Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
331.26 Кб
Скачать

Питання для самоконтролю

  1. До якого століття відносяться перші ознаки виділення лікування водою у медичну дисципліну?

  2. В якій країні на початку XVII століття була створена курортна інспектура?

  3. Яка країна вважається батьківщиною першого у світі документально зафіксованого бальнеологічного курорту Терми?

  4. У середині якого століття на законодавчому рівні було регламентовано правила створення та експлуатації курортних закладів?

  5. Який курорт Європи в XVI столітті вважався самим великим?

  6. В якій країні вперше стали застосовувати термін «санаторій»?

  7. Чим характеризується диференційний період розвитку курортної справи?

Література

1. Ветитнев А. М. Курортное дело / А. М. Ветитнев, Л. Б. Журавлева. – М. : КНОРУС, 2006. – 528 с.

2. Кусков А. С. Курортология / А. С. Кусков., О. В. Лысикова. – Ростов н/Д : «Феникс», 2004. – 320 с.

3. Степанов Е. Г. Основы курортологии / Е. Г. Степанов. – Х. : ХНАГХ, 2006. – 326 с.

Лекція 3 становлення та розвиток зарубіжних курортів. Історичні аспекти розвитку провідних курортів україни План

1. Періоди розвитку Карловарської курортної справи.

2. Зародження та становлення курортної справи в Росії.

3. Становлення курорту Миргород.

4. Історія зародження курорту Трускавець.

5. Особливості в історії виникнення курорту Куяльник.

6. Історія лікувального використання вод.

1. Періоди розвитку Карловарської курортної справи.

1-й період розвитку Карловарської курортної справи "Болісні" ванни. Найстарша фаза історії карловарської курортної справи охоплює період з 1350 по 1522 р. Про досить широку популярність карловарських терм ще наприкінці XV століття свідчить прославлена "Ода Гейзеру", складена Богуславом Гасиштейнским з роду князів Лобковиц близько 1500 р.

Карловарське курортне лікування до середини XVI століття складалося майже винятково з єдиної процедури водолікування, до якого накрепко пристало влучне визначення "Hautfresser" ("пожиратель шкіри"). В окремих випадках пацієнти перебували у ваннах по десять й більше годин. Настільки довге купання приводило до виникнення хворобливих тріщин на шкірі, що, властиво, і було метою тодішньої гуморальної терапії. По ній, вода через ці тріщини в шкірі вимивала зачатки хвороби.

2-й період розвитку Карловарської курортної справи Пірамідальне лікування. Питне лікування в Карлових Варах почало впроваджуватися повільно з ініціативи лікаря Венцеля Пайера, що видав в 1522 р. найперший трактат про карловарське лікування. Він рекомендував не тільки ванни, але й питво мінеральної води. Наступним гарячим пропагандистом питного лікування з 1600 р. став Иоганн Штефан Штробельбергер.

Але, незважаючи на рекомендації Пайера як першовідкривача питного лікування, до самого кінця XVI століття в Карлових Варах превалювало лікування ваннами. У ту пору курс лікування в Гейзері тривав близько 4-5 тижнів. Під впливом численних праць д-ра И. Ш. Штробельбергера з 1620 р. поступова справа дійшла до переваги питного лікування, причому настільки, що в 50-х роках XVIII ст. пацієнти випивали щодня по 50-70 чашок води. Необхідно, однак, уточнити, що така кількість води пилася в середній період лікування, на початку ж і наприкінці курсу дози були більше помірними. Саме тому ця лікувальна методика, що практикувалася протягом 150 років, звалася "пірамідальне лікування".

Тридцятирічна війна. Процвітанню курорту Карлови Вари була нанесена серйозна втрата Тридцятирічною війною. Неясний час знайшов своє вираження, зокрема, у відчутному падінні відвідуваності. Після війни Карлови Вари відвідувало близько 70-100 курортних груп (курортна група - гість зі свитою, здебільшого, досить численної).

Ріст відвідуваності наприкінці XVII століття. Яскраво виражене пожвавлення курортного життя наступило в останній третині XVII століття, завдяки навалі багатих гостей - представників, насамперед, саксонського, а потім російського й польського дворів. Оцінка відвідуваності Карлових Вар в XVII в. свідчить про 10-ти тисячі пацієнтів. Більшу роль у пропаганді Карлових Вар як курорту зіграв дворазовий приїзд російського царя Петра Великого в 1711-1712 р.

