Народні прислів’я та приказки

Народні прислів’я та приказки (короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків) є неоціненними коштовностями фольклору будь-якого народу. Вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію.

Народні прислів’я та приказки — правила, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують (повчають, оскільки за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що накопичувалася віками.

Народні прислів’я та приказки про:

Книгу:

• Книга вчить, як на світі жить.

• Слово книжкове, як світло денне.

• Книжка завжди може підказати, як на правильний шлях стати.

• Книга – невичерпне джерело знань.

• Купиш хорошу книгу – придбаєш розумного друга.

• Золото добувається із землі, знання – з книг.

• Голова від книг розумнішає.

• Книга – ключ до знань.

• Книга – міст у світ знань.

• Розум без книги, що птах без крил.

• З книгою подружишся, розуму наберешся.

• Книги читати – усе знати.

• Одна книга тисячі людей навчає.

• Дім без книги – день без сонця.

• Книга – твій друг, без неї як без рук.

• Книга не пряник, а дітей до себе манить.

• Книга для дітей, що волога для полів.

• Книга – джерело життя.

• З книгою жити – з добром дружити.

• Книга мала, та серцю люба.

• Книга добру навчить, від дурного відверне.

• Книга – дзеркало життя.

• Книга подібна воді – дорогу проб'є усюди.

• У домі без книги, як без вікон, темно.

• Книгу прочитав – на крилах політав.

Вчителя:

• Учитель у школі, як посів у полі.

• Шануй учителя, як родителя.

• Священна праця учителя щоденна.

• Учитель, як мати, прагне все найкраще дітям дати.

• Учитель, як сіяч добірного насіння, вчить підростаюче покоління.

• Учитель народний, бо труд його благородний.

• Покликання вчителя прекрасне – дбати, щоб іскра знань не гасла.

• Професія вчителя доти буде, доки живуть люди.

• Щоб учителем стати, треба щире серце мати.

• Всі професії починаються від учителя.

• Нема кращої дороги, як іти у педагоги.

• Без учителева слова нема ні лікаря, ні агронома.

• Вчитель народові служить і розум будить.

• Доля вчителя зроду пов’язана з долею народу.

• Праця вчителя велика і почесна.

• Учительський труд роки не зітруть.

• Праця вчителя ніколи не вмирає, бо в справах учнів палає.

• Де вчитель і школа, там знання і світло довкола.

• Учитель, як батько й мати, вчить честь шанувати

• Вчителя й дерево пізнають з плодів.

• Професія вчителя прекрасна, мов на небі сонце яснее.

• Де праця вчителя завзята, там країна на героїв багата.

• Учитель – добра і розуму повелитель.

• Щоб учителем стати, треба щире серце мати.

Школу:

• Поганцем той називається, хто рідної школи цурається.

• Навіть з далекої дороги кланяйся шкільному порогу.

• Честь школи не плямуй ніколи.

• Честь школи – твоя честь.

• Школа є вільним домом для всіх.

• Школа дім вільний, а не свавільний.

Розум:

• Перед розумом і сила поступається.

• Розумний розсудить, а дурний осудить.

• Не краса красить, а розум.

• Розуму не позичиш.

• Розуму і за морем не купиш, коли його вдома немає.

• Розум – найбільше багатство.

• Розум – скарб людини.

• Сила та розум – краса людини.

• Щастя без розуму – торбина дірява.

• Без розуму ні сокирою рубати, ні личака в’язати.

• Не перо пише, а розум.

• Око бачиш далеко, а розум ще дальше.

• І сила перед розумом никне.

• Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.

• Один розум добре, а два краще.

• Одна розумна голова добре, а дві ще краще.

Дітей:

• Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець.

• Добрі діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.

• Добра та дитина: коли спить то не плаче.

• Чим би дитина не бавилась, аби не плакала!

• Де багацько няньок, там дитя без ляльок.

• Багацько няньок – дитина без носа.

• Юрка одного впустили, а вся хата загорілась.

• Упала та й забилася; встала та й забулася.

• Маленьке, але важкеньке.

• Росте як на дріжджах.

• Як грибочки, ростуть діточки.

• Се ще бабин дурник.

• Живемо не батьками, помремо не людьми.

• Діти – як квіти: полий, то ростимуть.

• Малі дітки – ясні зірки, світять і радують у темну ніч.

• Як квочка з курчатами, так і мати з дитятами.

• Добре ріці з потоками.

• Любо неньці, як дитина в честі.

