2. Шляхи передачі віл та методи профілактики

Виділяють 3 основні шляхи передачі ВІЛ: статевий:

парентеральний (передача ВІЛ під час переливання інфікованої крові та її препаратів, використання забрудненого ВІЛ медичного інструментарію та розчинів, трансплантація органів ВІЛ - інфікованого донора);

від інфікованої матері до дитини (інфікування під час вагітності та пологів - вертикальний шлях, під час вигодування дитини грудним молоком від інфікованої матері - горизонтальний шлях).

До «інфекційно-небезпечних» рідин належать: кров, сперма, вагінальний та цервікальний секрет, грудне молоко а також гній чи сукровичні виділення з ран.

Ризик передачі ВІЛ при одноразовому контакті:

90-100 % - при переливанні крові або її компонентів, що містять

ВІЛ;

30% - при ін'єкційному вживанні наркотиків одним шприцом із ВІЛ-позитивним;

З % - анальний секс без використання презерватива;

0,3 % - при уколах голкою, на якій є сліди крові, яка містить ВІЛ;

0,1-0,2 % - вагінальньїй секс, коли один з партнерів є ВІЛ-позитивним (ВІЛ-позитивний партнер - чоловік);

0,05-0,1 % - вагінальньїй секс, коли один з партнерів є ВІЛ-позитивним (ВІЛ-позитивний партнер - жінка).

Основний шлях зараження дітей - перинатальний: зі 100 дітей зараження плоду внутрішньоутробно - 5, під час пологів - 15, зараження дитини під час грудного вигодовування - 10.

Фактори, що сприяють передачі ВІЛ від матері до дитини:

материнські (стадії ВІЛ-інфекції, наявність гострих та хронічних захворювань, вживання наркотиків або алкоголю, паління; неповноцінне харчування матері);

акушерські (пологи через звичайні пологові шляхи, тривалий безводний період, велика кількість вагінальних досліджень, застосування акушерських маніпуляцій);

плоду та новонародженого (недоношеність, затримка внутрішньоутробного розвитку, порушення цілісності шкіри і слизових оболонок немовляти).

Стратегія профілактики передачі віл від матері до дитини

• Запобігання статевій передачі ВІЛ-інфекції серед жінок репродуктивного віку.

• Профілактика небажаних вагітностей серед ВІЛ-позитивних жінок.

• Медикаментозна профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини під час вагітності та раціональне ведення пологів у ВІЛ-позитивних жінок.

• Упровадження сучасних методів діагностики ВІЛ-інфекції у дітей і оптимізація їх ведення.

З, Діагностика та перебіг ВІЛ-інфекції у дорослих

Для встановлення діагнозу «ВІЛ-інфекція» необхідне поєднання лабораторних аналізів і клінічне обстеження особи. Групи тестів на ВІЛ:

основані на виявленні антитіл до вірусу (імуноферментний аналіз населення);

основані на виявленні часточок самого вірусу.

Розвиток ВІЛ-інфекції у дорослої людини без антиретровірусної терапії від моменту інфікування ВІЛ до смерті у середньому триває 10-11 років.

Після того, як ВІЛ потрапив до організму людини, настає інкубаційний період (2-3 тижні) - не спостерігається видимих проявів активної реакції з боку організму на потрапляння у нього ВІЛ. Потім настає стадія гострої інфекції (4-6 тижнів) - підвищення температури, збільшення лімфатичних вузлів, біль у м'язах, горлі, слабкість, пітливість, плямистий висип на шкірі. Стадія завершується відновленням самопочуття, зникненням симптомів. Безсимптомна стадія (8 років). Стадія первинних клінічних проявів -збільшення лімфовузлів кількох груп, втрата ваги тіла, періодичне підвищення температури, слабкість, виникають перші ознаки опортуністичних інфекцій. Наступна стадія - пре-СНІД або СНІД-асоційований комплекс, - наростає імунодефіцит, перебіг опортуністичних інфекцій стає тяжчим. Власне СНІД (16 місяців) - перебіг опортуністичних інфекцій дуже тяжкий, розвиваються злоякісні пухлини; ураження вірусом нервової системи. Смерть.