- •6.051701 “Харчова технологія та інженерія”
- •Київ нухт 2012
- •Лабораторна робота №1 природні вуглеводи – носії солодкого смаку. Синтетичні підсолоджувачі
- •1.1. Визначення вмісту сахарину
- •1.2. Кількісне визначення сахарину
- •1.3. Поляриметричний метод визначення фруктози
- •1.4. Резорциновий метод визначення кетоз
- •Хід роботи
- •Хід визначення
- •Лабораторна робота №2 визначення природи барвника та вмісту речовин, що корегують колір у харчових продуктах.
- •2.1. Експрес-метод визначення природи барвника
- •2.2. Експрес-ідентифікацгя штучних барвників
- •2.3. Визначення сірчистої кислоти в кондитерських виробах (гост 26 811-86)
- •2.4. Визначення вмісту сірчистої кислоти в соках
- •2.5. Визначення вмісту нітриту натрію у ковбасних виробах
- •Лабораторна робота №3 консерванти у харчових технологіях
- •Прилади і матеріали
- •3.1. Визначення вмісту сірчистої кислоти в мармеладі, пастильних виробах, карамелі та цукерках з плодово-ягідними корпусами і начинками.
- •3.2. Визначення вмісту бензойної кислоти
- •3.3. Визначення наявності мінеральних кислот у рослинному маслі (маринаді консервів) Хід визначення
- •3.4 Визначення масової частки хлориду натрію у ковбасних виробах
- •Лабораторна робота №4 регулятори рН середовища харчових систем
- •5.1. Визначення вмісту оцтової кислоти при визначенні міцності препарату
- •Хід визначення
- •5.2. Визначення вмісту оцтової кислоти в маринованій рибі Прилади і матеріали
- •Хід визначення
- •5.3. Визначення вмісту лимонної та яблучної кислот у рослинній сировині.
- •5.4. Визначення молочної кислоти у хлібі або заквасці Прилади і матеріали
- •Хід визначення
- •Лабораторна робота № 5. Роль емульгаторів, піноутворювачів та стабілізаторів у виробництві продуктів харчування.
- •5.1. Вивчення властивостей основних поверхнево активних речовин у виготовленні харчових продуктів.
- •5.1.1. Визначення желюючої здатності желатини у залежності від рН середовища
- •5.1.2. Приготування мармеладу
- •5.2. Одержання харчової емульсії ( майонезу )
- •5.3. Одержання харчової піни (зефір )
- •Лабораторна робота №6 визначення кінетичних властивостей ферменту глюкооксидази
- •6.1. Визначення активності ферменту глюкооксидази експрес-методом
- •6.2. Визначення початкової швидкості реакції
- •6.3. Визначення константи Міхаеліса
- •6.4. Визначення типу інгібірування
- •8.5. Визначення оптимуму температури і рН
- •Лабораторна робота №7 кількісне визначення амінокислот
- •7.1. Кількісне та якісне визначення амінокислот методом розподільної хроматографії на папері
- •7.1.1. Якісне визначення амінокислот
- •7.1.2. Кількісне визначення амінокислот
- •7.2. Метод формольного титрування
- •7.3. Визначення амінного азоту мідним способом
- •5.3. Визначення аміногрупи за реакцією з нінгідрином (метод Лі та Такахамі)
- •Лабораторна робота №8 білки. Отримання та аналіз білків тваринного і ролинного походження
- •8.1. Отримання кристалічного яєчного альбуміну
- •8.2. Виділення казеїну з молока і визначення його властивостей
- •8.4 Визначення розчинного білка за Лоурі та спектрофотометричний методом
Лабораторна робота №3 консерванти у харчових технологіях
Мета роботи: Навчитися визначати присутність концервантів у харчових продуктах
Завдання 1: навчитися визначати вміст сірчистої кислоти в мармеладі та інших кондитерських виробах.
Завдання 2:.
Завдання 3:
Прилади і матеріали
Ваги лабораторні, мірні колби ємністю 100,150,250 см3, дистильована вода, банка ємністю 500 см3 з кришкою, піпетка ємністю 25 см3, пробірки, мірні циліндри об'ємом 10, 25, 50 см3, ділильна воронка, розчин гідроксиду натрію або калію концентрацією 1 моль/дм3, розчин крохмалю, розчин йоду концентрацією 0,01 моль/дм3, 5%-ний розчин оцтової кислоти, 95 %-ний етиловий спирт, 1 %-ний спиртовий розчин фенолфталеїну, розчин гідрооксиду натрію (калію) концентрацією 0,05 моль/дм3, 10%-ні розчини азотної, сірчаної, соляної кислот, 0,1%-ний розчин генцианвіолету. 10% -ний розчин дихромату калію або дихромату амонію, 0,1 н розчин нітрату срібла.
