3 Питання з «Теоретичної частини».

1 Питання з «Практичної частини» (діагностика).

1 Питання з «Практичної частини» (корекція). Відповіді

Розкрийте предмет, мету та завдання дисципліни «Психолого-педагогічна готовність дитини до школи».

Психолого-педагогічна готовність дитини до школи – це психолого-педагогічна дисципліна, яка займається вивченням показників фізичного, мотиваційного, інтелектуально-пізнавального, особистісного розвитку, що забезпечать успішність навчання дитини у школі.

Об'єкт: фізіологічна, педагогічна, психологічна (мотиваційна, інтелектуальна, емоційно-вольова, соціальна) готовність дитини до навчання в школі.

Предмет: психологічні особливості й показники готовності дитини до шкільного навчання.

Мета: теоретичне й практичне обґрунтування проблеми психолого-педагогічної готовності до навчання дитини дошкільного віку.

Завдання:

1. проаналізувати й систематизувати історико-теоретичні погляди видатних науковців на проблему готовності дітей до вступу у школу.

2. визначити й засвоїти структурні компоненти готовності до навчання;

3. виявити можливі причини непідготовленості дітей до шкільного навчання;

4. опрацювати основні діагностичні методики психолого-педагогічної готовності до шкільного навчання;

5. розробити програму занять, спрямовану на надання психологічної допомоги дітям, не підготовленим до шкільного навчання.

Розкрийте сутність готовності дитини до шкільного навчання.

«Готовність дитини до школи» – це комплексне, багатогранне поняття, яке охоплює всі сфери життєдіяльності майбутнього першокласника.

Готовність до школи – це система показників фізичного, мотиваційного, інтелектуально-пізнавального, особистісного розвитку, що забезпечать успішність навчання дитини у школі.

У структурі психологічної готовності до школи прийнято виділяти такі її компоненти:

1. інтелектуальна готовність

2. мотиваційна,

3. соціально-психологічна,

4. емоційно-вольова.

В.С.Мухіна: готовність до шкільного навчання – це бажання й усвідомлення необхідності вчитися , що виникає в результаті соціального дозрівання дитини, появи у неї внутрішніх протиріч, що задають мотивацію до навчальної діяльності.

Л.І.Божович: готовність до навчання в школі – це система показників рівня розвитку уявної діяльності, пізнавальних інтересів, готовності до довільної регуляції, своєї пізнавальної діяльності до соціальної позиції школяра. Основним критерієм готовності до школи в працях Л.І. Божович виступає новоутворення ,,внутрішня позиція школяра”, що являє собою сплав пізнавальної потреби і потреби в спілкуванні на новому рівні.

А.В.Запорожець: готовність до навчання в школі – це цілісна система взаємозалежних якостей дитячої особистості, що включає особливості її мотивації, рівня розвитку пізнавальної, аналітико-синтетичної діяльності, ступінь сформованості механізмів вольової регуляції.

Обґрунтуйте методологічні засади дисципліни «психолого-педагогічна готовність дитини до школи».

Методологія – це вчення про загальні положення, з яких повинен виходити дослідник, вивчаючи психічну природу людини, про правила, яких він повинен дотримуватися в дослідженні, та про засоби, якими він має користуватись.

Класифікація методологічних принципів:

1. Принцип детермінізму.

2. Принцип єдності психіки та діяльності (С.Л.Рубінштейн).

3. принцип особистісного підходу.

4. принцип розвитку психіки.

5. принцип саморозвитку.

6. принцип суб'єктності.

Методологічну основу становлять:

1. дослідження проблеми дитинства як наукової категорії, глобального культурно-історичного феномену (А. Богуш, М. Стельмахович, О. Сухомлинська);

2. положення про психологічну готовність дітей до школи (Л.І.Божович, Л.А.Венгер, В.К.Котирло, С.Кулачківська, С.Ладивір, Є.Кравцова, О.Я.Савченко, О.В.Проскури, Д.Б.Ельконін)

3. Законодавчі акти та нормативні документи України про освіту, зокрема, "Закон про дошкільну освіту", Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Базовий компонент дошкільної освіти, Постанова "Про поетапний перехід до 12-річної освіти".

Проаналізуйте погляди зарубіжних вчених на проблему психолого-педагогічної готовності дитини до школи.

Проблема формування готовності дітей до навчання в школі перебувають у центрі уваги зарубіжних вчених.

Я.-А. Коменський, Й.-Г. Песталоцці досліджували проблеми наступності між дошкільною та початковою ланками освіти, форми співпраці між ними.