• Людям, як болото, а матері, як золото.

• Всякій матері свої діти милі.

• Син мій, а розум у нього свій.

• Мудріші тепер яйця, ніж кури.

• Соловей співа, поки дітей не виведе.

• Від малих дітей голова болить, а від великих – серце.

• У кого діточок сім – щастя всім.

• Дитина хоч кривенька, та батькові-матері миленька.

• І сова хвалить своїх дітей.

• Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.

• Дітки плачуть, а у матері серце болить.

• У дитини заболить пальчик, а у матері серце.

• Добрі діти - вінець, а злі - кінець.

Виховання в сім’ї

• Не доспи, не поїж, а дитину потіш.

• Умів дитину народити, зумій і навчити.

• Не той батько, що породив, а той, що до ума довів.

• Не та мати, що родила, а та, що вигодувала.

• Дитині дай волю, сам підеш у неволю.

• Хто дітям потаче, той сам плаче.

• Ледащо син – батьків гріх.

• Учи дітей не страшкою, а ласкою.

• Пусти дітей на волю, сам будеш у неволі.

• Дитя — що тісто: як замісив, так і виросло.

• Хто б'є дитину, той не виховує добру людину.

• Боги й діти живуть там, де їх хвалять.

• Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

• Добрий приклад кращий за сто слів.

• Лагідні слова роблять приятелів, а гострі — затятих ворогів.

• Жорстокість породжує тупість і дурість".

• Умієш дітей родить – умій же їх і вчить!

• Потурай малому, то як виросте – буде тебе на старості бити.

• Людину роблять людиною яскраві спогади дитинства.

Родинні стосунки:

• Який рід, такий плід.

• Який батько, такий й син.

• По татку й дитятко.

• Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й їхні діти.

• Який дуб, такий тин, який батько, такий син.

• Які самі, такі й сини.

• Яке коріння, таке і насіння.

• Яка трава, таке й сіно.

• Сова не приведе сокола.

• Батько рибалка, то й діти у воду дивляться.

• Вразливе слово від дітей - гірш за болячку, бо не гоїться.

Про батьків:

• Як батька покинеш, то й сам загинеш.

• Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь гладенько.

• За науку – цілуй батька і матір у руку.

Про сім’ю:

• Нащо й клад, коли в сім’ї лад.

• Вся сім’я вмісті – так і душа на місці.

Про маму:

• Мати однією рукою б’є, а другою гладить.

• Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.

• Нашій мамці гарно й в дранці.

• В кого ненька, в того й голівонька гладенька.

• Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

• Біля рідної матки добре дитятку.

• Який талант у матці, такий і дитятці.

• Рідна мати однією рукою б'є своє дитя, а іншою гладить.

• Матір не купити, не заслужити.

Про батька:

• Як не стане – то батько достане, як не буде – то мама добуде.

• Що мати навчить, той батько не перевчить.

• Батькова лайка дужча за материну бійку.

• Батько не той, що породив, а той, що спорядив.

• Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів.

• Отець по-батьківськи поб'є, по-батьківськи й помилує.

Трудове виховання:

• Праця – душа всього життя.

• Треба нахилитися, щоб з криниці напитися .

• Щоб рибу їсти, треба у воду лізти.

• Печені голуби не летять до губи.

• Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

• Без діла марніє сила.

• Без діла жити – тільки небо коптити.

• Без роботи день роком стає.

• Роби до поту, а їж в охоту.

• Коріння праці гірке, але плоди – солодкі.

• Умій працювати й помічників добирати.

• Щастя не в хмарах ховається, а працею здобувається.

• У праці – краса людини.

• Землю прикрашає сонце, а людину – праця.

• Без роботи – ані хліба, ані хати, ніде і води взяти.

• Дерево шанують, як добре родить, а людину – як добре робить.

• Людина свою долю працею кує.

• Бджола мала, а й та працює.

• Губами говори, а руками роби!

• Для нашого Федота не страшна робота.

• Де руки й охота, там скора охота.

• Маленька праця краща за велике безділля.

• Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.

• Не святі горшки ліплять, а прості люди.

• Не сокира теше, а чоловік.

• Під лежачий камінь вода не тече.

• Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

Моральне виховання:

• Мораль чиста – краще всякого намиста.

• Любов, як перстень, – не має кінця.

• Догоджай не людям, а совісті своїй.

• Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає.

Естетичне виховання:

• Весняне сонце, як дівчини серце.

• Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскрешає.

