- •Лекція 1.
- •1. Фінанси, як економічна категорія, їх суть та функції.
- •Використання фінансів в умовах ринкового господарства. Фінансове забезпечення процесу відтворення.
- •3. Взаємозв’язок фінансів з іншими розподільчими категоріями у процесі вартісного розподілу і перерозподілу ввп.
- •Фінанси і заробітна плата.
- •Фінанси і кредит.
- •Фінанси і гроші.
- •4.Фінансовий контроль: його зміст, значення та види.
- •5. Фінансові ресурси їх суть, склад та структура.
- •6. Сутність та значення фінансових резервів.
- •Лекція 2. Тема: Генезис і еволюція фінансів.
- •6. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •1. Постановка проблеми класифікації науки про фінанси.
- •2. Стан дослідження та історія проблеми.
- •3. Класифікація німецьких вчених.
- •4. Маржиналізм і класифікація економічних наук.
- •Лекція 3. Тема: Розвиток і становлення фінансової науки.
- •5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •1. Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки.
- •2. Розвиток фінансової науки в Росії.
- •3. Розвиток фінансової науки в Україні.
- •Сучасна світова фінансова думка.
- •Лекція 4. Тема: Фінансове право і фінансова політика.
- •7. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •Внутрішня структура складається із сфер та ланок.
- •Фінанси
- •Фінансове право - правове регулювання фінансових відносин, яке є однією із форм управління з боку держави економічним і соціальним розвитком.
- •Економічний зміст та складові елементи фінансового механізму. Характеристика фінансових методів і важелів.
- •5. Управління фінансами. Функції органів управління фінансами.
- •6. Фінансовий менеджмент.
- •Лекція 5. Тема: Податки. Податкова система.
- •8. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •1. Соціально-економічна сутність податків. Функції податків. Засади і принципи оподаткування.
- •2. Елементи податку.
- •3. Класифікація податків та їх ознаки.
- •4. Податкова система: поняття та основи побудови.
- •Принципи побудови податкової системи:
- •5. Податкова служба і податкова робота.
- •6. Пряме і непряме оподаткування та їх види.
- •7. Платежі за ресурси та інші надходження.
- •Лекція 6. Тема: Бюджет. Бюджетна система.
- •5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •Розгляд та прийняття Державного бюджету України Верховною Радою України.
- •4. Доходи і видатки бюджету.
- •Лекція 7. Тема: Бюджетний дефіцит.
- •3. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •1. Основні форми прояву бюджетного дефіциту та причини його виникнення.
- •2. Методи і джерела покриття бюджетного дефіциту.
- •Лекція 8. Тема: Державний кредит.
- •5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •1. Економічна сутність державного кредиту, його призначення. Відмінність державного кредиту від банківського.
- •2. Види державного кредиту. Внутрішній і зовнішній державний кредит. Розвиток міжнародного державного кредиту та його форми.
- •3. Державні позики, їх види. Класифікація державних позик і джерела їх погашення.
- •4 Державний борг. Причини і наслідки зростання державного боргу. Обслуговування державного боргу і управління ним.
- •Лекція 9.
- •5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •1. Сутність, склад і роль місцевих фінансів.
- •2. Фінансові ресурси місцевого самоврядування. Доходи і видатки місцевих бюджетів.
- •3. Соціальна спрямованість видаткової частини місцевих бюджетів.
- •4. Міжбюджетні трансферти та їх види.
- •Лекція 10. Тема: Соціальні позабюджетні фонди.
- •6. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •1. Державні цільові фонди: сутність, необхідність і їх роль. Класифікація цільових фондів.
- •2. Пенсійний фонд України: джерела формування та напрями використання.
- •3. Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Фінансові аспекти діяльності фонду.
- •4. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
- •5. Джерела коштів фонду соціального страхування на випадок безробіття та напрями їх використання.
- •Лекція 11. Тема: Фінанси суб’єктів господарювання.
