Мас адреси.

Адресна система є необхідною для унікального ідентифікування комп’ютерів і інтерфейсів, щоб дозволити локальну доставку фреймів в Езернеті. Езернет використовує МАС адреси, які є 48-бітні за довжиною і представляються, як 12 шістнадцяткових чисел. Перші шість шістнадцяткових чисел призначаються IEEE і вказують виробника. Ця частина називається Organizational Unique Identifier (OUI). Інші шість чисел відображають серійний номер інтерфейсу або іншу величину, яка призначається виробником. МАС адреси відносять до фізичних адрес тому, що вони прошиваються на заводі в ROM і потім загружаються в RAM, коли пристрій включається. Кожна мережева картка, кожен порт на свічах має вписаний МАС адрес.

Коли пристрій відсилає дані по Езернет мережі, то він додає до фрейму заголовок, який містить інформацію про МАС адрес отримувача. Дані подорожуючи по мережі перевіряються всіма станціями на співпадання МАС адрес. Якщо МАС адрес станції не співпадає з МАС адресою отримувача, то дана станція не буде обробляти даний фрейм. При спів паданні, станція зробить копію даного фрейму і віддасть його на вищі рівні OSI моделі для обробки. В Езернет мережах всі станції повинні перевіряти заголовки МАС адрес.

Ір адреси.

Кожен комп’ютер в TCP/IP мережі повинен мати унікальний ідентифікатор чи ІР адрес. ІР адрес працює на третьому рівні OSI моделі дозволяючи комп’ютеру знаходити інший комп’ютер в мережі. Всі комп’ютери в мережі мають також МАС адрес. МАС адрес працює на другому рівні OSI моделі.

ІР адрес – це 32 бітна послідовність 1 і 0. Для того, щоб з ІР адресом було легше працювати, його записують як послідовність чотирьох десяткових чисел, розділених крапками. Кожна частина ІР адреси називається октет, тому що вона складається з восьми бітів.

Приклад:

192.168.1.8 можна записати як, 11000000.10101000.00000001.00001000.

Кожен ІР адрес також має дві частини. Перша частина вказує на мережу де система є під’єднана, а друга частина ідентифікує саму систему. Перша частина називається мережевою частиною, а друга називається хост (комп’ютер) частиною і вказує, що це є конкретний хост в даній мережі.

При використанні класів ІР адрес клас А має N.H.H.H, клас В має N. N.H.H, клас С має N. N. N.H

Лекція 4 Види ір адрес. Вибір підмережевої маски і розбиття на підмережі.

Класи ІР адрес.

ІР адреси розбиті на класи, щоб визначити великі, середні і малі мережі. Клас А адрес призначається до великих мереж. Клас Б використовується для середнього розміру мереж. Клас С для малого розміру мереж.

Класи розрізняють за значенням числа в першому октеті.

Перший біт класу А завжди буде 0. Розписуючи даний октет ми б отримали значення першої адреси як 00000000 і останньої як 01111111. Адреси 0 і 127 зарезервовані і не використовуються, як мережеві адреси. Будь який адрес, який починається з 1 і закінчується на 126 буде ІР адресом калсу А.

127.0.0.0 – зарезервовано для луп бек тестів.

Перших два біта класу В будуть 10. Будь-який адрес, який починається з 128-191 буде адресою класу В.

Клас С починається з двійкових 110. Адреси, які починаються з 192-223 будуть адресами класу С.

Клас Д ІР адрес призначений для малтикастів. При використанні малтикаст адрес, один комп’ютер може одночасно відсилати дані, які будуть призначені для багатьох отримувачів.

Клас Е ІР адрес зарезервований IETF для власних наукових досліджень.

Адреса мережі.

Приклад.

Розглянемо адресу мережі 192.168.11.0. Хости в ній можуть бути в діапазоні від 192.168.11.1-192.168.11.254. Адреси які в хост частині формуються тільки нулями і одиничками не використовуються. Такі адреси називаються адресою мережі, якщо це будуть тільки 00000000, або адресою бродкаст, якщо це будуть 11111111 в хост частині. Бродкаст означає, що даний пакет даних мають підняти всі хости в даній мережі. Якщо ви побачите адресу 176.12.5.4

Public і Private ІР адреси.

Стабільність роботи Інтернет безпосередньо залежить від унікальності адрес. На сьогоднішній день Internet Assigned Numbers Authority (IANA) займається керуванням ІР адрес, які залишились.

Public - це унікальні ІР адреси, які не повинні повторюватись. Всі пристрої, які під’єднанні в Інтернет повинні мати Publicи адреси. Ці адреси отримуються від ISP.