• Як музика іскриста, то й душа чиста.

• Весна – днем красна.

• Весна гарна квітами, людина характером.

• Краса людини – в красі характеру.

Фізичне виховання

• Без здоров’я немає щастя.

• Найбільше багатство в світі – то здоров’я.

• Здоров’я людини – багатство країни.

• Як дитина бігає і грається, то й здоров’я усміхається.

• У здоровому тілі – здоровий дух.

Родинне виховання

• Хто батьків шанує, той вовіки не загине.

• Дружна сім'я гори зрушить.

• Без сім’ї й без роду – хоч з мосту та в воду.

• Діти – не поле засіяне, їх треба доглядати.

• Умів дітей родити, умій і навчити/

• Яка мати, така дочка.

Розумове виховання

• Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.

• Голова без розуму, як ліхтар без свічки.

• Свій розум – цар у голові.

• У кого розум – у того й щастя.

• Що в мудрого на гадці, те в дурного на язиці.

• Не краса красить, а розум.

• По одягу зустрічають, по розуму проводжають.

• На свій розум надійся, та й за чужий тримайся.

• Золото без розуму – сміття.

Патріотичне виховання

• За рідний край – хоч помирай.

Самовиховання

• Поки не впріти, доти не вміти

Принципи виховання:

• Діти, як квіти: полий, то ростимуть (принцип гуманізму).

• У семи няньок дитина без ока (принцип єдності вимог).

• Розумний батько сина питати не соромиться ( і поваги до особистості).

Методи виховання:

• Добрий приклад кращий за сто слів (приклад).

• Шануй батька і матір (вимога).

• Стид хоч і не дим, а очі виїсть ( почуття честі та гідності).

• Раз на віку спіткнешся, тай то люди бачать ( громадська думка).

• Злість – погана порадниця (покарання).

• Перехвалення – як пересолення (заохочення).

• Добрі діти доброго слова послухаються, а лихі й дрючка не бояться (переконання).

• Не вчи дитину штурханами, а добрими словами (доброта).

Критерії вихованості:

• На дерево дивись, як родить, а на людину – як робить.

• Говорить вздовж, а живе впоперек.

Неперервна освіта

• Хто закінчує вчитися, той перестає жити.

• Вік живи – вік учись.

• Чоловік розуму вчиться цілий вік.

Навчання

• Мудрим ніхто не вродився, а розуму навчився.

• Грамоти вчиться – завтра знадобиться.

• Хто вчиться змолоду, не знає на старість голоду.

• Грамотний – видющий і на все тямущий.

• Ученому – світ, а невченому – тьма.

• Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

• Знайко біжить, а незнайко лежить.

• Вік живи – вік учись.

Зміст навчання:

• Де більше науки, там менше муки.

• Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

• Хто хоче більше взнати, тому треба менше спати.

• Гарно того вчити, хто хоче знати.

Принципи навчання:

• Тоді учи, як упоперек на лавці лежить, як поздовж, то тоді вже складно вчити (природовідповідність).

• Чого Івась не навчиться, того Іван не знатиме (природовідповідність).

• Коли дитину не научиш в пелюшках, не научиш в подушках (природовідповідність).

• Що ранком не зробиш, то вечором не здогониш (природовідповідність).

• Гни дерево, поки молоде, вчи дитя, поки мале (природовідповідність).

• Нагинай гілляку, доки молода (природовідповідність).

• Коли дитину не научиш в пелюшках, не научиш в подушках (природовідповідність).

• Усяк розумний по-своєму: один спершу, другий – потім (врахування вікових та індивідуальних особливостей).

• Краще раз побачити, ніж сто разів почути (принцип наочності).

• Вір своїм очам, а не чужим речам (принцип наочності).

• Хто думає, той і розум має (принцип свідомості й активності).

• Хто що знає, тим і хліб заробляє (принцип зв’язку навчання з життям).

• Губами говори, а руками роби (принцип зв’язку навчання з життям).

• Спочатку ази та буки, а потім підуть науки (принцип послідовності).

• Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш (принцип міцності засвоєння знань).

• Чого навчився, того за плечима не носить (принцип міцності засвоєння знань).

Методи навчання:

• Не навчишся плавати, поки у вуха води не набереш.

• Не користь книжку читати, коли тільки вершки хапати.

• Коня керують уздами, а людину словами.

Форми навчання:

• Знаєш і вмієш сам – навчи іншого (навчання “ланцюжком”).

• Чужим потом не нагрієшся (самонавчання).