1.3 Розрахунок площ виробничих зон

Площі виробничих зон визначають за кількістю розташованих у них постів. Кількість постів розраховують залежно від методу виконання технічного обслуговування. Розрізняють два методи виконання технічного обслуговування: на поточних лініях і на тупикових постах. Для вибору методу виконання ТО необхідно визначити добову програму ТО-1, ТО-2, а також ЩО.

Добова програма кожного виду технічного обслуговування визначається за формулою

N_iд = ( N _i)/ Д_л,

де i - вид технічного обслуговування (ЩО, ТО-1, ТО-2)

N_i - річна програма i-го виду ТО всіх моделей автомобілів;

Д _р - кількість робочих днів за рік

N_2д = 979 : 256 = 3,83 = 4;

N_1д = 3104 : 255 = 12,17 = 12;

N_щд = 82721 : 255 = 324,39 = 324.

Якщо добова програма ТО-2 передбачає 5-6 обслуговувань і більше, а ТО-1 = 12-15 обслуговувань і більше, то такі технічні обслуговування можуть проводитись на поточних лініях [6]. Для нашого прикладу добова програма ТО-2 становить тільки чотири обслуговування. Отже, цей вид технічного обслуговування слід проводити на тупикових постах. Слушно відзначити, що на практиці ТО-2 проводять переважно на тупикових постах. Це обумовлено тим, що під час проведення ТО-2 часто виникає потреба у виконанні робіт поточного ремонту, що порушує ритм виконання цього виду виробництва.

Добова програма ТО-1 для наведеного прикладу надає змогу проводити його на поточній лінії.

Вибір методу проведення ЩО базується на попередній оцінці пропускної здатності установки для миття автомобілів. Для вантажних автомобілів пропускна здатність таких установок 20...30 авт./год. Отже, тривалість миття одного автомобіля становитиме 2...3 хв. За зміну одна поточна лінія обслужить від 160 до 240 автомобілів. Якщо орієнтуватись на меншу добову програму, тобто 160 ЩО, то для наведеного прикладу буде потрібно дві лінії ЩО (324 ЩО).

1.3.1 Для розрахунку кількості ліній технічного обслуговування необхідно знати ритм виробництва і такт поста на лінії.

Ритм виробництва

R_і = 60 Т/N _{i д},

де Т - тривалість роботи зони ТО на добу, год;

N _{i д} - число обслуговувань автомобілів на добу за даним видом ТО.

Приймемо, що тривалість роботи зон ЩО і ТО становить 8 год.

R₁ = (60  8) : 12 = 40 хв;

R_що = (60  8) : 324 = 1,48 хв.

Такт поста – це час виконання ТО на тупиковому посту чи на посту поточної лінії.

_П = ( 60 t ср/P_П ) + t _П ,

де t _{с р} - середня трудомісткість одного ТО, люд.-год; t _{с р} = Т_і/N_і;

Т_і- сумарна річна трудомісткість і-го виду технічного обслуговування автомобілів, зменшена на трудомісткість діагностичних робіт, люд.-год;

N_і - кількість і-го виду технічних обслуговувань за виключенням причепів та напівпричепів;

Р_П - кількість робітників, які одночасно працюють на посту (дод. 7);

t _П - час переміщення автомобіля при встановленні його на пост і з"їзді з поста t _П = 1...3 хв.

Такт лінії визначається аналогічно такту поста:

_л = (60 t _{с р}/Р _л ) + t _П,

де Р _л - кількість робочих на лінії; Р _л = Р _П Х _л ;

Р _{П -} кількість робітників на посту лінії [3];

X _л - кількість постів лінії;

t _П - час переміщення з поста на пост,

t_{П =} ( L _а + а)/ V _к ,

L _а - габаритна довжина автомобіля (автопоїзда), м;

а - відстань між автомобілями на постах, м;

V _к - швидкість переміщення автомобіля конвейером, м/хв.

Число поточних ліній періодичної дії

m = _Л /R

Число постів поточної лінії відповідного технічного обслуговування і перелік робіт на кожному посту можна прийняти з [3].

При розрахунку число ліній повинно бути цілим. Відхилення допускається 0,1. Для цього змінюють число робочих на лінії у припустимих межах так, щоб відношення _л до R було цілим чи близьким до цілого.

Довжина лінії обслуговування

L_Л = L_а X_Л + а (X_Л - 1),

де Х_Л - число постів лінії.

