Тема. Соціальне партнерство

План

1. Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні

ринкової економіки.

2. Форми і принципи соціального партнерства.

3. Стан соціального партнерства в Україні та основні напрями його

розвитку.

1.Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні

ринкової економіки.

Соціальне партнерство – це система взаємозв’язків між найманими працівниками,

трудовими колективами, професійними спілками – з одного боку, роботодавцями

та їх об’єднаннями – з другого, і державою та органами самоврядування – з третьо-

го, їхніми представниками та спільно створеними органами регулювання соціально-

трудових відносин, які (взаємозв’язки) полягають у взаємних консультаціях, пере-

говорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотрима-

ння прав та інтересів працівників, роботодавців і держави.

Суть соціального партнерства полягає в тому, що це специфічний вид громадських

відносин між різними соціальними групами, прошарками й класами, які мають сут-

тево відмінні соціально-економічні і політичні інтереси. Ці різні інтереси не можуть

стати однаковими, проте можливе їх поєднання, забезпечення певного балансу їх-

ньої реалізації.

Соціальне партнерство одночасно є і результатом, і активним чинником формуван-

ня громадського суспільства, в якому різні соціальні групи, прошарки і класи зі свої-

ми специфічними інтересами створюють свої організації, через які формують стійку

соціальну спільноту, що забезпечує соціальну та політичну стабільність в суспільст-

ві. Соціальне партнерство уособлює собою відмову від будь-яких насильницьких,

революційних методів вирішення соціальних протиріч і орієнтацію на еволюційний

шлях розвитку суспільства. Соціальне партнерство заперечує диктатуру будь-якої

особи, групи, класу і утверджує суспільний договір, угоду між членами суспільства

як основу оптимальної реалізації прав і інтересів різних соціальних груп, прошарків

і класів.

Становлення і розвиток соціального партнерства забезпечується створенням сис-

теми соціального партнерства, що уявляє собою складне і динамічне утворення стру-

ктурно-організаційних елементів (суб’єктів, предмета, нормативно-правового забес-

печення), форм, ідеології, культури, принципів, методів, засобів, тактики, технологій

взаємовідносин, об’єднаних певним механізмом (рис.1). Ця система постійно знахо-

диться під дією, з одного боку, регулюючого впливу соціальної системи, а з іншого

боку – впливу стихійних чинників соціального життя.

Соціальне партнерство здійснюється на різних уровнях (рис.1): міжнародному (ме-

гаекономічному), національному (макроекономічному), галузевому і регіональному

(мезоекономічному), виробничому (мікроекономічному).

Механізм соціального партнерства.

Рівні соці- ального партнерст- ва	Суб’єкти соціального партнерства	Предмет соціального партнерства	Норматив- но-правове забеспечен- ня	Форми функці- онування
Між народ- ний (мега- економіч- ний)	Держави та міжнародні організації	Гарантії та захист прав людини у сфе- рі праці, сприяння колективно-дого- вірному процесу	Конвенції та рекомен- дації МОП та ін.	-спільні консуль- тації; -колективні дого- вори; -укладання дого- ворів і угод; -погодження на вищому рівні со- ціально-економіч- ної політики; -спільне розв′яза- ння колективних трудових спорів, запобігання їм; -організація при- мирних та арбіт- ражних процедур; -участь найманих працівників в уп- правлінні вироб- ництвом; -участь представ- ників сторін у ро- боті органів соці- ального партнер- ства; -спільне управлі- ння фондами со- цільного страху- вання; -участь найманих працівників у до- ходах; -розгляд прете- зій та розбіжнос- тей, що виника- ють між сторона- ми.
Національ- ний (макро- економіч- ний)	Представники уряду, органі- зацій робото- давців та про- фспілок	Умови, принципи, норми реалізації соціально-еконо- мічної політики і трудових відносин	Державні закони, нормативні акти уряду
Галузевий і регіональ- ний (мезо- економіч- ний)	Представники організацій роботодавців і профспілок, органів регіо- нального са- моврядування	Галузеві (регіона- льні) умови оплати праці, зайнятості, норм праці та ін.	Міжгалузеві та галузеві (регіональ- ні) норма- тивно-мето- дичні мате- ріали
Виробни- чий (мікро- економіч- ний)	Роботодавець, комітет профспілки, працівники	Кадрова політика підприємства зага- лом або її окремі елементи	Нормативні матеріали, норми, ста- тути, поло- ження, тру- дові угоди і договори

Рис.1. Схема системи соціального партнерства.