- •7. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •3.Опарін в. М. Фінанси. - к.:кнеу, 2001р. План
- •1. Підприємництво, його суть і принципи. Суб’єкти підприємницької діяльності в Україні.
- •3. Майно підприємства, статутний капітал та фінансові ресурси.
- •4. Основні засоби підприємства, їх структура, вартісна оцінка та відтворення.
- •5. Оборотні активи, їх структура, нормування та показники використання.
- •Доходи і видатки підприємств, їх зміст і види.
- •Лекція 12. Тема: Фінанси домогосподарств.
- •5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •1. Сутність та джерела фінансів домогосподарств.
- •2. Структура фінансів домогосподарств.
- •3. Соціальний захист населення та його основні принципи. Економічна сутність державних гарантій.
- •4. Інвестиційна діяльність населення. Умови інвестиційної активності населення на фондову ринку.
- •Лекція 13. Тема : Страхування. Страховий ринок.
- •5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •1. Сутність, форми й методи страхового захисту. Система страхових фондів.
- •2. Особливості фінансових відносин у сфері страхування.
- •3. Класифікація страхування за об’єктами та ознаками ризику. Обов’язкове та добровільне страхування.
- •4. Поняття страхового ринку та його організаційна структура. Учасники страхового ринку.
- •Лекція 14. Тема: Фінансовий ринок.
- •5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •1. Сутність та класифікація фінансових ринків.
- •2. За організацією торгівлі:
- •1. За стадіями торгівлі:
- •2. За місцем торгівлі:
- •Види цп:
- •3. Організація і порядок роботи Фондової біржі.
- •4. Правове регулювання фінансового ринку.
- •Лекція 15. Тема: Фінансовий менеджмент.
- •5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •Теоретичні основи фінансового менеджменту.
- •Менеджмент державних фінансів.
- •Фінансових менеджмент підприємницьких структур.
- •4. Податковий менеджмент.
- •Лекція 16.
- •5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •4. Міжнародні фінансові інституції, їх завдання і сфери діяльності.
- •Лекція 17. Тема: Фінансова безпека держави.
- •5. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •1. Сутність та основні показники фінансової безпеки держави.
- •2. Основні заходи щодо підвищення фінансової стійкості в державі.
- •3. Фінансова криза та її вплив на безпеку держави.
- •4. Сучасна фінансова криза в Україні та шляхи її подолання.
- •Лекція 18. Тема: Фінанси країн з розвиненою ринковою економікою.
- •4. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •1. Поняття та умови формування світових фінансових центрів.
- •2. Фінансові центри розвинутих країн.
- •Люксембург
- •Франкфурт-на-Майні
- •3. Фінансові центри країн, що розвиваються.
- •Сінгапур
- •Гонконг
- •Арабський Схід
- •Офшорні фінансові центри
- •Лекція 19. Тема: Фінанси єс.
- •4. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
- •1. Міжнародні та регіональні економічні структури.
- •2. Особливості функціонування фінансової системи єс.
- •3. Інтеграція України до єс.
- •Рекомендована література до курсу.
Лекція 19. Тема: Фінанси єс.
Навчальна мета: розкрити сутність, роль фінансів ЄС.
Час: 160 хв.
Метод: Лекція
Місце: Навчальна аудиторія
Навчальні питання:
1. 50 хв.
2. 50 хв.
3. 50 хв.
4. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання).
Матеріально-технічне забезпечення: схеми, таблиці, збірники документів і матеріалів, першоджерела.
Джерела і література
1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка в ХХ столітті (Теоретична концепція і наукова проблематика державних фінансів). Львів, 2000.
2. Кравченко В.І. Україна на світовому фінансовому ринку. К., 2007. 3. Опарін В.М. Фінанси Загальна теорія. К.2001 р.
План
1. Міжнародні та регіональні економічні структури. 2. Особливості функціонування фінансової системи ЄС.