Фактична довжина лінії збільшується за рахунок додаткових постів (постів чекання), які передбачаються по одному на кожну лінію [4]:

L_Ф = L_Л + L _а + а

Число поточних ліній з припущенням, що на одній лінії можуть проходити ТО-1 автомобілі різних технологічних груп визначають за формулою:

¹ _Л ((60 t _ср )/ Р _Л) + t _П

m _Л = ------- = -----------------------=

R ₁ R ₁

((60  5,127)/8) + 2

= --------------------------- = 1 лінія,

40

де t ^‘_{с р}- середньовагова трудомісткість ТО-1,

t^’_ср = Т₁ (1-n)/N₁= 17681,26 (1-0,1)/3104 = 5,127;

Т₁ - сумарна трудомісткість ТО-1 (див.табл.1.3), люд.-год;

N₁ - сумарне число ТО-1 (див.табл.1.2);

n - коефіцієнт, який враховує діагностичні роботи (див.додаток 6).

Якщо при розрахунках числа ліній одержано результат, менший за одиницю, ТО-1 виконують на постах.

1.3.2 Розрахунок числа ліній щоденного обслуговування. В зонах щоденного обслуговування використовують лінії неперервної дії, де переміщення автомобілів конвеєром здійснюється постійно. Пропускна здатність таких ліній при повній механізації робіт визначається пропускною здатністю основної установки для миття автомобілів. У цьому випадку такт лінії буде

_ЩЛ = 60/N _у

де N _у - продуктивність механізованої установки для миття ДТЗ на лінії ЩО, авт./год.

Необхідна швидкість конвеєра лінії:

(L _а + а ) N _у

V _К = -------------------- ,

60

де L _а - габаритна довжина ДТЗ, м;

а - відстань між автомобілями на постах лінії, м.

При механізації тільки робіт миття (інші виконуються вручну) такт лінії буде

L _а + а

_ЩЛ = ------------- ,

V _К

Число ліній

m _ЩЛ = _ЩЛ / R_Щ

1.3.3 Розрахунок числа постів в зонах і постових відділеннях. У тому випадку, коли ТО не може бути організоване на лініях, його проводять на універсальних чи спеціалізованих постах. Регулювальні і складально-розбірні роботи поточного ремонту також виконують на постах. Крім цього, ОНТП-01-91 передбачає виконання на постах зварювальних, жерстяницьких, деревообробних, малярних, а також діагностичних робіт. Кількість таких постів

Т_Р К_Н

Х_П = ----------------------------------

Д_р.р. n t _3M P K_в

де Т_Р - річний обсяг робіт, визначений в пар.1.2, люд.-год;

К_Н - коефіцієнт нерівномірності завантаження постів (див.додаток 8);

Д_р.р. - число робочих днів за рік (додаток 9);

n - число змін роботи на добу (додаток 9);

t _ЗМ - тривалість зміни (додаток 9);

Р - число одночасно працюючих на одному посту (не повинно перевищувати значень, наведених в додатку 7), чол.;

К_в - коефіцієнт використання робочого часу поста (для середніх умов праці К_в = 0,80...0,85; для найкращих - 0,85...0,9 і для гірших - 0,75...0,8).

Для прикладу розрахуємо числа постів зони ПР. За табл.1.3 трудомісткість робіт ПР становить 46425,46 людино-год, а за дод.6 – 35% трудомісткості ПР становлять регулювальні і складально-розбірні роботи, тобто постові роботи. Отже, Т_р = 0,35Т_ПР.

0,35  46425,46  1,3

Х_П= ----------------------------- = 8,12 = 8 постів

255181,50,85

1.3.4 Площу зон визначають через число поточних ліній або через число постів обслуговування чи ремонту автомобілів. При обладнанні зони поточною лінією площу визначають з урахуванням довжини лінії і ширини автомобіля з відповідними відстанями між стінами (колонами чи іншими об”єктами). На рис. 1.1 зображена схема лінії ТО-1 з чотирма робочими постами і одним постом чекання.

Рис. 1.1 Схема поточної лінії ТО-1

Довжина лінії: L_л= 5 L_а + 4А₂ + А₁ + А₃ . Ширина лінії В = В₁ + В₂ + В₃ .Отже, площа зони з поточною лінією

F₃ = L_л  В = (5L_а + 4А₂ +А₁ + А₃)  (В₁ + В₂ + В₃).

При обладнанні зони чи постового відділення постами їх площу визначають через кількість постів обслуговування чи ремонту автомобілів і питому площу на один пост за формулою

F₃ = N  f^’_n  k,

Де N – кількість постів у зоні;

f’_n – площа в плані, яка приходиться на один автомобіль, м²;

к – коефіцієнт запасу, який змінюється від 4 до 6.

