інтересів сторін;

  • елементом механізму розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки, що

на основі узгоджених дій з реалізації інтересів кожного суб’єкта встановлює оп-

тимальні параметри процесів соціального розвитку і нагромадження капіталу;

  • організаційно-економічно-правовою основою захисту інтересів усіх суб’єктів со-

цільного партнерства;

  • чинником формування соціально-відповідальної політики, що передбачає різні

форми відповідальності: висловлення недовіри уповноваженій особі, звільнення

з посади, відшкодування завданих збитків та ін. за невиконання умов домовлено-

сті;

  • організаційним принципом гармонізації відносин власності, що за погодженістю

партнерів визначає рівнозначні умови створення додаткової вартості на ринках

праці, природних ресурсів і капіталу через узгодження політики оплати праці,

цін, податків тощо.

В Україні у зв’язку зі специфікою завдань перехідного періоду соціальне партнер-

ство виконує не лише названі вище традиційні завдання, а й специфічні завдання.

Серед них як найактуальніші слід виділити такі:

  • залучання всіх суб’єктів соціального партнерства до управління і подолання на цій основі монополізму в розподілі новоствореного продукту;

  • посилення мотивації до праці, включаючи підприємницьку діяльність, до досягне-

ння високих результатів роботи, ефективності виробництва як необхідної умови

підвищення якості життя і економічного розвитку підприємства;

  • усунення непорозумінь і суперечностей щодо намірів, які відображають законні

інтереси кожної з сторін;

  • досягнення взаємного прагнення до виконання намічених програм, сприяння ут-

вердженню в суспільстві соціальної злагоди.

В процесі реалізації цих завдань в Україні мають бути вирішені такі нагальні про-

блеми: формування нової трудової і підприємницької мотивації суб’єктів соціально-

го партнерства, яка відповідає вимогам ринкової конкуренції; утвердження соціаль-

но-трудових відносин, що визначають рівноправність усіх видів власності і усіх еко-

номічних факторів (людського капіталу, фізичного капіталу, природних ресурсів) і

встановлюють недискримінаційні умови формування їх вартості й ціни; усунення

чинників економічної напруженості в суспільстві і, в результаті, зменшення негатив-

них соціально-економічних наслідків; створення умов для поступового формування

ефективного власника всіх економічних факторів.