Англійський вчений Д. Чейла вважає, що одним з основних показників готовності дитини до школи має бути наявність інтересу до книги. Від дорослих зовсім не потрібно вчити дитину читати, вважає автор. Він повинен прийти в школу з добре розвиненими комунікативними вміннями: уважно слухати читання книги, мова співрозмовника, уміти в усній формі висловити свою думку

Німецький дослідник К. Інгенкамп в якості показників готовності до школи розглядає:

а) сформованість особистісних якостей майбутнього учня;

б) рівень розвитку інтелекту дошкільника;

в) рівень фізичного розвитку.

Відзначимо й те, що широке застосування за кордоном тестування, що є обов'язковою умовою вступу дитини до школи, в основному, орієнтоване на сферу його інтелектуального розвитку. При цьому дослідники приходять до висновку, що традиційні способи оцінки рівня підготовленості до школи, потребують суворо аргументованому науковому обгрунтуванні діагностичних методик.

Досягнення шкільної зрілості у всіх компонентах психічної структури залежить, на думку Я. Йирасека, від чинників, які впливають на соматичне і психічний розвиток дитини: фактори органічні (генетичні, фактори розвитку, здоров'я) і психічні (стимулюючий характер середовища, емоційна атмосфера, власне психічна активність, систематичне виховання та навчання). Для вивчення шкільної зрілості Я. Йирасек пропонує «Орієнтовний тест шкільної зрілості».

Такі вчені, як М.Гетпер, А.Керн, С.Штребел, Я.Йірасек, Ф.Л.Ілг , Л.Б.Еймс створили тести по виявленню параметрів готовності до шкільного навчання (спеціальна система завдань, що дозволяла обстежити дітей від 5 до 10 років).

Проаналізуйте погляди вітчизняних вчених на проблему психолого-педагогічної готовності дитини до школи.

В.С.Мухіна: готовність до шкільного навчання – це бажання й усвідомлення необхідності вчитися , що виникає в результаті соціального дозрівання дитини, появи у неї внутрішніх протиріч, що задають мотивацію до навчальної діяльності.

B.C. Мухіна докладно розглядає основні напрямки психологічної готовності до школи:

1. Бажання стати школярем, виконувати серйозну діяльність, вчитися.

2. Достатній рівень вольового розвитку.

3. Відносна довільність пізнавальної діяльності.

4. відповідний рівень розвитку пізнавальних процесів і пізнавальної діяльності дитини.

5. якості особистості дитини, допомагають йому увійти в колектив класу, знайти своє місце в ньому.

Л.І.Божович: Основним критерієм готовності до школи в працях Л.І. Божович виступає новоутворення ,,внутрішня позиція школяра”, що являє собою сплав пізнавальної потреби і потреби в спілкуванні на новому рівні.

А.В.Запорожець: готовність до навчання в школі – це цілісна система взаємозалежних якостей дитячої особистості, що включає особливості її мотивації, рівня розвитку пізнавальної, аналітико-синтетичної діяльності, ступінь сформованості механізмів вольової регуляції.

А.В. Запорожець пропонував спробу розглядати два види готовності до школи: загальну і спеціальну.

Л.А.Венгер: готовність до школи – це певний набір знань й умінь, мотивація, особистісна готовність, у яку входять «внутрішня позиція школяра», вольова й інтелектуальна готовність.

Д.Б.Ельконін: Визначив критерії готовності дитини до школи, серед яких основним є сформованість передумов до учбової діяльності: уміння дитини орієнтуватися на систему правил в роботі, уміння слухати і виконувати інструкції дорослого, уміння працювати за зразком.

Є.В. Проскура виділяє у психологічній готовності до школи розумову готовність, мотиваційну готовність, емоційно-вольову і готовність до спілкування.

Проаналізуйте зв'язок дисципліни «Психолого-педагогічна готовність дитини до школи» з іншими науками та дисциплінами.

Психологія :

1. дитяча,

2. вікова,

3. педагогічна,

4. соціальна.

5. спеціальна психологія:

• патопсихологія (розглядає відхилення у процесі розвитку психіки, розлади психіки при різних формах мозкової патології),

• олігофренопсихологія (займається патологічними відхиленнями психічного розвитку, які визначаються природженими дефектами мозку),

• сурдопсихологія (вивчає особливості розвитку дітей з вадами слуху),

• тифлопсихологія (допомагає розвиватись особистостям дітей із слабким зором або незрячим).

Педагогіка:

1. дошкільна;

2. спеціальна педагогіка:

олігофренопедагогіка,

сурдопедагогіка (вивчає особливості розвитку дітей з вадами слуху),