1.5. Ринок монополістичної конкуренції
Судячи з назви цього типу ринкової структури, вона дійсно передбачає поєднання монополії та конкуренції, бо, з одного боку, монополістична конкуренція містить у собі дуже значний рівень конкуренції, з іншого - присутня певна доза монополістичної влади.
Основними ознаками ринку монополістичної конкуренції виступають такі:
1. Кожна фірма володіє відносно невеликою часткою всього ринку.
2. Фірма має обмежений контроль над ринковою ціною;
3. Майже неможливі таємні змови, узгоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва і штучного підвищення цін;
4. Відсутність взаємної залежності між багаточисельними фірмами;
5. Диференціація продукту.
Головною відмінною ознакою монополістичної конкуренції є диференціація продукту (продукція фірм на монополістичному ринку близька, проте не повністю взаємозамінювальна). Монополістична конкуренція широко розповсюджена в таких секторах економіки, як сфера послуг, роздрібна торгівля, виробництво предметів споживання. Продукти можуть диференціюватися за різноманітними параметрами.
Форми диференціації продукту:
1. Якість продукту (продукти можуть відрізнятися за своїми фізичними або якісними параметрами):
функціональні відмінності;
матеріали;
дизайн;
якість роботи.
Наприклад, комп'ютери відрізняють за потужністю апаратури, програмного забезпечення, графічного зображення, а підручники з економіки - за змістом, структурою, доступністю, графіками, малюнками тощо.
2. Послуги (якість обслуговування) - послуги й умови, що пов'язані з продажем продукту:
упаковка;
швидкість;
ввічливість;
наявність кредиту;
послужливість.
3. Розміщення (маленькі магазини ближче до покупців, ніж супермаркети; деякі магазини працюють цілодобово).
4. Стимулювання збуту (насамперед реклама) - використання торговельних знаків і торговельних марок.
Отже, споживачі віддають перевагу певним продавцям і у певних межах платять більш високу ціну за цю продукцію, щоб задовольнити усі свої запити. Тому продавці та покупці не пов'язані стихійно, як на ринку чистої конкуренції.
На ринку монополістичної конкуренції фірма обирає оптимальний обсяг випуску продукції за тим же сценарієм, що й у випадках з монополістичним та олігополістичним ринком. Вона має можливість впливати на ціну зміною випуску продукту. Проте крива попиту, яка є ціноутворюючою, має більш пологий нахил, ніж на олігополістичному ринку.
Крім цього, монополістична конкуренція породжує ще одну проблему, з якою не зустрічаються фірми на інших ринках. Справа в тому, що різноманітність продукту (диференціація) обходиться дорожче, ніж виробництво стандартизованого продукту.
Проте споживачі бажають як різноманітності продукту, так і низьких цін на них. Чи роблять ринкові економіки правильний вибір між великою різноманітністю і низькими витратами?
Господарська практика стверджує, що часто-густо, марно витрачаються ресурси для виробництва множини практично ідентичних марок виробів. Чим більший сукупний ринок, тим менш дорогим виявляється забезпечення на ньому будь-якого заданого рівня різноманітності.
З розвитком економіки і зростанням багатства людей підвищення різноманітності стає більш ефективним, оскільки зростає попит на всі блага. В дуже бідній країні для задоволення попиту на багатьох ринках може виявитися досить продукції тільки одної (монопольної) фірми.
З розвитком економіки і, відповідно, розширенням споживчого попиту відкриваються можливості для появи більшої кількості фірм, і ринкові структури еволюціонують у бік монополістичної конкуренції, забезпечуючи споживачам вигоди від різноманітності. Такого роду виграш може бути отриманий від використання переваг міжнародної торгівлі.
Висновки:
Типи ринкових структур характеризують різний рівень конкурентності ринків.
Типи ринкових структур поділяються на дві групи; досконала конкуренція (чиста конкуренція) і недосконала конкуренція (монополія, олігополія, монополістична конкуренція).
Чим менш конкурентним є ринок, тим більше можливостей у виробника впливати на ринкову ціну.
Оптимальний обсяг випуску продукції визначається на рівні обсягу виробництва, при якому граничний доход дорівнює граничним витратам (MR = MC).
Негативні наслідки монополії, як і весь монопольний ринок, має регулювати держава.