Оцінювання важливості цінностей для розвитку суспільства

Цінності	Рівень важливості
	низький				високий
1. Національно-культурні	2	6	24	41	27
2. Патріотизм	3	10	20	35	32
3. Інтернаціоналізм	15	24	36	19	6
4. Глобалізм	10	33	39	13	5
5. Комуністичні або соціалістичні	26	46	21	6	1
6. Соціал-демократичні	13	34	37	14	2
7. Капіталістичні	12	39	31	16	2
В. Гуманізм	4	10	33	32	21
9. Мир та злагода	3	5	24	34	34
10. Свобода	1	9	20	39	31
11. Родинні	2	8	19	34	37
12. Духовність	2	9	16	26	47
13. Релігійність	8	15	29	30	18
14. Християнські	6	12	38	25	19
15. Матеріальні	6	15	29	35	15
16. Європейські	8	16	33	33	10
17. Американські	17	34	42	5	2
18. Слов'янські	9	15	30	28	18

Як видно з табл. 11.2, найвищу оцінку отримують такі цінності, як: духовність — 73 %, сімейні цінності — 71 %, свобода — 70 %, мир і злагода — 68 %, національно-культурні цінності — 68 %, па­тріотизм — 67 %. Цінностями другого рівня є: гуманізм — 53 %, матеріальні цінності — 50 %, релігійність — 48 %, християнські цінності — 44 %, європейські цінності ■— 43 %. Не отримують під­тримку українців комуністичні й соціалістичні цінності — 72 % низької підтримки, капіталістичні — 51 %, американські — 51 %, соціал-демократичні — 47 %. Ціннісну картину сучасного україн­ського суспільства в її перевагах можна розглядати в рамках тен­денції зсуву від цінностей тоталітарної колективності до пріорите­тів цінності людини, її свідомості в системі рушійних сил само­розвитку суспільства.

У дослідженнях соціологів цінності вишикувалася у такий ряд (рис. 11.1).

Ці дані підтверджують орієнтацію наших бізнесменів на захід­ні цінності, серед яких головною виявилася «незалежність». Од­нак розуміють її по-різному. Якщо на Заході вона пов'язана з ус­піхом справи, то в нас граничить з абсолютною свободою. Між- особистісні стосунки відіграють важливу роль: контакти за ду­хом, а не суто ділові відносини і, звичайно ж, прагнення до мате­ріального благополуччя, а також до самореалізацїї. У цілому мож­на сказати, що особисті інтереси переважають, суспільні важливі лише для 16,2 % підприємців.

У результаті досліджень Г. Родіонової серед інших цінностей домінуючими виявилися три життєві позиції: самореалізац (можливість реалізувати свої здібності); матеріальний успіх; бла­гополуччя рідних і можливість зайняти гідне положення в су­спільстві.

Ці дані також свідчать про перевагу особистісних цінностей над суспільними. Крім того, д^я усіх респондентів характерна відсутність зацікавленості проблемами соціокультурного середо­вища.

70,00% 60,00% 50,00% 40,00% 30,00% 20,00% 10,00% 0,00%'

10 11

Рис. 11.1. Ранжирування цінностей

• бути незалежним

• мати близьких за духом співробітників

• заробити гарні гроші, мати високий рівень життя

• реалізувати свої особисті якості

• працювати з висококваліфікаваними колегами

• створити собі високу ділову репутацію

• реалізувати свої професійні якості

• реалізувати організаторські здібності

• працювати над складними, цікавими проблемами

• розв'язувати важливі для суспільства проблеми

• працювати без перевантажень

• посісти престижну посаду.

Етична поведінка підприємця

Етична поведінка — результат тривалої біологічної і соціаль­ної еволюції людини. Завдяки тому, що етичні принципи були соціально корисні, укріплювали суспільні взаємостосунки люди- ни, поступово вони одержували все більше суспільне визнання. Дійсно, етика — це єдина надійна основа безпечного існування людини в колективі. Всі прояви соціального зла: війни, криміналь­ні злочини, соціальне пригноблення, нерівність, суперництво між окремими людьми й ін. — є результатом того, що в суспіль­стві недостатньо людей з етичною поведінкою. І навпаки: в колек­тиві, де кожна людина діє на користь суспільству, кожний у той же час відчуває себе захищеним від негативних соціальних явищ. Етична еволюція людини ще не закінчилася, осіб з етичною по­ведінкою на планеті не так багато, але саме вони — сіль землі, найдорогоцінніше, що дала еволюція людині.

