Контрольні питання.

1. Чому при продуванні повітря через ефір на полірованій поверхні стінки камери гігрометра з'являється роса? У який момент з'являється роса?

2. Чому показання вологого термометра психрометра меньше показань сухого термометра? При якій умові різниця показань термометрів найбільша?

3. Чому після жаркого дня роса буває більш рясна?

4.Чому перед дощем спостерігається низький політ ластівок?

5. Дайте означення: абсолютна вологість –

Відносна вологість -

Точка роси –

Парціальний тиск –

Заняття № 20 ____________2010р.

Тема: Рідкий стан речовини. Властивості рідин.

Поверхневий натяг. Сили поверхневого натягу. Коефіцієнт поверхневого натягу та його властивості. Способи визначення коефіцієнта поверхневого натягу. Використання поверхневого натягу в природі. Змочування та капілярність. Поняття про в'язкість середовища.

Основні положення та означення.

1.Рідина — агрегатний стан речовини, проміжний між твердим і газоподібним. Рідина має деякі властивості, характерні для твердого тіла (зберігає об'єм, утворює поверхню, характеризується певною міцністю на розрив) і газу (набуває форми посудини, в якій міститься), водночас має ряд притаманних лише рідині властивостей.

2. Рідини мають такі властивості:

• займають певний об'єм, бо Е_кін < Е_пот (обумовлено міжмоле­кулярною взаємодією);

• спричиняють поверхневий (молекулярний) тиск, бо молекули поверхневого шару стискають рідину ;

• нестисливі, бо великий молекулярний тиск.

• текучі, тобто набирають форми посудини,

• проявляють в'язкість, бо під час зсування шарів виникають сили внутрішнього тертя, що залежать від речовини, температури, тиску;

3. На поверхні поділу рідини і її пари виникає сила, зумовлена різною молекулярною взаємодією суміжних середовищ.

Кожна молекула розміщена всередині об'єму рідини, рівномірно оточена сусідніми молекулами і взаємодіє з ними, а рівнодійна цих сил дорівнює нулю. На молекули рідини у поверхневому шарі діють їх сусіди результуючими силами R, які прагнуть втягти молекули всередину рідини. Зазнаючи однобічної дії, напрямленої всередину рідини, молекули поверхневого шару стискають рідину, чинять на неї тиск, який називають молекулярним. Поверхня має надлишкову енергію і поводиться подібно до пружної плівки, яка намагається скоротитися так, щоб вільна поверхня рідини стала мінімальною. Це сприймається як поверхневий натяг.

Сили, які діють у дотичній до поверхні площині, перпендикулярно до межі, стягуючи поверхню, називають силами поверхневого натягу.

4. Коефіцієнт поверхневого натягу:

• — це фізична величина, яка показує енергію, що припадає на одиницю площі вільної поверхні рідини і визначається відношенням поверхневої енергії (енергії перенесення молекул на поверхню) до площі цієї поверхні ;

• — це фізична величина, яка дорівнює відношенню сили поверхневого натягу, прикладеної до межі поверхневого шару рідини і напрямленої по дотичній до поверхні, до довжини цієї межі ( Позначається літерою –σ, одиниця вимірювання – ньютон поділено на метр (Н/м)).