Четвертий трофічний рівень - вторинні хижаки й паразити вторинних консументів – консументи третього порядку.

П’ятий трофічний рівень – паразити вторинних хижаків.

До консументів належать паразитичні форми, які живуть за рахунок хазяїна (глисти, комахи-кровососи, кліщі, повитиця, омела і т.д.).

Скільки б не було трофічних рівнів, на кожному з них (починаючи з другого) можуть бути присутні редуценти та детритофаги, бо вони розкладають тіла продуцентів і консументів. До цих організмів належать гриби, бактерії, найпростіші, жуки-гнойовики, раки.

Рослини засвоюють приблизно 1% енергії, що потрапляє з космосу, і передають її по ланцюгах живлення: продуцент – консумент – редуцент.

Але не вся енергія, яка накопичується продуцентами, переходить до консументів. Значна її частина використовується на зростання, розвиток та інші фізіологічні процеси, і лише 1/10 може засвоюватися консументами.

Зазвичай розрізняють два основні типи трофічних ланцюгів залежно від кінцевого рівня.

1. Пасовищні - ланцюги виїдання - основу складають автотрофні організми, потім ідуть рослиноїдні тварини, що їх поїдають (наприклад зоопланктон, який живиться фітопланктоном), потім хижаки - консументи першого порядку (риби, котрі споживають зоопланктон), хижаки - консументи другого порядку (судак, що живиться дрібними рибками).

2. Детритні - ланцюги розкладу - найбільше поширені в лісах, більша частина первинної продукції не вживається безпосередньо травоїдними тваринами, а відмирає, потім розкладається сапротрофними організмами і мінералізується. У водних екосистемах (евтрофні водойми та на великій глибині в океані) значна частина продукції рослин і тварин теж надходить у детрит ( напіврозкладена маса).

Первинна продукція угруповань – органічна маса, створена рослинами за одиницю часу. Частина цієї продукції спрямовується на підтримання життєдіяльності самих рослин (40-70%). Решта зеленої маси йде на поповнення маси консументів. Її називають вторинною продукцією угруповання.

Відносна кількість енергії, що передається від одного трофічного рівня до іншого, називається екологічною ефективністю угруповання або ефективністю трофічного ланцюга.

Співвідношення різних трофічних рівнів (трофічну структуру) зображають у вигляді екологічної піраміди, основою якої служить перший рівень - продуценти. Вони будуються у вигляді прямокутників, однакової ширини, але довжина повинна бути пропорційна значенню вимірюваного об’єкта. Екологічні піраміди відображають фундаментальні характеристики будь-якої екосистеми, коли вони показують її трофічну структуру:

- їх висота пропорційна довжині трофічного ланцюга, що розглядається, тобто числу трофічних рівнів, які в ній містяться.

- їх форма більш-менш відображає ефективність перетворення енергії при переході від одного рівня на інший.

Існують екологічні піраміди трьох типів: піраміда чисел, піраміда біомаси, піраміда енергії.

На кожному трофічному рівні вживана енергія асимілюється не повністю, бо значна її частина використовується на обмін. Тому продукція організмів кожного наступного трофічного рівня завжди менша від продукції попереднього трофічного рівня в середньому в 10 разів. Це правило екологічної піраміди енергії Елтона.

Основа в пірамідах чисел і біомаси може бути меншою ніж наступні рівні ( залежно від співвідношення розмірів продуцентів та консументів). Піраміда енергії завжди звужується догори.