3. Інтеграція України до ЄС.
1. Міжнародні та регіональні економічні структури.
Однією з основних міжнародних економічних oрганізацій є Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Конвенція про створення якої була підписана в 1960 р. і набрала чинності в 1961 р. Вона стала спадкоємницею створеної в 1948 р. Організації європейського економічного співтовариства до складу якої входили 18 європейських держав.
США і Канада в 1960 р. приєдналися до 18 європейських країн, підписавши Конвенцію про створення Організації економічного співробітництва і розвитку. Сьогодні до складу цієї організації входить 29 країн: Австралія, Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Польш;а, Португалія, Республіка Корея, СІЛА, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Японія.
У країнах – членах ОЕСР проживає 16 % населення земної кулі, тоді як їхня частка у світовому виробництві становить дві третини, що підтверджує центральну роль цих країн у світовій економіці.
Основними напрямами діяльності ОЕСР є:
сприяння ефективному використанню економічних і фінансових ресурсів, дослідженням і професійній підготовці в галузі науки і техніки;
проведення політики забезпечення економічного зростання, а також внутрішньої і зовнішньої фінансової стабільності;
зменшення або усунення перешкод на шляху обміну товарами, послугами, а також поточних платежів, подальша лібералізація руху капіталів;
сприяння розвитку країн, що розвиваються.
.Міжнародне енергетичне агенство (MEА), завданням якого є сприяння країнам в економії енергії і в розробці замінників нaфти. У межах ОЕСР з 1958 р. функціонує Агентство з ядерної енергії (АЯЕ), яке до 1972 р. носило назву Європейське агентство з ядерної енергії. З 1968 р. діє Центр досліджень і нововведень у галузі освіти (ЦДНО).
Організація економічного співробітництва і розвитку виконує надзвичайно важливу функцію економічного прогнозування. Нею вироблені стандартні системи показників і підходи стосовно аналізу національних рахунків, рівня безробіття і паритету купівельної спроможності, що дає змогу економістам і фінансистам всього світу користуватися надійними і порівняльними статистичними даними з економіки провідних промислово розвинутих країн.
З 1995 р. в рамках ОЕСР ведеться підготовка Багатосторонньої угоди з інвестицій (БУІ) для регулювання прямих іноземних інвестицій у міжнародному масштабі, метою якої є:
встановлення високих стандартів режиму і захисту інвестицій;
вихід за рамки існуючих зобов’язань для досягнення нових стандартів лібералізації, які охоплювали б всі стадії інвестиційного процесу (до і після створення підприємств), з широкими зобов’язаннями у використанні принципу національного режиму та ліквідації наявних обмежень, використання принципу недис-кримінації і найбільшого сприяння нації, транспарантності (прозорості), привнесення необхідної дисципліни в ті сфери лібералізації, які недостатньо забезпечуються чинними угодами ОЕСР;
створення юридичного обов’язкового документа, котрий вміщував би положення з метою ще більшого посилення зобов’язань сторін;
поширення сформульованих зобов’язань на всі країни, які приєдналися до багатосторонньої угоди з іноземних інвестицій, на всіх рівнях управління;
розробка необхідних заходів у сфері взаємовідносин з регіональними інтеграційними організаціями економічного характеру;
сприяння процесам врегулювання і забезпечення ефективного розв’язання інвестиційних суперечок з урахуванням уже діючих у цьому плані механізмів;
прийняття до уваги міжнародних зобов’язань країн-членів з метою запобігання конфліктам з угодами, досягнутими в рамках СОТ податковими угодами та ін.
Організація економічного співробітництва і розвитку – це своєрідний клуб промислово розвинутих країн з ринковою економікою. Залежно від обставин цей клуб може бути, або, з одного боку, просто місцем зустрічей, обміну думками, аналізу економічних перспектив, або, з іншого, – місцем ведення переговорів, погодження позицій і прийняття конкретних рішень, особливо з питань економічної і фінансової політики.
