3.2 Семінарські заняття як форма організації навчання

Семінарські заняття — обговорення класним колективом підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу (чи кількох розділів).

Семінари сприяють формуванню вміння самостійно засвоювати знання, аналізувати, синтезувати, абстрагувати, конкретизувати, узагальнювати, розвивають увагу, мислення, інтерес до навчального предмета. Проводять їх здебільшого у старших класах. У них беруть участь всі учні класу. Семінари складаються з двох взаємопозв'язаних ланок — самостійного вивчення учнями матеріалу та обговорення результатів їх самостійної пізнавальної діяльності.

Учитель заздалегідь визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти. Результати самостійної роботи учні подають у вигляді плану чи тез виступу, конспекту основних джерел, доповіді чи реферату. Обговорення відбувається у формі розгорнутої бесіди (переважно евристичної), повідомлення, коментованого читання першоджерел чи доповідей.[4]

Власне семінарські заняття проводять у IX—X класах. За дидактичною метою виділяють: семінари вивчення нового матеріалу, семінари узагальненого повторення, комбіновані; за способом проведення: розгорнуті бесіди, коментоване читання, доповіді та повідомлення, вирішення завдань, комбіновані семінари.

Методична особливість семінару-розгорнутої бесіди полягає в тому, що його тему поділяють на невеликі за обсягом, органічно пов'язані між собою, питання, вирішення одного з яких веде до вирішення наступного. Бесіда починається з постановки питання. Після закінчення виступу доповідача учаснику ставлять додаткові питання, за необхідності учитель надає можливість бажаючим доповнити відповідь товариша. Завдяки цьому бесіда з одним учнем поступово переходить у бесіду з усім класом.

Семінар-доповідь покликаний розкрити певну проблему у вигляді тез та аргументів. Перед його проведенням учитель визначає опонентів, рекомендує учням літературу за темою, допомагає скласти план і тези виступу. Доповідач послідовно викладає свої думки, аргументує їх фактами, ілюструє прикладами. Схожі за змістом на семінар-доповідь семінарські заняття, на яких обговорюються реферати і творчі письмові роботи учнів. Учитель організовує взаєморецензування письмових робіт, знайомиться з роботами і рецензіями на них, відбирає найбільш вдалі роботи для обговорення на занятті.

Головне завдання коментованого читання — навчити учнів глибоко розуміти, аналізувати і правильно тлумачити текст. Учитель на конкретних прикладах демонструє учням, як правильно коментувати, уникаючи помилок.

Семінар-вирішення завдань проводять після засвоєння учнями матеріалу з певної теми чи розділу. Учитель заздалегідь дає учням декілька завдань (з неповними чи зайвими даними) для самостійного вирішення, список необхідної літератури. На семінарі учні аналізують правильні та неправильні, вдалі й невдалі рішення.[2]

Семінар-диспут є проміжним видом між семінаром-розгорнутою бесідою та семінаром-доповіддю. Нова інформація засвоюється в процесі обговорення протилежних поглядів. На консультації учитель дає питання, в яких повинні бути явні чи приховані протиріччя. Це спонукає учнів думати, сперечатися, обстоювати власну точку зору. Учитель спрямовує думки учнів за допомогою питань, доброзичливих реплік, конкретних зауважень, логічних міркувань, переконує у правильності чи помилковості їх суджень.

Міжпредметний семінар є найскладнішим типом шкільного семінару, головне завдання якого — забезпечити усвідомлення учнями міжпредметних зв'язків, систематизувати знання, вміння, навички, підбити підсумки роботи. Відрізняється від звичайних семінарських занять масштабністю проблем, запропонованих для обговорення, узагальненням та систематизацією навчального матеріалу з різних предметів. Міжпредметний семінар проводить учитель предмета, питання якого є стрижневими у проблематиці заняття.

3.3 Проведення семінарського заняття, його аналіз

Семінарське заняття є формою організації навчання, що дозволяє ефективно формувати вміння учнів самостійно працювати. Семінарські заняття здебільшого проводяться у старших класах

При цьому учням дається можливість активно оперувати знаннями, набутими на уроках, а також у процесі самостійної роботи з рекомендованою літературою. На семінарському занятті припустимі дискусії, заперечення, обговорення, аргументація тощо, що дозволяє учням більш осмислено й міцно засвоювати зміст теми. Семінар - це живий творчий процес, який не може бути запрограмований у всіх деталях. Основними завданнями семінарського заняття є: закріплення, розширення та поглиблення знань учнів, отриманих раніше на уроках; формування й розвиток їх навичок самостійної роботи; реалізація диференційованого підходу в навчанні з урахуванням індивідуальних особливостей учнів; створення умов для формування розвитку їх пошуково-творчих знань і навичок. За характером семінарські заняття поділяються на: випереджувальні, навчальні, узагальнюючі (підсумкові).

Випереджувальні семінарські заняття проводяться перед вивченням невеликої за обсягом і нескладної за змістом теми. Їх мета - формувати в учнів уміння орієнтуватись у змісті навчального матеріалу, виділяти описувальний, пояснювальний та інструктивний матеріал; головне, істотне у змісті теми. Підготовка учнів до семінару такого типу вимагає обов'язкового інструктажу, розробки групових та індивідуальних завдань, контролю процесу підготовки учнів до семінару.