3.1. Визначення вмісту сірчистої кислоти в мармеладі, пастильних виробах, карамелі та цукерках з плодово-ягідними корпусами і начинками.
У хімічну склянку відважують 5 г подрібненого продукту, розчиняють додаванням 50 см3 дистильованої води і переносять в конічну колбу місткістю 250 см3, закривають гумовою або притертою пробкою і збовтують протягом 5 хв. Потім додають 25 см3 розчину гідроксиду натрію або калію концентрацією 1 моль/дм3, колбу закривають кришкою, збовтують і залишають у спокої на 15 хв. До вмісту колби за допомогою циліндру додають 10 см3 розчину сірчаної кислоти (1:3 води за об'ємом), 1 см3 крохмалю і титрують розчином йоду концентрацією 0,01 моль/дм3 до появи синього забарвлення, яке не зникає під час перемішування.
Контрольний дослід ставлять за тих самих умов, але замість розчину беруть 50 см3 дистильованої води.
Масову частку сірчистої кислоти, %, визначають за такою формулою: ,
де V, V1, – об'єм розчину йоду концентрацією 0,01 моль/дм3, витраченого на титрування відповідно досліджуваного фільтрату та контролю, см3;
К – поправний коефіцієнт до розчину йоду;
0,32 – кількість міліграмів двооксиду сірки, яка відповідає 1см3 0,01 моль/дм3 розчину йоду;
М – маса наважки продукту, г;
1000 – перерахунок грамів у міліграми.
3.2. Визначення вмісту бензойної кислоти
Бензойна кислота – C6H5COOH та її натрієва сіль допущені до використання як консерванти для деяких харчових продуктів. У вигляді природної складової бензойна кислота присутня в журавлині (до 0,06 %) та брусниці (до 0,23 %).
У дозах, що перевищують максимально допустимі для консервування рівні, бензойна кислота може викликати нудоту, головний біль, шум у вухах, уповільнення дихання, прискорення серцевої діяльності. Встановлено максимально допустимі рівні вмісту бензойної кислоти, мг/кг:
для плодово-ягідних пюре, пульпи (напівфабрикати) – не більше 1000;
для безалкогольних напоїв – не більше 150.
Продукт (якщо містить білок, його слід попередньо осадити) у кількості 100- 200 см3 вносять у ділильну воронку і додають 5 см3 10 %-ної соляної кислоти. Для вилучення бензойної кислоти використовують чотирикратне екстрагування хлороформом, який додають у кількості 35, 25, 20, 15 см3 (об'єм продукту 100 см3). Не рекомендується рідину енергійно збовтувати для запобігання утворення важкоруйнівної емульсії хлороформу у воді. Рекомендується її перемішувати коловими рухами, при цьому суміш із хлороформом відділяється після нетривалого відстоювання. Після кожної екстракції шар хлороформу зливається, причому потрібно слідкувати, щоб одночасно не відділився і водний шар. Якщо це сталося, його промивають кілька разів дистильованою водою (5 см3 для кожної промивки).
Витяжку вміщують у склянку для випаровування, відганяють хлороформ на водяній бані з температурою 65°С (3/4 об'єму) під тягою. Останні порції відганяють на водяній бані з температурою 40 - 50 °С.
Бензойну кислоту, що залишилась у чашці, розчиняють в 20 см3 95 %-ного нейтралізованого за фенолфталеїном етилового спирту, додають 5 см3 води, дві краплини 1 %-ного спиртового розчину фенолфталеїну і титрують 0,05 моль/дм3 розчином гідрооксиду натрію (калію) до появи рожевого забарвлення, що не зникає протягом 1 хв.
Вміст бензойної кислоти, мг/кг, обчислюють за такою формулою:
,
де n – об'єм розчину 0,05 моль/дм3 гідрооксиду натрію (калію), витраченого на титрування, см3;
К – поправний коефіцієнт до титру розчину гідроксиду натрію (калію);
G – об'єм продукту, см3.