Тема 7. Вплив суспільно-політичних інститутів на політичну поведінку особи План.

1. Проблеми взаємодії людини і влади.

2. Роль ідеології в залученні особи до політичної діяльності.

3. Вплив політичної інформації на політичну поведінку особи.

На самостійну роботу:

1. Вплив держави на політичну поведінку особи.

2. Основні шляхи політичної інформації особою.

3. Особливості впливу політичної інформації на особу в сучасній Україні.

Література

1. Баталов Э. Политическое – слишком человеческое // Полис, 1995, № 5.

2. Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. – Ростов-на-Дону, 1996.

3. Головаха Е. Політична залученість населення: поінформованість, активність, компетентність // Політологічні читання. – 1992. – № 2.

4. Гончаров Д.В. Теория политического участия. – М., 1997.

5. Гринстайн Фред И. Личность и политика // Социально-политические науки. 1991. – № 10.

6. Ильин М.В., Коваль Б.И. Личность в политике: «Кто играет короля?» – Полис. – 1991. – № 6.

7. Политологічний енциклопедійний словник / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко, В.Д. Бабкін. – К., 1997.

8. Почепцов Г. Информационные войны. – К., 2000.

9. Почепцов Г. Тоталитарный человек. – К., 1994.

10. Человек, политика, культура: взгляд через призму политического участия. – М., 1994.

11. Шестопал Е.Б. Личность и политика. – М., 1980.

Тема 8. Політична активність особи: сутність і структура. План.

1. Характеристика політичної активності особи, її форми.

2. Сучасні теорії участі особи в політичному житі.

3. Ідеологічний, нормативний та рольовий мотиви участі особи в політичному житті.

4. Теза про встановлення пресою порядку денного громадського та урядового обговорення.

На самостійну роботу:

1. Психологічна складова політичної діяльності особи.

2. Зв’язок політичної участі та нестабільності суспільства в теорії С. Хантінгтона.

3. Електоральна поведінка як форма політичної поведінки людей.

Література

1. Бебик В. М. Базові засади політології: Навч. посібник. – 2000.

2. Бекешкина И.Е. Структура личности: Методологический анализ. – К., 1996.

3. Гозман Л.Я., Шестопал Е.Б. Политическая психология. – Ростов-на-Дону, 1996.

4. Гончаров Д.В. Политическая мобилизация // Полис. – 1995. – № 6.

5. Гончаров Д.В. Теория политического участия. – М., 1997.

6. Гринстайн Фред И. Личность и политика // Социально-политические науки. 1991. – № 10.

7. Ильин М.В., Коваль Б.И. Личность в политике: «Кто играет короля?» – Полис. – 1991. – № 6.

8. Політологічний енциклопедійний словник / Відп. ред. Ю.С. Шемшученко, В.Д. Бабкін. – К., 1997.

9. Ситник О.І. Політична активність особи: сутність і структура // Проблеми філософії. – 1992. – Вип. 1993.

10. Шестопал Е.Б. Личность и политика. – М., 1980.

11. Шестопал Е.Б. Психология политики. – М., 1989.

Тема 9. Політик та його діяльність. План.

1. Відносини з мас-медіа як вирішальний фактор успіху або поразки учасників політичного процесу.

2. Поняття телекратії та «американізація» політичних кампаній.

3. Домінуюча роль телебачення серед інших комунікативних каналів.

На самостійну роботу:

1. Персоналізація політичного процесу.

2. Зростання професійності у виробленні стратегії щодо залучення ЗМІ.

3. Розгул «брудних технологій» або «чорного PR».