Навчальний семінар проводиться у процесі вивчення теми та ставить за мету поглибити заняття, сформувати в учнів уміння й навички застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності; усунути ті прогалини в навчальних досягненнях учнів, які існують у засвоєнні теми. На семінарських заняттях навчального типу вчитель, спираючись на знання, уміння та навички учнів, що набуті на попередніх заняттях, розробляє систему навчальних завдань для самостійної роботи. При цьому завдання не повинні дублювати аналогічні, раніше використані, а носити варіативно-тренувальний або реконструктивний характер. Основні методи та прийоми роботи вчителя на навчальному семінарі - це обговорення, дискусія, аналіз, висновки та пропозиції.[7]

Специфіка узагальнюючого (підсумкового) семінару полягає в тому, що він проводиться після вивчення складної за змістом і великої за обсягом теми чи розділу навчальної програми. Його мета - формувати вміння й навички учнів самостійно систематизувати та поглиблювати знання, використовувати їх у практичній діяльності. Ефективність семінарського заняття такого типу значною мірою залежить від ретельності його підготовки. Перш за все вчителю необхідно визначити місце семінару в системі інших уроків з навчального предмета; правильно сформулювати тему, мету й завдання семінару; визначити обсяг матеріалу для розгляду на занятті. Суттєву роль при цьому відіграє організаційна сторона семінарського заняття, зокрема розробка питань і диференційованих завдань для обговорення; складання переліку основної та допоміжної літератури; завчасно (за 10-15 днів до заняття) довести до відома учнів план семінару; повідомити про форму організації та проведення заняття; визначити роль кожного учня як його активного учасника; підготувати спільно з учнями необхідну наочність, забезпечити методичне та технічне оснащення семінарського заняття. До підготовки семінару доцільно залучати також батьківську громадськість, завідуючого бібліотекою загальноосвітнього навчального закладу, запропонувавши їм організувати, наприклад, виставку книг, посібників, зразків наочних матеріалів, самостійних творчих робіт учнів та ін.[5]

Важливе значення в підвищенні ефективності семінарського заняття має технологія його проведення. Звичайно семінарське заняття починається зі вступного слова вчителя (оголошення теми, розкриття її актуальності, ознайомлення з планом). Обговорення питань плану заняття може починатися з раніше запланованого повідомлення учня або з його вільного виступу. Бажано викликати надійних учнів, але не найсильніших. Сильні учні повинні бути в резерві та залучатися в якості опонентів, яким можна доручити узагальнення виступів з того чи іншого питання семінару. Після першого повідомлення чи виступу викликаного вчителем учня в обговоренні питання можуть брати участь усі бажаючі. При цьому їм дозволяється користуватись конспектами, підручниками, будь-якими літературними джерелами. Учитель стежить за тим, щоби під час семінару була створена атмосфера доброзичливості та взаємної довіри, вільного обміну думками, співробітництва та співдружності. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів на семінарі залежить від вільного вибору опонентів, створення проблемних ситуацій, розгортання мікродискусій. Завершується семінарське заняття підбиттям підсумків обговорення теми, оцінюванням навчальних досягнень учнів.

Незалежно від типу семінарського заняття у процесі його спостереження та аналізу доцільно звертати увагу на такі параметри:

• вибір теми (співвідношення вивченого та нового матеріалу; характер матеріалу, що дозволяє поглибити знання учнів, підвищити їх інтерес до навчального предмета, розширити світогляд; можливість забезпечити учнів літературою з теми; урахування ступеня сформованості в учнів умінь і навичок самостійної роботи);

• педагогічна доцільність постановки мети та завдань семінару;

• підготовка вчителя та учнів до семінару (розчленування теми на конкретні питання; інструктаж із роботи з основною та додатковою літературою; вибір форм самостійних повідомлень учнів - доповідь, реферат, виступ, опанування; підготовка ілюстративного матеріалу);

• технологія проведення семінару (повідомлення теми, мети та завдань заняття; надання слова учням для повідомлення з питань семінару; коментар повідомлень учнів; акценти вчителя на питаннях, які передбачені планом; постановка питань у процесі повідомлень учнів, що спонукають до дискусії, вимагають доказовості, міцних знань, винахідливості);

• розкриття теми семінарського заняття (чи всі питання розкриті, глибина та повнота їх висвітлення, кількість «активних» учасників семінару, активізація та стимулювання учнів у процесі роботи);

• підбиття підсумків семінарського заняття (чи розкрита тема, яких знань набули учні, ставлення до заняття та творча активність учнів, досягнення мети заняття, оцінка та стимулювання учнів до активної участі в семінарі, похвала за кращі відповіді та активну участь у роботі семінару);

• результативність семінарського заняття (закріплення та поглиблення отриманих учнями раніше нових знань; формування в учнів умінь і навичок самостійної роботи з першоджерелами; розвиток здібностей учнів, формування вмінь застосовувати теоретичні знання на практиці, ступінь творчого мислення учнів, самоорганізація та самоконтроль).[6]

З предмету_____________я провела семінар на тему «Динаміка економічного розвитку».

На початку семінару я перевірила присутніх на занятті студентів, нагадала тему та завдання семінару, порядок його проведення.

На цьому занятті ми розглянули наступні питання:

1. Поняття циклічність

2. Сутність економічного циклу

3. Характеристика економічних циклів

4. Види економічних циклів

5. Теорії економічних циклів

Під час розгляду даних питань студенти доповнювали відповіді прикладами, було багато доповнень, що означало, що студенти досконало підготувалися до семінарського заняття.

Студенти також підготували реферати, які всі уважно слухали. В кінці семінару я оголосила оцінки за відповіді та реферати і оголосила тему наступного семінару.