Методологія професійної підготовки обов'язково має базува­тися на розвитку та стимулюванні не лише професійних, а й мо­ральних цінностей. Безумовно, суспільним цінностям навчають родина, школа. Прищеплювати їх людині з чималим життєвим досвідом та усталеною поведінкою на сьогодні є справою проб­лематичною. Але не слід заперечувати і той факт, що більшість елементів інституційної етики опановується працівниками безпо­середньо в процесі праці, досвід практичного застосування про­фесійної етики набувається в трудовому колективі.

Чітке визначення етичних принципів як морально-етичних стандартів побудови і діяльності підприємств є умовою забезпе­чення єдності інтересів суспільства, організації й окремого її члена як суб'єкта професійної діяльності і стосунків. Усвідом­лення соціальної значимості етичних принципів зумовлює потре­бу фірми в етичній інфраструктурі, елементами якої є етичний кодекс, система навчання з питань етики спілкування, діяльності та відносин; справедливий розподіл обов'язків і організаційне впорядкування стосунків; система заохочення працівників і колек­тиву за етичну поведінку; створення на постійній основі структу­ри для здійснення внутрішнього і зовнішнього контролю за до­триманням моральних принципів.

Незалежно від конкретного виду професійної діяльності в ко­дексах професійної етики містяться такі норми поведінки, як чес­ність, об'єктивність, правдивість, лояльність щодо працедавців та клієнтів, компетентність, добре ставлення до колег.

Етичну практику діяльності організації на подібних засадах, яка випливає із моральності цілей і способів діяльності та спілку­вання, зарубіжні автори називають «системою потрійної винаго­роди». Індивідуальна винагорода полягає у створенні можливос­тей для особистісного зростання, відчутті особистого внеску в досягнення загальних цілей.

Винагорода організації полягає в зростанні її ефективності й авторитету в суспільстві завдяки реальним результатам її праці на благо громадянина, суспільства.

Суспільство, у свою чергу, отримує винагороду у формі якіс­них послуг, які задовольняють потреби громадян і підвищують потенційні можливості їх розвитку, утверджують атмосферу до­віри, співробітництва й прогресу.

Дуже важливою є професійна репутація підприємця. Таку репу­тацію важко набути. Втратити ж її можна миттєво, часто через дріб­ницю: не відповісти вчасно на дзвінок або лист, не послати факс, якого чекають, проявити невихованість. Для репутації важливі і культура мови, і манери, і одяг, і інтер'єр офісу, і багато що інше.

Бізнесмени, як відомо, передусім — керівники. Та обставина, що результати підприємницької діяльності в умовах ринку за­лежать насамперед від якості роботи бізнесмена з підлеглими зу­мовлює особливу значущість етичних чинників.

Сьогодні найефективніше таке управління, яке направлене на підвищення ролі трудового колективу і окремого працівника. Во­но вважається етичним, оскільки базується на етичних засадах, на єдності інтересів, орієнтоване на розвиток людських стосун­ків, в основу яких покладено культуру, свободу й ініціативу.

У кожній компанії формується своя «філософія» управління, що відображає рівень управлінської етики і культури. Якщо сьо­годні в центрі уваги перебуває людина, її особиста гідність, ви­знання заслуг, максимальне використання її потенціалу, то таке управління — найсучасніше, етичне, коректне.

У ринкових умовах, що склалися, бізнесмен, який прагне ефек­тивно керувати людьми, повинен дотримуватись етичних вимог, грунтуючись на таких десяти чинниках:

• здатність керувати собою;

• чіткі особисті цілі;

• натиск на постійне особисте зростання;

• вміння розв'язувати проблеми;

• винахідливість і здібність до інновацій;

• висока здатність дії на оточуючих;

• знання сучасних управлінських підходів;

• здатність керувати персоналом;

• уміння навчати і розвивати підлеглих;

10) здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи.

Успішним може бути тільки підприємець з високим рівнем за­гальної і ділової культури. У зв'язку з цим важливо виробити кри­терії цивілізованого підприємця, що служили би орієнтирами і реалізовувалися б у практичній діяльності бізнесменів. Дослідни­ки виділяють кілька критеріїв, згідно з якими цивілізованим мо­же вважатися той, хто:

• створює робочі місця для інших. З цього погляду не можна вважати цивілізованим будь-якого комерсанта, що робить човни­кові рейси за низькоякісними товарами широкого вжитку;

• ставить заробітну плату своїх працівників у залежність від успіху фірми. Це сприяє поліпшенню мотивації діяльності, є гар­ним стимулом для відповідальної, сумлінної праці, підвищення якості своєї роботи;

• стикаючись із труднощами, розділяє тяготи фірми разом із усіма, не розв'язує проблеми за рахунок працівників;

• працює на насичення ринку товарами за доступними ціна­ми. У нашій країні поки мало хто налагоджує своє виробництво, зменшуючи витрати і продаючи продукцію за нижчими цінами;

• вкладає гроші у виробництво, у власні матеріальні цінності, в розвиток соціальної сфери.

