Структура звіту по лабораторній роботі

Звіт по кожній лабораторній роботі повинен містити:

• найменування теми, мету роботи;

• короткі теоретичні відомості з теми конкретної лабораторної роботи;

• результати виконання роботи згідно її змісту;

• відповіді на контрольні запитання до лабораторної роботи;

• висновки.

Матеріальне забезпечення лабораторних робіт

Лабораторні заняття з даної дисципліни проводяться у спеціалізованій аудиторії кафедри МТВМ – кабінеті проектування тканин, який обладнаний тканетекою. Лабораторні заняття, які передбачають опанування особливостей заправлення ткацького верстату для різних видів переплетень, проводяться у лабораторії ткацтва, яка обладнана ткацькими верстатами АТПР-120, СТБ-2-330, АТ-100, АТМ-175. Для ознайомлення з особливостями виготовлення тканин безпосередньо на виробництві студенти під керівництвом викладача відвідують ткацьке виробництво ВАТ «Херсонський БК».

Техніка безпеки при виконанні лабораторних робіт

На першому занятті студенти проходять ввідний інструктаж з техніки безпеки при виконанні лабораторних робіт у спеціалізованій лабораторії ткацтва та при проходженні екскурсії у цехах діючого виробництва ВАТ «Херсонський БК». