- •Конспект лекцій
- •Лекція 1
- •1. Психологія як наука про людину, її світ і діяльність
- •2. Предмет, етапи історичного розвитку та основні напрямки вивчення психології
- •3. Гуманістичні теорії особистості.
- •3. Галузі і міжпредметні зв'язки науки
- •4. Педагогіка як наука про навчання і виховання людини
- •5.Становлення і розвиток педагогіки
- •6.Основні методи навчання, виховання та самовиховання
- •7. Педагогічні концепції творців наукової педагогіки
- •Лекція 2
- •Тема 2. Психолого - педагогічні умови формування особистості План
- •1. Індивід, суб'єкт, особистість, індивідуальність, універсум
- •2. Вікові та сензитивні періоди розвитку людини
- •3. Вплив спадковості, середовища і виховання на розвиток особистості.
- •4. Зміст і завдання сучасної освіти, процесів навчання та учіння
- •Лекція 3
- •Тема 3. Соціокультурне середовище особистості. План
- •1. Спілкування, діяльність, поведінка і вчинки як основні носії культури
- •2. Сенс життя, життєвий шлях і вчинки особистості
- •3. Ментальність та менталітет нації
- •5. Кодекс цінностей сучасного виховання в Україні
- •6. Ціннісні засади української родини
- •Лекція 4
- •Тема 4. Психологія я-концепції та механізми психологічного захисту. План
- •1. «Я» як наукова проблема психології
- •2. Поняття про самосвідомість та я— концепцію особистості
- •3. Структурні компоненти я-концепції
- •5. Самооцінка особистості та її види. Адаптація людини в соціумі
- •6. Механізми психологічного захисту
- •Лекція 5
- •Тема 5. Соціально- психологічна структура особистості. План
- •1. Психічні процеси особистості, їх види та розвиток
- •2. Характеристика психічних властивостей особистості
- •3. Види психічних станів людини
- •1. Характеристика психічних станів людини.
- •4. Соціальна неповторність особистості у ролях, позиціях, статусах і установках
- •5. Сутність і структура світогляду людини
- •6. Поняття соціалізації особистості
- •7. Фактори, ефекти, механізми та засоби соціалізації.
- •Змістовий модуль 2. Розвиток і становлення соціально зрілої особистості Лекція 6
- •Тема 6. Міжособистісні стосунки. Спілкування.
- •1. Етика взаємостосунків, розвиток міжособистісних стосунків, етикет
- •2. Спілкування: види, рівні, засоби, сторони та функції
- •4. Невербальна комунікація та її види
- •5. Комунікація, перцепція та інтеракція у просторі міжособистісної взаємодії
- •Лекція 7
- •Тема 7. Особистість і діяльність План
- •1. Джерела активності людини
- •3. Мотиви та мотивація в діяльності людини
- •4. Інтереси і прагнення соціально зрілої особистості
- •П отреба мотивація мотив,
- •5. Здатність до професійної діяльності. Професіограма та психограма спеціаліста
- •6. Професіограма та психограма спеціаліста
- •7. Норми і цінності в діяльності людини
- •8. Кар'єра особистості, її атрибути та етапи просування
- •Лекція 8
- •Тема 8. Соціальна зрілість: стратегія життєвчиняння План
- •1. Рівень домагань особистості у досягненні успіху
- •2. Лідерство як психологічний феномен. Теорії лідерства
- •3. Складові творення привабливого іміджу ділової людини
- •4. Інтелект, моральність та творчість у професійній діяльності
- •5. Характеристика самоактуалізованої особистості
- •Лекція 9
- •Тема 9. Організація виховання і самовиховання особистості План
- •1. Поняття про виховання і виховне середовище
- •3. Цінності морального та християнського виховання
- •4. Якості гуманної людини. Ідеал
- •5. Характеристика самовиховання особистості: система, структура, етапи та прийоми.
- •Лекція 10
- •Тема 10. Природа конфліктів та технологія запобігання їх виникненню. План
- •1. Історіогенез поглядів на природу конфліктів
- •Історія розвитку конфліктологічних ідей
- •2. Типологія конфліктів та причини їх виникнення
- •Основні види внутрішньоособистісних конфліктів
- •3. Анатомія та динаміка конфлікту
- •4. Стилі виходу із конфліктних ситуацій. Управління конфліктом
- •Кожна із зазначених стратегій може бути оптимальною і забезпечити найкращий ефект в залежності від конкретних умов виникнення і розвитку конфлікту.
Лекція 9
Тема 9. Організація виховання і самовиховання особистості План
1. Поняття про виховання і виховне середовище.
Програма самовдосконалення особистості.
Цінності морального та християнського виховання.
Якості гуманної людини. Ідеал.
Характеристика самовиховання особистості: система, структура, етапи та прийоми.
1. Поняття про виховання і виховне середовище
Виховання є цілеспрямованим процесом. Наявність конкретної мети надає йому систематичності й послідовності, не допускає випадковості, епізодичності й хаотичності виховних заходів. Виховання формує внутрішній світ молодої людини, проникнути в який дуже важко. Тому воно вимагає таких методик, які давали б змогу не тільки виявляти погляди, переконання і почуття вихованців, а й збагачувати їх духовність, за потреби коригувати якості психіки. Процесу виховання властиве і розмаїття завдань та напрямів, їх кількість невпинно зростає, що зумовлено динамічністю суспільно-економічного життя. Тому для процесу виховання характерна також неперервність. «Я продовжую ще вчитися, — писав К.-А. Гельвецій, — моє виховання ще не завершено. Коли ж воно закінчиться? Коли я не буду більше здатним до нього: після моєї смерті. Все моє життя і є, власне, тривалим вихованням »х.
