
- •6.051701 “Харчова технологія та інженерія”
- •Київ нухт 2012
- •Лабораторна робота №1 природні вуглеводи – носії солодкого смаку. Синтетичні підсолоджувачі
- •1.1. Визначення вмісту сахарину
- •1.2. Кількісне визначення сахарину
- •1.3. Поляриметричний метод визначення фруктози
- •1.4. Резорциновий метод визначення кетоз
- •Хід роботи
- •Хід визначення
- •Лабораторна робота №2 визначення природи барвника та вмісту речовин, що корегують колір у харчових продуктах.
- •2.1. Експрес-метод визначення природи барвника
- •2.2. Експрес-ідентифікацгя штучних барвників
- •2.3. Визначення сірчистої кислоти в кондитерських виробах (гост 26 811-86)
- •2.4. Визначення вмісту сірчистої кислоти в соках
- •2.5. Визначення вмісту нітриту натрію у ковбасних виробах
- •Лабораторна робота №3 консерванти у харчових технологіях
- •Прилади і матеріали
- •3.1. Визначення вмісту сірчистої кислоти в мармеладі, пастильних виробах, карамелі та цукерках з плодово-ягідними корпусами і начинками.
- •3.2. Визначення вмісту бензойної кислоти
- •3.3. Визначення наявності мінеральних кислот у рослинному маслі (маринаді консервів) Хід визначення
- •3.4 Визначення масової частки хлориду натрію у ковбасних виробах
- •Лабораторна робота №4 регулятори рН середовища харчових систем
- •5.1. Визначення вмісту оцтової кислоти при визначенні міцності препарату
- •Хід визначення
- •5.2. Визначення вмісту оцтової кислоти в маринованій рибі Прилади і матеріали
- •Хід визначення
- •5.3. Визначення вмісту лимонної та яблучної кислот у рослинній сировині.
- •5.4. Визначення молочної кислоти у хлібі або заквасці Прилади і матеріали
- •Хід визначення
- •Лабораторна робота № 5. Роль емульгаторів, піноутворювачів та стабілізаторів у виробництві продуктів харчування.
- •5.1. Вивчення властивостей основних поверхнево активних речовин у виготовленні харчових продуктів.
- •5.1.1. Визначення желюючої здатності желатини у залежності від рН середовища
- •5.1.2. Приготування мармеладу
- •5.2. Одержання харчової емульсії ( майонезу )
- •5.3. Одержання харчової піни (зефір )
- •Лабораторна робота №6 визначення кінетичних властивостей ферменту глюкооксидази
- •6.1. Визначення активності ферменту глюкооксидази експрес-методом
- •6.2. Визначення початкової швидкості реакції
- •6.3. Визначення константи Міхаеліса
- •6.4. Визначення типу інгібірування
- •8.5. Визначення оптимуму температури і рН
- •Лабораторна робота №7 кількісне визначення амінокислот
- •7.1. Кількісне та якісне визначення амінокислот методом розподільної хроматографії на папері
- •7.1.1. Якісне визначення амінокислот
- •7.1.2. Кількісне визначення амінокислот
- •7.2. Метод формольного титрування
- •7.3. Визначення амінного азоту мідним способом
- •5.3. Визначення аміногрупи за реакцією з нінгідрином (метод Лі та Такахамі)
- •Лабораторна робота №8 білки. Отримання та аналіз білків тваринного і ролинного походження
- •8.1. Отримання кристалічного яєчного альбуміну
- •8.2. Виділення казеїну з молока і визначення його властивостей
- •8.4 Визначення розчинного білка за Лоурі та спектрофотометричний методом
7.2. Метод формольного титрування
Карбоксильні групи амінокислот можна врахувати титруванням їх у спиртовому середовищі, оскільки в цих умовах дисоціація аміногруп подавлена. Подавлення дисоціації по аміногрупах можна досягти у водному середовищі при добавленні формальдегіду. N-диоксиметиламінокислоти, що виникають, дисоціюють і титруються, як звичайні карбонові кислоти.
Хід роботи
2 мл досліджуваної витяжки амінокислот змішують з 18 мл води і 5 краплями 0,04%-го розчину бромтимолу синього. Суміш нейтралізують до рН=7,0, додаючи по краплинах 0,05 н розчин НС1, якщо суміш синя, або 0,05 н розчин NaOH, якщо вона жовтого кольору. Після доведення кислотності дослідного розчину до рН=7,0 (забарвлення розчину слабо-зелене) із мірного циліндра додають 2 мл формольної суміші і титрують з мікробюретки 0,05 н розчином NaOH до добре вираженого синьо-фіолетового кольору розчину. Для введення поправки паралельно титрують дистильовану воду (контрольний дослід).
Для збільшення надійності визначення колір дослідного розчину при рН=7,0 та рН=9,2 порівнюють з еталонними розчинами буферних сумішей вказаних значень рН.
