1.2. Основні ознаки ринку чистої конкуренції
Світова економічна наука визначає декілька ознак, які в системі характеризують режим вільного ринку.
1. Необмежена кількість учасників конкуренції, абсолютно вільний доступ на ринок, як і вихід з нього. Це означає, що кожна людина може займатися підприємницькою діяльністю або припиняти таку діяльність на цьому ринку. Зробити це людина може по-різному - відкрити свою справу, взяти безпосередню участь у праці, найняти виробників, придбати акції, державні облігації, покласти гроші в банк, інвестувати їх у нерухомість (землю, будинок) тощо.
Відзначимо, що вільному (повністю конкурентному) ринку відповідають будь-які форми власності, крім державної, і людина вільна обирати яку завгодно. Вільна конкуренція виключає усі форми дискримінації виробників і споживачів. Будь-який власник грошового доходу, що збирається втілити свою потребу в попит, має право купувати ті товари і послуги, і в таких обсягах, які йому потрібні.
2. Друга ознака - абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових і решти ресурсів. Адже учасник конкуренції вкладає свої гроші, припустимо, в акції, не просто так,а заради збільшення доходу. Розраховувати на це він може тільки у тому випадку, якщо там, куди перемістився його капітал, виникло розширення виробництва і продажу. Трапляється таке тоді, коли залучаються додаткові ресурси, більш ефективні комбінації ресурсів, використовуються раніше законсервовані виробничі потужності, опановуються ефективні технології.
3. Третя ознака - наявність у кожного учасника конкуренції повного обсягу ринкової інформації (про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку, процентну ставку тощо). Без цього він буде неспроможним зробити найкращий для себе вибір між купівлею будинку і придбанням акцій.
4. Четверта ознака - абсолютна однорідність однойменних продуктів, що має вираз, зокрема, у відсутності торговельних марок та інших індивідуальних характеристик якості товару. Наявність тієї чи іншої торгової марки ставить продавця у привілейоване, монопольне становище, а це вже не вільний ринок.
5. Наступна ознака полягає в тому, що жодний учасник вільної конкуренції не може здійснювати вплив на економічне рішення, що приймають інші учасники конкуренції, оскільки кількість учасників конкуренції дуже велика (перша ознака). Внесок кожного виробника в загальний обсяг виробництва незначний, а тому ціна, за якою він збирається продати свій товар, майже не відбивається на ринковій ціні. Отже, реальні рівні цін мало залежать від бажань окремих суб'єктів економіки і встановлюються механізмом ринку.
6. Шоста ознака - відсутність економічних деформацій (монополії, інфляції, вимушеного безробіття, надвиробництва). Гнучкість дії ринкового механізму не дозволяє створитись умовам, за якими можливе виникнення вище наведених економічних деформацій. Тепер спробуємо уявити, наскільки проаналізовані нами ознаки вільного ринку відрізняються від того, що нам відомо про господарські системи сучасних розвинутих країн, наприклад США, Японії або західноєвропейських країн Немає сумнівів у тому, що вільного ринку у вузькому значенні слова не можна знайти на жодному ринку жодної з цих країн. Більше того, і раніше ніколи не було, та і бути не могло. Насправді, важко уявити:
щоб у реальній дійсності кожен підприємець мав у розпорядженні абсолютно повну інформацію про стан усієї економіки;
щоб ресурси без перешкод переміщалися з одної галузі в іншу;
щоб були відсутні торговельні марки;
щоб безробітними були тільки ті, хто не бажає працювати. Отже, вільний ринок - це абстракція, ідеальний образ, такий же, як, припустимо, повний вакуум або точка, що не має розмірів. Разом з тим, будь-який реально функціонуючий ринок (його називають конкурентним або операційним) має елементи вільного.
У реальному ринку можуть діяти як природні, так і штучні монополістичні утворення, що утримують високі ціни, які заважають вільному міжгалузевому переміщенню ресурсів і обмежують доступ на ринок. На реальних ринках бувають викривлення ринкових процесів під впливом інфляції, безвідповідальних дій профспілок, помилкової економічної політики держави, прорахунків самих підприємців внаслідок неповноти комерційної інформації або з інших причин.