Ріст відвідуваності курорту наприкінці XVII століття привів до установи списків гостей Карлових Вар, так званих Курлістов. Ці списки, що виходять спочатку рукописно, а друкуються потім у друкарні, видавалися аж до 1948 року,

Наукові праці карловарських лікарів. Чималу частку в справі популяризації курорту й, тим самим, у збільшенні відвідуваності міста на початку XVIII століття мали незліченні лікарські праці про Карлові Вари. З ініціативи лікарів курорту в питному лікуванні крім води Гейзера стали використовуватися води Мірошницького й Нового джерел. На підставі праць тутешніх лікарів був також вироблений простий спосіб виготовлення лікувальної гейзерної солі. Карловарьці довго й завзято пручалися вивозу гейзерної води й солі, побоюючись, що це викличе зниження відвідуваності. Зрештою в 1718 році вони змусили імператора Карла VI видати указ про строгу заборону вивозу.

3-й період розвитку Карловарської курортної справи. Комплексне курортне лікування. Принципове значення для модернізації карловарської бальнеології мала діяльність д-ра Давида Бехера (1725-1792), що тривала все його життя. Він зробив перший, істинно науковий аналіз карловарських вод. Його стараннями в 1764 році початку вироблятися у великій кількості, а пізніше й вивозитися, гейзерна сіль. Д-р Бехер домігся впровадження прогресивних методів лікування, що зберегли своє значення й до наших днів під сучасною назвою "Комплексне курортне лікування", рекомендував до використання в лікуванні досі невизнані джерела, узявся за скорочення доз випивається води, що, і знову підняв престиж лікування ваннами з мінеральною водою.

Розквіт карловарської курортної справи в XVIII столітті. У зв'язку з розвитком курортної справи був побудований цілий ряд суспільних і курортних цільових споруджень, наприклад, в 1701 році Саксонський зал, в 1728 році Чеський зал. В 1711 році була побудована Мірошницька лікарня - перший суспільний курортний будинок. З 1700 року курортна справа вже початок досить виразно визначати особа міста. Усе стало підлегле потребам гостей курорту.

Багатообіцяючий розквіт Карлових Вар першої половини XVIII століття був порушений 23 травня 1759 року катастрофічною пожежею, що знищила більше двох третин міста. У вогні загинуло 224 будинки. Стихійне лихо на кілька років призупинило розвиток курортної справи. Будівництво Карлових Вар після пожеж було проведено за планом з акцентом на привабливий вид і комфортне оснащення будинків. В оновлене місто стало приїжджати все більша кількість гостей. В 1762 році на засоби імператриці Марії Терезії була перебудована Мірошницька лікарня. В 1777 році був споруджений Гейзерний зал, що з'явився відбиттям проведення в життя лікувальних принципів д-ра Бехера, одним із яких було питво води прямо в джерела. На засоби, добуті від продажу гейзерної солі, в 1788 році був побудований новий кам'яний будинок театру. В 1792 році була споруджена колонада Нового джерела, що стала першим у своєму роді будинком у Карлових Варах і дозволявшая гостям курорту бувати в джерелах навіть у випадку несприятливої погоди. Найпоширенішим місцем зосередження гостей курорту кінця XVIII століття став Чеський зал, що в 1775 році відкупив Іоганн Георг Пупп, що поклав тим самим основу для розвитку найбільший у Карлових Варах готельно-ресторанної діяльності.

Подальший розвиток курортологічних ідей д-ра Д. Бехера. Початок XIX століття принесло Карловим Варам подальший розквіт курортної справи. Навіть неспокійний час наполеонівських війн не порушило успішної діяльності курорту. Установлений Давидом Бехером лікувальний порядок одержав у першій половині XIX століття подальший розвиток і поглиблення, завдяки праці ряду видатних лікарів. В 60-х роках Карлови Вари стали досить популярні серед хворих цукровим діабетом і навіть одержали прозвання "госпіталь для діабетиків". Одержали своє застосування подальші методи лікування питвом і ваннами. З ініціативи д-ра Жана де Карро в 1826 році біля гейзера були споруджені лазні, в 1836 році початку працювати грязелікарня. З 1838 року пацієнтам стала доступна так звана "газова клініка" (на місці нинішньої Лікарні VI) з її ваннами, джерелами й інгаляторієм.

Зміна стилю життя на курорті наприкінці XIX століття. Уже в 70-х роках XIX століття збільшилася тривалість курортного сезону. На ранньому етапі він тривав з 15 червня по 15 вересня, з 1860 року був розширений з 1 травня до 30 вересня. Тривалість курсу курортного лікування була обмежена чотирма тижнями. Уже до середини XIX століття, коли в Гейзері ще панував спосіб життя, заведений аристократією, у курортному суспільстві відбулося станове розмежування. Зникали стара курортна дружність і дорогі розваги, усунуті швидко зростаючою відвідуваністю. З "салону Європи" Карлови Вари перетворювалися в "санаторій Європи". Так через сторіччя збулися слова д-ра Пайера, що затверджував, що тутешній курорт не для розваги, але для лікування.