Рушійні сили процесу виховання. Зміст і методика процесу виховання залежать від об'єктивних та суб'єктивних чинників і рушійних сил.
До об'єктивних чинників належать суспільно-політичні, економічні процеси, що відбуваються в соціумі, події культурного життя, вплив природного середовища тощо. У сучасній Україні — це особливості розбудови держави загалом та системи освіти і виховання зокрема; утвердження в економіці ринкових засад; розвиток соціальної сфери; відродження національних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки; розширення меж спілкування з іноземними громадянами.
Суб'єктивні чинники — соціально-педагогічна діяльність сім'ї та громадських організацій; навчально-виховна робота працівників закладів освіти; вплив засобів масової інформації; заходи культурних, позашкільних установ, молодіжних об'єднань та діяльність церкви.
Ефективність процесу виховання залежить від того, наскільки збігаються впливи організованої виховної діяльності та об'єктивних умов. Перебудова навчально-виховного процесу на демократичних засадах передбачає не тільки створення умов для співпраці педагогів і учнів (студентів), а й залучення до неї інших виховних інституцій.
Рушійними силами процесу виховання є сукупність внутрішніх і зовнішніх суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню до нових цілей. До внутрішніх суперечностей належать:
— суперечність між соціально значущими завданнями, які потрібно виконати вихованцю, і факторами, що заважають його зусиллям;
— суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованця (вимагає такої побудови виховного процесу, щоб зміст і форми його реалізації невикликали спротиву в молодої людини).
Зовнішні суперечності виявляються у невідповідності між:
виховними впливами сім'ї і закладу освіти (порушення єдності цих впливів негативно позначається на формуванні особистості вихованця);
організованим виховним процесом закладу освіти і стихійним впливом на вихованців навколишнього середовища (вимагає подолання негативного впливу девіантних підліткових груп, низькоякісних телепередач тощо);різними вимогами вихователів (внаслідок цього у вихованців формується ситуативна поведінка, безпринципність);
деякими вихованцями, які мають досвід негативної поведінки, і педагогами, однокласниками (однокурсниками), батьками.
Попри те що зовнішні суперечності не є універсальними, обов'язковими для всіх ситуацій,применшувати їх дезорганізуючий вплив не варто. Тому завжди важливо передбачати їх, вживати превентивних заходів, а за необхідності і протидіяти їм.
Етапи процесу виховання. Процес виховання передбачає певну послідовність етапів, знання особливостей яких дає вихователю змогу спланувати виховну роботу, передбачивши її зміст і методику проведення. Таких етапів виокремлюють чотири:
Визначення сукупності рис і якостей особистості, які слід сформувати у вихованця (ідеал). Коли йдеться про виховання колективу класу (групи), то мають на увазі досягнення таких результатів, які б відповідали еталону, виробленому на основі мети виховання, поставленої суспільством перед закладом освіти.
Вивчення індивідуальних особливостей вихованця або колективу, його позитивних рис, недоліків у характері й поведінці, визначення рис, які ще не сформовано або перебувають у зародку. Знання особистості вихованця (колективу),порівняння її з ідеалом дає змогу спрогнозувати її розвиток. Зважаючи на це, планують виховну роботу, ознайомлюють вихованця (колектив) із запланованим і домагаються сприйняття пропонованого взірця для наслідування.
Реалізація програми виховання шляхом залучення вихованців до різних видів діяльності, участь у яких сприяє формуванню досвіду поведінки відповідно до ідеалу.
Самостійна робота учня (студента) над собою. Початок такої роботи свідчить про досягнення мети цього етапу.
Всі етапи процесу виховання потребують умілого педагогічного управління. Воно передбачає передусім визначення змісту виховної роботи згідно з вимогами суспільства до рівня вихованості молодого покоління. Реалізація змісту виховання можлива за умови, що форми, методи й прийоми виховної роботи імпонуватимуть тим, на кого вона спрямована. З цією метою використовують виховні можливості сім'ї, громадськості, культурно-освітніх установ, засобів масової інформації. Не менш важлива й відповідна організація колективного та індивідуального життя й діяльності вихованців, створення умов для збагачення їх досвіду. Велику роль відіграють гармонійні демократичні стосунки між вихованцями й вихователями.
Невід'ємними аспектами виховання є й постійне вивчення його результатів, наявного рівня вихованості молодих людей і колективу, виховних можливостей педагогічного колективу та громадськості й коригування змісту і методики виховного процесу з метою її удосконалення.
Управління виховним процесом слід спрямовувати на розвиток самостійності, ініціативи вихованців. Цього досягають за умови, що педагоги націлюють їх на самостійний пошук цікавих видів діяльності і створення для них сприятливих умов. Вихователь має залишатися мудрим старшим другом і наставником молодої людини, але на умовах співпраці з нею, яка передбачає, що його виховний вплив доповнюватиметься її роботою над собою — самовихованням.