Види і методи планування діяльності підприємства

Залежно від тривалості планового періоду планування діяльності підприємства поділяється на перспективне (стратегічне) і поточне (тактичне).

Перспективне планування — це планування довго- і середньо-строкове. Довгостроковий план відображає в основному стратегію розвитку фірми, у ньому подані рішення, що стосуються сфер і на­прямів діяльності підприємства. Він повинен мати переважно кон­цептуальний характер, цифровий матеріал використовується лише для обґрунтування цих ідей, концепцій.

Середньостроковий — більш деталізований стратегічний план на перші роки діяльності фірми. Межа між довго- і середньостроковими планами умовна і не може бути встановлена однозначно. "Дов­жина" планового періоду залежить від ступеня визначення умов діяль­ності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні тощо.

Поточне планування — це розроблення планів на всіх рівнях управління підприємством і в усіх напрямах його діяльності на більш короткі періоди (день, тиждень, місяць, квартал, рік).

Різновидом поточного планування є оперативно-календарне, що являє собою календарне узгодження виробничого процесу між струк­турними підрозділами з урахуванням послідовності і параметрів технологічного процесу.

Ядром системи планів підприємства є його стратегія розвитку, при виробленні якої використовуються результати аналізу зовніш­нього середовища, ухвалені стратегічні і тактичні плани. Ці ж резуль­тати, як і обрана стратегія, є основою для розроблення детальних дов­го- і середньострокових планів.

А наліз та дослідження ринку

П рогнозування попиту

Вибір генеральної стратегії

Аналіз ресурсного потенціалу фірми

Розробка довгострокових програм

Оновлення О ВФ

Р озмах рекламної кампанії

С ервісне обслуговування

У досконалення політики ціноутворення

У проваджену нової техніки і технології

Складання генерального плану

Складання оперативного плану

С кладання фінансового плану

Контроль ефективності намічених заходів

Рис.11.2.Методи планування діяльності підприємства в умовах ринку.

Методи планування діяльності підприємства залежно від класифікації ознак подано в табл..11.1.

Зауважмо, що таких методів залежно від реальної ситуації на ринку і підприємстві може бути навіть більша кількість.

Ресурсний метод застосовується в умовах монополії або слабо розвиненій конкуренції. Він використовується при

Таблиця 11.1. Методи планування діяльності підприємства.

Класифікаційні ознаки	Методи планування
Вихідна позиція для розроблення плану	ресурсний цільовий
Принципи визначення планових показників	екстраполяційний інтерполяційний
Спосіб розрахунку планових показників	пробно-статистичний факторний нормативний
Баланс ресурсів, що є в наявності, та необхідних	балансовий матричний
Варіантність планів	одно варіантний поліваріантний економіко-математична оптимізація
Спосіб виконання розрахункових операцій	ручний механізований автоматизований
Форма подання планових показників	табличний лінійно-графічний логіко-структурний

складанні планів на підставі реальних внутрішніх ресурсів підприєм­ства. З розвитком конкуренції основою, що визначає планування, є вже попит і пропозиція. Тому в цих умовах застосовується цільовий метод, що припускає планування всієї діяльності фірми відповідно до поставленої мети (наприклад, задовольнити розміри попиту, що в даних умовах "випливають"), тобто планування "від оберненого".

Метод екстраполяції ґрунтується на визначенні динаміки показ­ників у минулому (базові), допускаючи, що темпи і пропорції, досяг­нуті на момент розроблення плану, будуть збережені в майбутньому. Па основі цього методу визначаються проміжні і кінцеві (на кінець планового періоду) планові показники.

Принципово протилежним є інтерполяційний метод, за яким підприємство встановлює мету, що має досягти в майбутньому. Вихо­дячи з цього фірма визначає тривалість планового періоду і проміжні планові показники.

Пробно-статистичний метод передбачає використання фактич­них статистичних даних за попередні роки, середніх показників при встановленні планових показників.

Факторний метод є більш обґрунтованим. Відповідно до нього планові значення показників обчислюють на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що зумовлюють зміни цих показників. Роз­рахунки за визначеними чинниками застосовуються насамперед при плануванні ефективності виробництва.

Найточнішим є нормативний метод. Суть його полягає у тому, що планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів з урахуванням їх змін у результаті впрова­дження організаційно-технічних заходів у плановому періоді.

Сутність балансового методу зводиться до розроблення спе­ціальних таблиць — балансів, в одній частині яких із різноманітним ступенем деталізації показують усі напрями використання ресурсів відповідно до потреб, а в іншій — надходження цих ресурсів.

Матричний метод є подальшим розвитком балансового і являє собою побудову моделей взаємозв'язків між виробничими підрозді­лами і показниками.

У сучасних умовах на підприємствах користуються не одним яки­мось методом, а їх комбінацією, залежно від реальних умов виробниц­тва. Наприклад, в умовах слабкої конкуренції можна користуватися ресурсно-факторно-балансовим методом. В умовах сильної конкуренції доцільним є інтерполяційно-факторно-матричний метод з автомати­зованим опрацюванням тощо. Крім того, на підприємствах розроб­ляється, як правило, не один, а кілька варіантів планів.

Показники окремих їхніх розділів (найважливіших) повинні бути оптимізованими за допомогою економіко-математичного моделюван­ня, щоб дати можливість "читачу", "інвестору" відчути вигідність даної пропозиції на прикладі економіко-математичної моделі.