Література

1. Акшин Г.К. Современные теории элиты: критич. очерк. – М., 1985.

2. Арістотель. Політика. – К.: Основа, 2003.

3. Бебик В. М. Базові засади політології: Навч. посібник. – 2000.

4. Блондель Ж. Политическое лидерство. Путь к всеобъемлющему анализу. – м,, 1992.

5. Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. – Ростов-на-Дону, 1996.

6. Ильин М.В., Коваль Б.И. Личность в политике: «Кто играет короля?» – Полис. – 1991. – № 6.

7. История политических и правовых учений / Под общей ред. Нерсесянца. –

М., 1997.

8. Макіавеллі Н. Флорентійські хроніки: Державець. – К.: Основи, 1998.

9. Платон. Государство // Собр. соч.: В 4-х т. – М., 1994. – Т. 3.

10. Політологічний енциклопедійний словник / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко, В.Д. Бабкін. – К., 1997.

11. Шестопал Е.Б. Личность и политика. – М., 1980.

12. Шестопал Е.Б. Психология политики. – М., 1989.

Тема 10. Роль особи в історії та політиці План.

1. Основні підходи до оцінювання ролі особи в історії та політиці.

2. Основні соціально-історичні типи особистості.

3. Поняття історичної та видатної особистості.

4. Наслідки абсолютизації ролі особи в історії та політиці.

5. Проблема співвідношення ролі особи і народних мас в історії та політиці.

На самостійну роботу:

1. Чинники, які визначають роль у політиці Персоналізація політичного процесу.

2. Приклади історичних та видатних особистостей.

3. Особливості статусу видатної особистості.

Література

1. Андрущенко В. П., Міхальченко М. І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. – К., 1996.

2. Баталов Э. Политическое – слишком человеческое // Полис, 1995, № 5.

3. Блондель Ж. Политическое лидерство. Путь к всеобъемлющему анализу. – М., 1992.

4. Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. – Ростов-на-Дону, 1996.

5. Гринстайн Фред И. Личность и политика // Социально-политические науки. 1991. – № 10.

6. Ильин М.В., Коваль Б.И. Личность в политике: «Кто играет короля?» – Полис. – 1991. – № 6.

7. История политических и правовых учений / Под общей ред. Нерсесянца. –

М., 1997.

8. Політологічний енциклопедійний словник / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко,

В.Д. Бабкін. – К., 1997.

9. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.

10. Шестопал Е.Б. Личность и политика. – М., 1980.

11. Шестопал Е.Б. Психология политики. – М., 1989.

Тема 11. Маніпулювання політичною свідомістю й політичною поведінкою людей План.

1. Закономірності масової свідомості та сутність політичного маніпулювання.

2. Основні способи ідейно-політичного впливу: переконання і маніпулювання.

3. Феномен політичного міфу, його специфіка.

4. Способи та прийоми маніпулювання політичною свідомістю і політичною поведінкою людей.

5. Політична пропаганда як засіб маніпулювання політичною свідомістю і політичною поведінкою людей.

На самостійну роботу:

1. Відмінності переконання і маніпулювання.

2. Приклади політичних міфів.

3. Дві моделі маніпулювання людьми: «психологічна» і «раціональна», їх ознаки (Р. Гудін).