Організація країн – експортерів нафти (ОПЕК) була створена в 1960 р. на конференції в Багдаді. її статут, затверджений в 1961 p., згодом неодноразово переглядався. Будь-яка країна, що експортує нафту у значних кількостях і має інтереси, які в основному збігаються з інтересами країн-членів, може стати повноправним органом ОПЕК за умови, що її прийняття буде схвалено більшістю в 3/4 голосів, включаючи голоси всіх країн-засновників.
У складі ОПЕК 12 країн-членів. Засновниками організації були 6 країн: Венесуела, Ірак, Іран, Кувейт, Лівія, Саудівська Аравія. Згодом до числа членів були прийняті і ще 6 країн: Алжир, Габон, Індонезія, Катар, Нігерія, Об’єднані Арабські Емірати.
Головна метадіяльності ОПЕК:
координація й уніфікація нафтової політики країн-членів та захист їхніх інтересів, у тому числі шляхом забезпечення їм сталих доходів;
забезпечення стабільності цін на світовому ринку нафти та постачання нафтою країн-споживачів;
забезпечення одержання справедливих доходів інвесторами від капіталовкладень у нафтову промисловість;
забезпечення охорони навколишнього середовиїца;
співробітництво з країнами – нечленами ОПЕК з метою реалізації ініціатив щодо стабілізації світового ринку нафти.
Метою діяльності Фонду ОПЕК є:
• здійснення фінансового співробітництва між країнами–членами ОПЕК та ініпими країнами, що розвиваються, шляхом надання пільгових позик для фінансування платіжних балансів, для здійснення проектів і програм розвитку;
сприяння або надання позик міжнародним агентствам, діяльність яких відповідає меті Фонду;
фінансування діяльності з надання технічної допомоги.
Основним напрямом діяльності Фонду вважається надання позик і субсидій на пільгових умовах (під низький процент). Фонд надає позики трьох типів:
позики на здійснення конкретних проектів розвитку; національним банкам розвитку надаються також кредитні лінії для фінансування малих і середніх підприємств;
позики для фінансування програм на відновлення або модернізацію певних галузей економіки, на закупівлю сировини, обладнання, запасних частин, список яких узгоджується з Фондом;
позики для фінансування платіжних балансів, як от, на імпорт продуктів харчування і споживчих товарів; на закупівлю обладнання для сільського господарства і виробництва споживчих товарів.
Позики доповнюються субсидіями, які надаються для фінансової підтримки, дослідницьких робіт, підготовки кадрів, продовольчої допомоги, допомоги при надзвичайних обставинах.
Фінансові ресурси Фонду складаються в основному з добровільних внесків країн-членів; доходів, отримуваних за рахунок інвестицій і позик Фонду (процентні ставки і оплата за обслуговування), а також за рахунок копітів, які одержують країни – члени ОПЕК за двосторонніми та багатосторонніми каналами. Позик на світових ринках Фонд не отримує.
Загалом Фонд ОПЕК сьогодні діє у 93 країнах Африки, Азії, Латинської Америки, Карибського басейну і Європи. Він є донором або кредитором цілого ряду інших міжнародних організацій, таких як агентства розвитку країн – членів ОПЕК (Кувейтського фонду. Арабського фонду економічного і соціального розвитку та iн.). Фінансові ресурси одержують також регіональні баки розвитку в Африці, Азії і Америці.
Окрім Фонду міжнародного розвитку країни – члени ОПЕК створили інші спільні економічні і фінансові структури, серед яких: сім багатосторонніх інститутів допомоги, шість двосторонніх інститутів допомоги розвитку та три трастових фонди.
Багатосторонні інститути допомоги ОПЕК:
Арабський валютний фонд;
Арабський фонд економічного і соціального розвитку;
Арабська програма фінансування торгівлі;
Арабський банк економічного розвитку Африки;
Ісламський банк розвитку.