Різниця між кількістю лугу, що пішов на титрування дослідного та контрольного розчинів, помножена на 0,7, відповідає кількості міліграмів азоту амінокислот у 2 мл досліджуваної рідини (вважають, що кількість титрованих карбоксильних груп еквівалентна кількості зв'язаних формальдегідом змінних груп).
Реактиви
1.0,04 % -й розчин бромтимолу синього (0,1 г бромтимолу синього розтирають у ступці з 3,2 мл 0,05 н розчину NaOH, переводять у мірну колбу на 250 мл і доводять до позначки дистильованою водою).
2. Формольна суміш (50 мл 40 %-го розчину формальдегіду змішують з 2 мл 0,5 %-го розчину фенолфталеїну і титрують 0,2 н розчином NaOH до слабо-рожевого кольору. Формалін з підвищеною кислотністю обробляють крейдою протягом доби. Формольну суміш готують кожні 2-3 дні).
3. 0,05 н розчин NaOH.
7.3. Визначення амінного азоту мідним способом
Хімізм процесу при визначенні амінного азоту мідним способом полягає в тому, що при взаємодії амінокислот з суспензією фосфату міді утворюються забарвлені в синій колір добре розчинні комплексні мідні солі амінокислот.
У фільтраті після відділення надлишку фосфату міді залишаються мідні солі амінокислот, а отже, за кількістю міді, що перейшла в фільтрат, можна визначити вміст амінокислот.
При додаванні до фільтрату концентрованої оцтової кислоти остання витісняє з мідної солі більш слабку амінокислоту:
(R - CH-COOH)2Cu+2CH3COOH®(CH3COO)2Cu+2R – СН - СООН
NH2 NH2
2(CH3COOH)Cu + 4HJ -» 2CuJ + 4СН3СООН + J2
Концентрацію йоду, що виділився, еквівалентну кількості мідних солей амінокислот, визначають титруванням розчином гіпосульфіту:
2Na2S2O3 + J2 -> 2NaJ + Na2S4O6
Хід роботи
У мірну колбу на 25 мл беруть 2 мл досліджуваного розчину (на приклад 1 % -го розчину гліцину), додають 2 краплі тимолфталеїну і по краплях 0,5 н розчин гідроксиду натрію доводять до слабо-блакитного кольору (рН розчину 10,2). Після цього додають 10 мл суспензії фосфату міді і добре перемішують. Після зникнення осаду слід додати ще 5 мл суспензії. Розчин у колбі доводять водою до позначки, добре перемішують багаторазовим перевертанням колби і осад відфільтровують крізь щільний фільтр. Фільтрат повинен бути прозорим, цього досягають багаторазовим фільтруванням. З фільтрату беруть дві проби по 10 мл у конічні колби для титрування, підкислюють 0,4 мл концентрованої оцтової кислоти, додають 6-8 мл 10 %-го розчину йодиду калію; йод, що виділився, титрують 0,01 н розчином гіпосульфіту; 1 мл крохмалю додають тоді, коли розчин, що титрують, стане солом’яно-жовтим. Паралельно готують контроль, в який замість досліджуваного розчину додають 2 мл води.
Відповідно до наведених рівнянь реакції 0,5 моля йоду що виділився, відповідає 1 молю міді, який еквівалентний 28 г амінного азоту; 0,5 моля йоду реагує з 1 – грам – еквівалентом гіпосульфіту.
Таким чином, 1 мл 0,01 н розчину гіпосульфіту відповідає 0,28 мг амінного азоту.
Множенням 0,28 мг на витрачений об'єм 0,01 н розчину гіпосульфату (мінус контроль) отримують кількість міліграмів амінного азоту у взятому об'ємі (10 мл) досліджуваного розчину. Якщо на титрування був взятий розчин відомої амінокислоти, порівнюють отриманий результат з теоретичним вмістом азоту в даній амінокислоті.
Реактиви
1. Розчин хлориду міді (27,3 г в 1 л розчину).
2. Розчин фосфату натрію (68,5 г Na3P04 - 12H20 віл розчину).
3. Боратний буфер (28,6 г тетраборату натрію розчиняють у 7ГІО мл води, додають 50 мл 1 н розчину соляної кислоти і доводять до 1 л водою, рН=8,8).
4. Суспензія фосфату міді (змішують 1 об'єм розчину хлориду міді л двома об'ємами фосфату натрію і приливають два об'єми боратного буфера; суспензію готують тільки перед роботою в потрібному об'ємі).
5. 0,25 % -й розчин тимолфталеїну в 50 % -му спирті.
6. 0,1 н розчин Na,jS2O3 • 5Н2О (з цього розчину розбавленням готують 0,01 н розчин, титр якого встановлюють по точному розчину 0,01 н йодату калію).
7. 10 %-й розчин йодиду калію.
8. Оцтова кислота концентрована.
9. 0,5 н розчин гідроксиду натрію.
10. 1 %-й розчин крохмалю.