Отже, цивілізованим можна вважати такого підприємця, який створює робочі місця для інших, піклується про благо своїх пра­цівників і задоволенні запитів споживачів, прагне приносити ко­ристь своєю діяльністю не тільки собі, а й суспільству в цілому. Це людина, яка орієнтується на стратегічні напрями розвитку, а не на хвилинну вигоду. Формування такого підприємця передба­чає створення нормативної бази цивілізованої діяльності, а також податкової системи, яка стимулює меценатство.

Етичні проблеми складні і суперечливі. Далеко не завжди лю­дина, чи це підприємець-власник, чи менеджер, здатна одна са­мостійно їх розв'язати. Завжди існує потреба звернутися до ко­гось за порадою. Нижче наведено ряд рекомендацій бізнесменам, які хочуть бути процвітаючими й етичними:

• Пам'ятайте, що підприємець високого класу здатний пере­творювати шкідливе (те явище, що заважає справі) в корисне (те що допомагає досягненню мети).

• Виробіть звичку: все, з чим ви стикаєтесь, розглядати з по­гляду користі для вашої справи.

• Виконуйте обіцянки в термін. Якщо не змогли виконати — не виправдовуйтеся, а визначте новий термін і дотримайтесь сло­ва, нехай із запізненням.

• Будьте уважні й об'єктивні до «безплідних» пропозицій.

• Відхиляйте непотрібні пропозиції, але тактовно і чемно.

• Будучи впевненим у собі, уникайте бути самовпевненими, самовпевненість — передумова використання не кращих прийо­мів і методів у роботі.

• Не перекладайте відповідальність за ухвалення потрібного рішення на підлеглих, якщо це не входить у їхню компетенцію або вони не отримали від вас відповідного завдання чи рекомен­дації.

• Пам'ятайте, що ніщо так не компроментує підприємця, як його розгубленість.

• Щоб ефективно підкоряти, умійте самі підпорядковуватись, хоча б обставинам.

• Виховуйте підлеглих ненав'язливо, але правильно, заохо­чуйте їхню плідну працю й ініціативу.

• Ніколи не забувайте, що ваша думка чи позиція зовсім не завжди гарні, є й інші думки і позиції, аж ніяк не гірші.

• Не залишайте без ретельного аналізу жоден випадок невда­чі, збою, промаху.

• Не забувайте, що знання особистих спонукальних мотивів людей — одна з найважливіших засад ефективної взаємодії з під­леглими.

• Погоджувати мету підприємства з особистими цілями спів­робітників не менш важливо, ніж погоджувати особисті цілі спів­робітників з цілями підприємства.

• У спілкуванні з людьми навчіться розуміти те, що не вислов­лено.

• Керуйтеся в роботі трьома «не»: не дратуйтеся, не розгуб­люйтесь, не розпорошуйтеся.

• Вища форма неповаги до партнерів і підлеглих — затримати початок роботи через своє запізнення або через непідготовле­ність заходу.

• Будьте терпимі до недоліків людей, якщо ці недоліки не за­важають вашому бізнесу.

• Пам'ятайте, що людину можна образити не тільки словом; поза, жести, міміка часто не менш виразні.

• Займайтеся тільки тими питаннями, у вирішенні яких ваша участь обов'язкова.

• Будьте справедливі до ділових якостей людини, особливо якщо ваші стосунки з нею залишають бажати кращого. Цілком можливо, що не краще ставлення до вас — наслідок ваших недо- сконалостей.

• Не бійтеся талановитих підлеглих.

• Давайте співробітникам максимум свободи для досягнення цілей підприємства.

• Хваліть на людях, сваріть віч-на-віч.

• Пам'ятайте, що немає нічого гострішого і хворобливішого для людини, ніж приниження. Останнє ніколи не забувається і не про­щається. Бійтеся бути несправедливими — це сильно зачіпає людей.

• Співчуття часто цінніше грошей.

• Умійте слухати, майте нескінченне терпіння.

СР№16

Міжнародні кодекси та стандарти

корпоративної поведінки

Розглянемо кодекси, що існують у світі, спираючись на кла­сифікацію П. Мазуркевича, який пропонує їх та стандарти корпо­ративної поведінки поділяти за функціями, а саме на такі, які вка­зують, що має бути зроблено, такі, що визначають, як саме це

зробити і ті, що надають механізми вимірювання результатів діяль­ності (табл. 11.3).

Таблиця 11.3