На будь-якому ринку фірма обиратиме такий обсяг випуску продукції, який максимізує її прибуток. Для вибору фірмою оптимального обсягу виробництва існує два кроки прийняття рішень:
Вибір найкращого позитивного (більше нуля) випуску - обсягу виробництва, що максимізує прибуток, якщо фірма взагалі збирається щось виробляти.
Порівняння прибутків, які отримуються в результаті даного обсягу виробництва, з прибутком внаслідок припинення виробництва (нульовий випуск) і потім вибір тієї дії, яка найкраща.
Оптимальний позитивний випуск можна знайти шляхом граничного аналізу, який ми використовували для дослідження споживчих витрат. Фірма починає перевіряти, чи може вона збільшити прибуток, якщо вона буде виробляти більше чи менше, ніж зараз. Як це зробити?
Виходячи з того, що прибуток (π) - це різниця між доходом (R) і витратами (С), то одиничний продукт випуску збільшить прибуток тільки в тому випадку, коли додатковий доход, отриманий від продажу додаткової одиниці (MR - граничний доход), перевищує витрати виробництва даної додаткової одиниці продукції (МС - граничні витрати).
Це означає, що збільшувати випуск продукції фірмі в умовах досконалої конкуренції треба до того часу, доки граничний дохід перевищуватиме граничні витрати, тобто MR>MC.
Отже, оптимальний випуск продукції фірми буде відповідати точці, що задовольняє рівнянню MR=MC.
Рисунок 13.4 - Оптимальний випуск продукції фірми в короткотерміновому періоді на ринку досконалої конкуренції
За параметрами рисунка13.4 бачимо, що граничний доход (MR), a в умовах досконалої конкуренції MR = Р, дорівнює граничним витратам (МС) у точці Е, тобто оптимальний випуск продукції фірми буде дорівнювати Q1. Якщо фірма виробляє продукцію обсягом < Q1 (у цьому випадку MR > МС), то фірмі необхідно збільшувати випуск продукції. Якщо фірма виробляє продукцію обсягом > Q1 (у цьому випадку MR< МС), то фірмі слід зменшувати випуск продукції. В обох випадках фірмі треба змінювати обсяги виробництва, доки граничний доход не зрівняється з граничними витратами (MR = МС), де і буде точка оптимуму випуску.
Проте за певних умов фірма може мати грошові збитки навіть тоді, коли ціна дорівнює граничним витратам (тобто у точці Е на рисунку 13.4). У цьому випадку фірмі варто зменшувати витрати або припинити діяльність, щоб мінімізувати збитки. Якщо фірма припиняє діяльність тимчасово, то її доход (R) дорівнює нулю як і змінні витрати (VC) дорівнюватимуть нулю, але залишаються постійні витрати (FC), тобто витрати, наприклад, на оренду приміщення. Щоб постійні витрати (FC) дорівнювали нулю, фірмі необхідно зовсім припинити діяльність, тобто піти з цього ринку.
Таким чином, якщо доход (R), більший від змінних витрат (VC) при оптимальному позитивному випуску продукції, то фірмі можна продовжувати виробляти цей товар в короткотерміновому періоді (тоді фірма відшкодовує принаймні частину своїх постійних витрат (FC) і матиме менше збитків, ніж якщо б повністю припинила діяльність).
Отже для з'ясування питання: чи продовжувати випуск продукції, чи повністю припинити виробництво, фірма повинна порівнювати ціну (Р) і середні змінні витрати (AVC), тобто витрати на одиницю продукції при оптимальному позитивному o6cягу продукції, де ціна дорівнює граничним витратам (Р=МС), а саме:
Якщо ціна більша за середні змінні витрати (P>AVС), то фірма повинна виробляти оптимальний рівень випуску.
Якщо ціна менша за середні змінні витрати (P<AVC), то фірма повинна повністю припинити діяльність і піти з ринку.