1.Правова та нормативна база із запровадження бухгалтерського обліку
В Україні здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Основними нормативними документами, відповідно до яких організується облік у бюджетних установах, є Бюджетний кодекс України і Закон про бухгалтерський облік. Бюджетним кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а Закон про бухгалтерський облік визначає правові засади організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно зі ст. 6 цього Закону порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання кошторисів і бюджетів установ регулюється Державним казначейством України, у складі якого є Управління методології з виконання бюджету, бухгалтерського обліку та звітності. Управління, здійснюючи повсякденне, поточне методологічне керівництво бухгалтерським обліком у бюджетних установах, розробляє План рахунків бухгалтерського обліку та Порядок його застосування, типову кореспонденцію рахунків (субрахунків), форми регістрів синтетичного й аналітичного обліку, інструкції з обліку наявності та використання бюджетних коштів, валютних операцій, необоротних активів, запасів, інвентаризації та списання матеріальних цінностей, форми звітності. Така сувора регламентація методології обліку забезпечує його єдність, порівнюваність показників різних галузей бюджетної сфери, можливість отримання зведених показників для контролю за виконанням кошторисів і бюджетів (рис. 1.7).
EMBED
Word.Picture.8
Рис. 1.7. Регламентація облікового процесу в бюджетних установах
Важливу організаційну роль у господарському обліку відіграє Державний комітет України зі статистики, який розробляє та узгоджує з Міністерством фінансів України, Державним казначейством України форми звітності. У бюджетних установах обов’язковим є застосування цілої низки первинних документів, наприклад з обліку необоротних активів, грошових коштів у касі, на рахунках у банку та органах Державного казначейства.
Регламентація облікового процесу забезпечується також іншими інструктивними матеріалами з обліку окремих об’єктів.
Міністерства та відомства України за погодженням із Державним казначейством у разі потреби можуть видавати вказівки щодо порядку застосування загальних положень із бухгалтерського обліку в установах своєї системи з урахуванням специфіки їхньої діяльності (наприклад, з обліку бібліотечних фондів, музейних цінностей, розрахунків зі стипендіатами, обліку виробничих витрат, військового майна тощо). Зазначені відомства також уживають заходів для посилення контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищення професійного рівня кадрів і ролі бухгалтерських служб у забезпеченні ефективності фінансово-господарської діяльності бюджетних установ. Отже, на галузевому рівні міністерства та відомства здійснюють як методологічне, так і організаційне керівництво бухгалтерським обліком.
Ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за виконанням кошторисів доходів і видатків, а також складання звітності в бюджетних установах покладається на бухгалтерію, яка є, як правило, самостійною службою і має свою структуру.
Існують дві організаційні форми обліку в бюджетних установах — бухгалтерії при окремих установах і централізовані бухгалтерії. Самостійні бухгалтерії мають великі установи.
Указом Президента України від 25.12.2001 № 1251 «Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері» заплановано низку заходів, спрямованих на посилення ролі бухгалтерського обліку в зміцненні фінансової дисципліни та запобіганні правопорушенням у бюджетній сфері. Передбачається, зокрема, провести обов’язкову сертифікацію головних бухгалтерів (керівників фінансових служб), головних розпорядників коштів державного бюджету з метою підвищення професійних вимог до зазначених осіб стосовно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а також розробити на основі міжнародних стандартів національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в державному секторі. За останні 5 років нормативне забезпечення обліку цілком поновлено, а його понятійний апарат побудовано переважно на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, які є методологічним підґрунтям адаптації обліку до вимог міжнародних стандартів.
Процес реформування обліку є досить динамічним і тривалим. З метою гармонізації національної системи обліку в бюджетних установах щодо міжнародних стандартів розробляють нові інструктивні матеріали, змінюють і доповнюють чинні.
Міжнародними стандартами регламентуються лише основні, принципові моменти, від яких залежить формування фінансових результатів діяльності суб’єктів господарювання та відображення їх у фінансовій звітності.
Розробником концепції реформування бухгалтерського обліку в державному секторі є Державне казначейство України і Міністерство фінансів України. З урахуванням набутого під час реформування бухгалтерського обліку досвіду передбачаються і здійснюються широкомасштабні обґрунтовані та реальні за можливостями і термінами виконання заходи, спрямовані на відповідність національної системи бухгалтерського обліку з виконання бюджетів і кошторисів розпорядників бюджетних коштів міжнародним стандартам.
Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в бюджетних установах, на відміну від чинного нормативного забезпечення, мають враховувати вимоги міжнародних стандартів обліку для державного сектору й передбачати варіантність, альтернативність здійснення певних облікових процесів. Тоді кожна бюджетна установа, виходячи з конкретних умов своєї роботи, зможе обирати найприйнятніший для себе варіант, що забезпечуватиме надійний контроль за ефективним використанням бюджетних коштів. Цей вибір, власне, й становить сутність облікової політики (рис. 1.8).
Рис. 1.8. Зміст облікової політики бюджетних установ
Крім розроблення й упровадження пакетів національних стандартів бухгалтерського обліку, що регламентують складання фінансової звітності в державному секторі та облік активів, доходів, зобов’язань і витрат, заплановано вивчення можливості об’єднання Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, ґрунтованого на касовому методі бухгалтерського обліку (що передбачено Бюджетним кодексом) із Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, історично ґрунтованим на методі повного обліку за принципом нарахування.
Базові положення плану рахунків:
а) державний сектор України побудований за принципом єдності бюджетної системи, що забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією доходів і видатків, єдністю порядку виконання бюджетів і кошторисів та ведення обліку й звітності;
б) наявність певного досвіду з розроблення єдиного плану рахунків обліку виконання кошторисів і сільських бюджетів, передбачуваного Інструкцією № 61, яка регламентувала порядок обліку в бюджетних установах республік на пострадянському просторі.
Єдиний план рахунків має відповідати таким концептуальним вимогам:
має формуватися на основі класифікації рахунків бухгалтерського обліку та економічного змісту;
усі об’єкти бухгалтерського обліку мають бути охоплені можливими бухгалтерськими проведеннями через кореспонденцію рахунків окремо з обліку виконання кошторисів і бюджетів;
має бути достатньо загальним, щоб відповідати обліковим потребам суб’єкта господарювання державного сектору;
рахунки мають забезпечувати аналітичне виокремлення і синтетичне узагальнення здійснених господарських операцій.
Формування номенклатури плану рахунків можуть здійснювати винятково практики високої класифікації. Саме тому Державне казначейство України має залишити за собою монопольне право на розроблення такого плану рахунків і внесення до нього змін з урахуванням потреб з розширення його інформаційних можливостей щодо ведення обліку виконання кошторисів і бюджетів.
Висновок по першому питанню
Облік у бюджетних установах є одним із важливих галузевих обліків в Україні. Його нормативна база є розвиненою і невпинно вдосконалюється. У реформуванні обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів ускладнене розуміння й урахування вітчизняних економічних і правових умов (особливостей фінансово-господарської діяльності бюджетних установ, історичних і національних традицій).