Модернізація міста в другій половині XIX століття. Друга половина XIX століття було для Карлових Вар періодом розгорнутих будівельних робіт і спорудження сучасних курортних приміщень. Будівництво в останній третині століття створило місту сьогоднішній архітектурний вид, що несе виразну печатку історизму й модерну. Виникли домінантні курортні будови, наприклад, Гейзерна й Мірошницька колонади, театр, Імператорська лікарня. Принципове значення для подальшого розвитку курорту мало приєднання міста до європейської мережі залізниць в 1870 році, коли була пущена в експлуатацію дорога Карлови Вари-Хеб. Роком пізніше Буштеградська дорога зв'язала курорт із Прагою. Широка будівельна діяльність була завершена перед Першою світовою війною зведенням міжнародного готелю Імперіал (1912).

Вплив віденської і празької бальнеологічних шкіл. У зв'язку з модернізацією курортних споруджень піддалися подальшій розробці теорія й практика карловарської бальнеології. Майже кожний практикуючий лікар курорту публікував свої професійні замітки. Багато уваги було присвячено застосуванню карловарських вод при лікуванні цукрового діабету, ожиріння й професійних захворювань. Наприкінці минулого століття найбільший вплив на карловарську курортну справу мала віденська бальнеологічна школа, що наголошувала на використанні мінеральних вод не тільки в питному лікуванні, але й у максимальній кількості інших процедур. Природний вуглекислий газ, наприклад, застосовувався при мікромасажі.

З 1905 року, коли в Карлових Варах оселився д-р Мілан Мікса, один із

самих чудових чеських лікарів міста-курорту, на курортну справу стала впливати празька бальнеологічна школа. Розвиток медицини на рубежі дев'ятнадцятого й двадцятого століть сформувало свій власний, карловарський метод лікування хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту й хвороб обміну речовин.

Передвоєнний підйом і післявоєнний застій. Зміни стилю життя на початку 1900-х років принесли в Карлови Вари, зокрема, під впливом пацієнтів через океан і з Англії новий вид розваг, яким, згідно зі своїм фізичним станом, захоплювалися й гості курорту -спорт. І таким чином, у місті з'явилися тенісні корти, площадки для гри в гольф і іподром. Прямо перед початком Першої світової війни Карлови Вари досягли найвищої кількості відвідуваності курорту за всю його історію. Наприклад, в 1911 році тут лікувалося 70 935 чоловік.

Світова війна вразила Карлови Вари в саме чутливе місце. Вона порушила приплив курортників і тим нанесла втрату всього життя міста, Його наступний розвиток аж до теперішнього часу малася з деякими відхиленнями більш-менш спадну тенденцію. Свою роль зіграла й зміна життєвих орієнтирів. Уже з початку століття людей стали залучати морські курорти, головним чином, Рив'єра. Після війни перевага стала віддаватися відпочинку в горах, зокрема, на сучасних альпійських курортах. Навіть Карлови Вари, що мали, як курорт, певне привілейоване положення, не змогли уникнути впливу економічної кризи. Значно зросли борги тутешніх власників готелів і пансіонів. Для дрібних підприємців і торговців це мало фатальні наслідки. Але й, незважаючи на економічну депресію, у період між світовими війнами було здійснено трохи значних будівництв, наприклад, Лікарня VI.

Військова криза. У результаті Другої світової війни діяльність курорту була багато в чому обмежена. У березні 1939 року був остаточно зруйнований один із символів курорту Карлови Вари - чавунна Гейзерна колонада, замість якої була споруджена тимчасова дерев'яна будівля. В 1942 році на курорт приїхало лікуватися всього 36 646 чоловік, головним чином з Німеччини, Курорт був обмежений у нормах мила й білизни, харчування стало строго раціонованим. Останній рік війни був для курорту шоковим. За весь 1945 рік, за даними статистики, його відвідало всього 3 794 чоловік.

Націоналізація курорту. Після 1945 року курортне лікування розвивалося на основі інших принципів. Лікувальні мінеральні джерела й майно курорту були націоналізовані. Аж до 1948 року більшу частину курортників становили люди, самі оплачували лікування - так само, як це було перед війною. В 1947 році в Карлових Варах виникли "Державні санаторії". Лікування пацієнтів здійснювали приватні лікарі.

Повернення до колишнього блиску. Починаючи з 1990 року, Державний лікувальний курорт Карлови Вари, непрямий спадкоємець Чехословацьких санаторіїв і джерел, поступово був приватизований. На місце десятиліттями монополії, що тривала, приходять акціонерні товариства й приватні власники.

Так почалася нова історія карловарської курортної справи. Мала й більша приватизація на цьому найбільшому курорті країни пройшла інакше, чим на інших курортах Чеської республіки. Виникли самостійні курортні установи, санаторії, готелі й об'єднання у формі акціонерних товариств, товариств із обмеженою відповідальністю й таке інше.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.