Наприклад, площа зони поточного ремонту на вісім постів і при встановленні на них найбільш габаритного автомобіля КрАЗ-6510 з його площею в плані 21,384 м² дорівнюватиме:

F_пр = 8421,384 = 684,288 м².

1.3.5 Площу відділення визначають двояко: через питому площу, яка припадає на одного працюючого, і через площу, яку займає обладнання. Для остаточного розв”язку ці площі співставляють між собою і вибирають більшу з них як площу відділення.

Кількість працюючих у виробничому приміщенні визначають за формулою

,

Т_в – трудомісткість робіт у відділенні, людино-год;

D_р.р. – число робочих днів за рік (вибирають за дод.9);

n, t_зм – відповідно кількість та тривалість однієї зміни, год (дод.9);

Ф_Т – річний фонд часу технологічного необхідного робочого, год.

За числом працюючих визначають площу зони (дільниці):

F = P  f_n ,

Де P – число працюючих у виробничому приміщенні;

f_n – питома площа, яка приходиться на одного працюючого (дод.10). Розрізняють питомі площі на першого і подальших працюючих.

Наприклад, визначимо за числом працюючих площу відділення паливної апаратури, трудомісткість робіт в якому становить 4% трудомісткості поточного ремонту і дорівнює 1857 людино-год. Кількість працюючих у цьому відділенні при Ф_Т = 2070 [3] буде

Р = Т/Ф_Т = 1857/2070.

Площу цього відділення за показниками питомої площі

F_пв = f  P = 14 1 = 14м²

Для визначення площі відділення через площу, яку займає обладнання, складаємо табель технологічного обладнання для відділень, вказаних у завданні на курсовий проект, користуючись табелем 5 або іншими літературними джерелами, які містять табель технологічного обладнання. Форма складання табелю повинна відповідати формі табл.1.4.

Згідно із завданням автомобільний парк матиме 360 вантажних автомобілів. Для такого підприємства в табл.1.4 складено табель технологічного обладнання для відділення паливної апаратури.

Таблиця 1.4

№ п/п	Найменування	Тип чи модель обладнання	Габарітні роз- міри в плані, мм	Кіль- кість
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21	Ванна для миття деталей Прилад для перевірки жикле- рів і запірних клапанів карбюраторів Прилад для перевірки палив- них насосів і карбюраторів Прилад для перевірки обме- жників максимальної часто- ти обертання вала Прилад для перевірки пруж- ності пластин дифузорів Прилад для перевірки пружності пружин діафрагми паливних насосів Настільно-свердлильний верстак Прилад для перевірки палив- них насосів на автомобілях Ручний рейковий прес Електроточило Верстат для розбирання і складання карбюраторів Стіл для приладів Підставка під обладнання Стелаж секційний для зберігання карбюраторів Скриня матеріалів для обтирання Урна для збирання кольорового металу Шафа для зберігання матеріалів і деталей Скриня для відходів Тумбочка для зберігання інструментів Стіл конторський Стілець підйомно-поворотний металевий	2239-П НИИАТ-528 557Б НИИАТ-397 НИИАТ-397 ГАРО 357 НС-12 5276 ОКС-918 И-138А Р-968 1010-П ОРГ 1019-209 ОРГ-119-505 2250-П - - 2317-П СД3715-02 МРТУ-13-08 Власного виготовлення	650х520 300х210 370х320 400х160 400х160 160 800х600 - 920х220 860х500 1600х700 2500х800 800х600 1000х500 800х400 250х300 1200х600 500х500 820х510 1100х620 460х490	1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 2 1 2 1 1 1 1 1 1 1 3

Для взятого прикладу характерним є те, що все технологічне обладнання окрім ручного рейкового преса і електроточила буде розміщуватись на верстатах, столах, підставках. Тому площу приміщення для ремонту паливної апаратури визначають з урахуванням площі, яку займає оснащення, починаючи з позиції 11 і до позиції 21 табл.1.4. Отже, площа дорівнюватиме

F_п.в. = (1,6  0,7) 2 + 2,5  0,8 + 0,8  0,6  2 + 1,0  0,5 + 0,8  0,4 + 0,25  0,3 +

+ 1,2  0,6  1 + 0,5  0,5 +0,82  0,51 + 1,1  0,62 + 0,46  0,49  3 +

+ 0,92  0,22 + 0,86  0,5 = 9,4738 м².

З урахуванням коефіцієнтів щільності розміщення обладнання площа паливного відділення

F_п.в. = 3,5  9,4738 = 33,1583 м².

Таким чином, одержано два значення площі відділення: 14м² і 33,1583 м². Остаточно за площу відділення візьмемо більше її значення, тобто 33,1583 м².