Для успішного виконання своїх суспільних функцій система соціального партнер-

ства має включати в себе такі елементи:

• сукупність постійних і тимчасових дво-, три- і багатосторонніх органів, що формуються представниками найманих працівників та роботодавців, а також

виконавчої влади і здійснюють взаємодію між ними на різних рівнях регулю-

вання соціально-економічних відносин (національному, галузевому, рівні під-

приємств та їхніх підрозділів);

• сукупність різних спільних документів (колективних договорів, угод, рішень,

ухвал тощо), які схвалюються цими органами на основі взаємних консультацій,

переговорів між зацікавленими сторонами і приймаються ними до виконання;

• відповідну культуру, традиції, форми взаємодії, співвідношення вказаних орга-

нів і порядок, послідовність розробки й виконання, пріоритетність документів,

які ними приймаються.

Роль соціального партнерства у функціонуванні громадського суспільства і ринко-

вої економіки багатогранна. У країнах з соціально орієнтованою ринковою економі-

кою соціальне партнерство є:

• організаційно-економічним важелем підвищення ефективності виробництва, що, в свою чергу, стає потужним чинником підвищення соціальних гарантій і приско-

рення нагромадження капіталу, у забезпеченні яких і полягає важливе завдання

соціального партнерства – реалізація інтересів сторін;

• елементом механізму розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки, що

на основі узгоджених дій з реалізації інтересів кожного суб’єкта встановлює оп-

тимальні параметри процесів соціального розвитку і нагромадження капіталу;

• організаційно-економічно-правовою основою захисту інтересів усіх суб’єктів со-

цільного партнерства;

• чинником формування соціально-відповідальної політики, що передбачає різні

форми відповідальності: висловлення недовіри уповноваженій особі, звільнення

з посади, відшкодування завданих збитків та ін. за невиконання умов домовлено-

сті;

• організаційним принципом гармонізації відносин власності, що за погодженістю

партнерів визначає рівнозначні умови створення додаткової вартості на ринках

праці, природних ресурсів і капіталу через узгодження політики оплати праці,

цін, податків тощо.

В Україні у зв’язку зі специфікою завдань перехідного періоду соціальне партнер-

ство виконує не лише названі вище традиційні завдання, а й специфічні завдання.

Серед них як найактуальніші слід виділити такі:

• залучання всіх суб’єктів соціального партнерства до управління і подолання на цій основі монополізму в розподілі новоствореного продукту;

• посилення мотивації до праці, включаючи підприємницьку діяльність, до досягне-

ння високих результатів роботи, ефективності виробництва як необхідної умови

підвищення якості життя і економічного розвитку підприємства;

• усунення непорозумінь і суперечностей щодо намірів, які відображають законні

інтереси кожної з сторін;

• досягнення взаємного прагнення до виконання намічених програм, сприяння ут-

вердженню в суспільстві соціальної злагоди.

В процесі реалізації цих завдань в Україні мають бути вирішені такі нагальні про-

блеми: формування нової трудової і підприємницької мотивації суб’єктів соціально-

го партнерства, яка відповідає вимогам ринкової конкуренції; утвердження соціаль-

но-трудових відносин, що визначають рівноправність усіх видів власності і усіх еко-

номічних факторів (людського капіталу, фізичного капіталу, природних ресурсів) і

встановлюють недискримінаційні умови формування їх вартості й ціни; усунення

чинників економічної напруженості в суспільстві і, в результаті, зменшення негатив-

них соціально-економічних наслідків; створення умов для поступового формування

ефективного власника всіх економічних факторів.