Програма арабських держав Перської затоки для організації розвитку системи ООН;
Двосторонні інститути допомоги розвитку ОПЕК:
• Фонд арабського економічного розвитку Абу-Дабі (ФондАбу-Дабі);
Організація з інвестицій, економічної і технічної допомоги Ірану (Організація Ірану);
Іракський фонд розвитку зарубіжних країн (Іракський фонд);
Кувейтський фонд арабського економічного розвитку (Ку-вейтський фонд);
Саудівський фонд розвитку (Саудівський фонд);
Венесуельський інвестиційний фонд.
Трастовi фонди ОПЕК:
Арабський нафтовий фонд;
Трастовий фонд Нігерії;
Венесуельський трастовий фонд.
До групи регіональних багатосторонніх економічних організацій належить НАФТА – Північноамериканська зона вільної торгівлі.
Її створено на основі угоди, яка набрала чинності 1 січня 1994 р. між Канадою, США і Мексикою (підписана в 1992 p.).
Угода про створення НАФТА включає такі положення щодо режиму і гарантій іноземних інвестицій:
кожна країна – член Організації надає інвесторам та інвестиціям іншої країни – члена не менш сприятливий режим, ніж той, який вона надає у подібних випадках своїм власним інвесторам (тобто національний режим);
у взаємодіях між країнами – членами Організації перодбачасться релсим наіібільшого сприяння;
забороняється нав’язування будь-яких обмежень щодо умов функціонування капіталу, зокрема забороняється встановлювати мінімальну експортну квоту, розміри місцевого компонента в кінцевій продукції, імпортні обмеження, обмеження на ліцензування технології, виключні торговельні вимоги, вимоги валютного контролю;
передбачається режим вільного переказу всіх видів платежів (прибутки, дивіденди, проценти, роялті, управлінські платежі, технічна допомога, виручка від продажу, включаючи повну або часткову ліквідацію) у вільно конвертованій валюті, за ринковим курсом на день переказу;
передбачається поетапне регулювання інвестиційних суперечок між приватними інвесторами: на першому етапі – використання консультацій і переговорів; у випадку їх невдачі – створення умов для арбітражу при дотриманні принципу рівності щодо всіх інвесторів і відповідно до принципу міжнародної взаємності;
допускається можливість націоналізації на недискримі-наційній основі у випадку наявності відповідних суспільних інтересів згідно з чинними нормами і за умови виплати належної компенсації.
Серед регіональних економічних організацій, в яких бере участь Україна, слід виділити Чорноморське економічне співтовариство (ЧЕС), яке було офіційно засноване на початку 1988 p., а фактично почало функціонувати з 1992 р. У складі цієї організації 11 країн-членів: Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Російська Федерація, Румунія, Туреччина, Україна. Секретаріат ЧЕС знаходиться у Стамбулі.
Основні напрями діяльності ЧЕС в економічній та фінансовій сферах:
розвиток багатостороннього і двостороннього співробітництва у погоджених галузях; розширення диверсифікації співробітництва;
поліпшення умов для підприємницької діяльності і стимулювання індивідуальних та колективних ініціатив підприємств і фірм;
сприяння розвитку підприємства шляхом стимулювання співробітництва між малими і середніми підприємствами, інвесторами, підприємцями і промисловцями.
Іншою міжнародною економічною організацією субрегіонального характеру, в діяльності якої бере участь Україна, є Співдружність Незалежних Держав (СНД), заснована в 1991 р. Членами СНД є 12 країн: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна.
У 1993 р. країни – члени СНД підписали Угоду про створення Економічного союзу, яка передбачає:
вільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили;
здійснення погодженої політики у таких сферах, як грошово-кредитні відносини, бюджети, ціни й оподаткування, валютні питання і митні збори;
заохочування вільного підприємництва та інвестицій; підтримка виробничої кооперації і налагодження прямих зв’язків між підприємствами і галузями;
узгодження господарського законодавства.