Лист б. Хмельницького до королевича Яна Казимира з поясненням причин війни і викладом вимог Запорізького Війська (1648, листопада (5) 15. Під Замостям)

Найясніший милостивий пане королевичу, пане, пане і добродію наш милостивий.

Господь бог свідком, що ми ніколи не хотіли, щоб кров християнська лилася, однак це сталося, по-перше, через напад на нас пана краківського, який наважився виступити проти волі св. пам’яті короля й. м-ті, рідного брата вашої кор. м-ті, а тепер знову через напад князя Вишневецького, якого ми відпустили із-за Дніпра, немов з своєї пазухи, а він слідом за паном коронним хорунжим через недоумство приєднав до себе інших їх м-тей панів. Тому ми вирядили наших послів до Варшави з найнижчою покорою і підданством, виявляючи наші вірні послуги, щоб уже досить було того, що сталося. Однак ми побачили їх зразу; вони ще хотіли нас обманути листами їх м-тей панів комісарів, призначених Річчю Посполитою у Військо Запорізьке, та господь бог застеріг нас, і ми мусили, захищаючи своє життя від ворогів, дати нашим переслідувачам відсіч, а їх задуми господь бог нанівець звів. А найважливіше те, про що ми дізналися від полонених з розбитого кварцяного війська: що Річ Посполита не хоче, щоб ваша королівська милість, наш милостивий пан і заступник, був королем. Бачачи, що жадають іншого короля, ми навмисне вирушили з усім Військом Запорізьким, вірними слугами вашої королівської м-ті, бажаючи, щоб з волі вашої королівської м-ті, нашого милостивого пана, уже більше не було тих побічних короликів. Просимо господа бога, щоб ваша королівська м-ть, наш милостивий пан, зволив бути самодержцем, як і інші королі, а не як св. пам’яті їх м-ті предки вашої королівської м-ті, що самі були в неволі, і щоб наша грецька віра залишилася недоторканою, як раніше, без унії і уніатів, і щоб ніде ніякої унії не було. А ми завжди готові вмирати за честь вашої королівської милості, нашого милостивого пана, якому якнайпокірніше віддаємося з найнижчими послугами і вірним підданством.

Даний з-під Замостя, дня 15 листопада 1648 р.

Вашої королівської милості, нашого милостивого пана, найнижчі слуги і вірні піддані Богдан Хмельницький, старший на цей час, з Військом Запорізьким.

Адреса: Найяснішій і непереможній величності, його королівській милості, польському пану королевичу, пану нашому милостивому.

Документи Богдана Хмельницького (1648-1657) / Упорядники І. Крип’якевич та І. Бутич. – В-во АН УРСР. – К., 1961. – С. 81.

Лист б. Хмельницького до польських сенаторів з поясненням причин війни і вимогою амністій для Запорізького Війська (1648, листопада (5) 15. Під Замостям)

Ясновельможні, вельможні, милостиві панове сенатори, панове нам вельми милостиві..

Всемогутній бог свідком, що ми з великої біди і проти своєї волі образили як божу величність, так і в. м. пп. А винні у цьому двоє панів, а саме – пан коронний хорунжий, який жорстоко напав на нас: наших товаришів убивав і мордував, а наше убоге майно, успадковане від предків, які здобули його в чужих землях ще за попередників в. м., н. м. панів, грабував, а нас самих мало що в ярмо не запрягав, так з нами поводився, як йому подобалося. А також тепер князь Вишневецький на нас наступав, який, як тільки ми повернулися після розгрому кварцяного війська на своє постійне місце – Запоріжжя, не знаємо, чи за порадою деяких панів, чи через свою впертість, напав на нас з своїм військом, хапав козаків і духовенство, мучив їх, садовив на палі, викручував свердлами очі і заподіював інші нечувані муки. Коли ми побачили, що він посягає і на наше життя, хотіли ми цього чи ні, а мусили вирушати з військом і дати відсіч своїм переслідувачам. А вони у лагідних листах м. м. пп. комісарів, посланих від Речі Посполитої, запевняють нас у мирі, а; порадившись між собою, наступають на нас з військом. Тому ми йшли слідом за паном Вишневецьким до Замостя, маючи точні відомості, що князь Вишневецький знову збирає військо, щоб з нами воювати. Ці двоє панів є винуватцями всього лихого, через свою жадібність і запальність вони мало не занапастили всієї нашої землі. Адже князь Вишневецький був у нас за Дніпром як за пазухою, а ми його живим випустили, зважаючи на давню приязнь. Тепер знову, як тоді, посилаємо до в. м. панів й. м. ксьондза Андрія Мокрського, тржемешинського каноніка, що має свідоцтво від міст, в яких працював. А ми, як і раніше, хочемо залишатися вірними слугами Речі Посполитої і просимо, щоб гріх, вчинений проти нашої волі, якого, сам господь бог свідком, ми не винуватці, був відпущений, а пани, винні в цьому, покарані. Коли ж не буде милостивої ласки в. м., н. м. панів, і ви почнете проти нас війну, тоді ми зрозуміємо, що в. м., н. м. пп., за слуг своїх нас мати не хочете, що буде для нас великою скорботою. Ждемо відповіді в. м. панів через ксьондза Мокрського. При цьому, як і раніше, залишаємося найнижчими слугами ваших милостей н. м. пп.

Даний з-під Замостя, дня 15 листопада 1648.

Найнижчі слуги ваших милостей, наших м. п. п., Богдан Хмельницький, старший, з Військом Запорізьким.

Документи Богдана Хмельницького (1648-1657) / Упорядники І. Крип’якевич та І. Бутич. – В-во АН УРСР. – К., 1961. – С .83