Private ІР адреси– це інше вирішення проблеми недостатньої кількості ІР адрес. Машини, які не під’єднанні до Інтернет можуть мати довільні адреси з єдиною умовою, щоб вони не повторювались. З причин, що приватні хости можуть випадково бути підключені в Інтернет було виділено три діапазони адрес для кожно класу. Ці адреси не використовуються в Інтернеті і можуть бути використані в дома чи при виконанні лабораторних робіт.

ІР адреси можуть бути прописані на комп’ютері вручну адміністратором, а можуть бути отримані динамічно використовуючи протокол динамічного отримання адрес. Одним з таких протоколів є Dynamic host configuration protocol (DHCP). Все що є необхідним від адміністратора при використанні даного протоколу – це прописати діапазон адрес, які будуть використовуватись хостами. Коли хост активізовується, він контактує з сервером і видає запит на отримання ІР адреси. Сервер вибирає адрес і віддає його на користування хосту. Перевагою даного методу отримання адрес є мобільність. Користувач може змінювати своє місце розташування не прив’язуючись до якось конкретного профілю для пристрою. Також перевагою є повторне використання ІР адрес, через те, що вони видаються тільки на певний період часу.

Під мережі.

Для того, щоб створити підмережу біти з хост частини мають бути перепризначені мережевій частині. Це зазвичай відноситься до забирання бітів. Точка, з якої ми можемо починати забирати біти – це завжди крайній лівий біт в хост частині найближчий до останнього мережевого октету.

Підмережевий адрес завжди включає в себе Class A, Class B, and Class C мережеву частину плюс підмережеву і хост часину. Підмережева частина і хост частина створюється з хост чатини початкового ІР адресу. Використання підмереж збільшує керованість мереж шляхом контролю бродкастів.

Вибір підмережевої маски та створення підмережі.

Для того, щоб проінформувати пристрій, як ІР адрес є розбитий використовується інший адрес, який називається підмережева маска. Вона вказує, скільки біт використовується, щоб ідентифікувати мережу до якої належить даний пристрій. Підмережева маска заповнюється послідовно 1 починаючи з лівої частини маски, що буде вказувати мережеву частину маски і після завершення мережевої частини заповнюється 0 до кінця. 0 вказує, що це є хост частина. Записується підмережева маска подібно ІР адресі в десятковій формі, чотири числа розділені крапками.

При створені підмереж потрібно дотримуватись одного правила: як мінімум два біта повинні залишатись для створення хостів і як мініму два біта повинні забиратись з хост частини для створення підмереж. Метод який використовується для підрахунку кількості підмереж і хостів в даний під мережах є наступний.

(2 power of borrowed bits)	–	2	=	К-сть кор. підмереж
(2 power of remaining host bits)	–	2	=	К-сть кор. хостів

Вибираючи кількість біт, які будуть використовуватись в процесі розбиття на підмережі необхідно відштовхуватись від кількості хостів на одну підмережу. Підмережева маска буде вказувати таким пристроям як роутер до якої мережі чи підмережі належить конкретний хост. Підмережева маска вираховується додаючи значення позицій відповідних бітів, які були забрані. Наприклад, якщо забрати три біти з адреси класу С, то підмережева маска буде мати вигляд 255.255.255.224. Також ця маска може бути записана в форматі /27. Число яке слідує після знаку слеш вказує на кількість бітів, які відносяться до мережевої та підмережевої частини адреси.

Приклад створення підмереж:

Розглянемо приклад розбиття мережі класу С на підмережі.

Після того, як підмережева маска була вибрана, вона має бути застосована для створення підмережевої схеми. В даному прикладі три біти було забрано для підмережевої частини. Це створить вісім підмереж по 32 хоста в кожній підмережі. Нумерація підмереж починається з 0. Перша підмережа буде називатись нульовою під мережею. Коли ви заповнюєте підмережеву схему деякі поля будуть заповнюватись автоматично, а деякі будуть вираховуватись. Номер нульової підмережі буде співпадати з номером основної мережі 192.168.10.0. Бродкаст цілої мережі буде найбільше можливе число, в цьому випадку 192.168.10.255. Бродкаст адреса для кожної підмережі буде останньою адресою в підмережі і буде мати всі одинички в підмережевій частині. Для нульової підмережі адреси будуть починатись з 192.168.10.0 і оскільки 32 хоста – це є максимальна кількість хостів для даної підмережевої маски, то остання адреса цієї підмережі буде 192.168.10.31.

Операція логічного множення, яка виконується роутером над адресою з мережі 192.168.10.0 і підмережевою маскою 255.255.255.224.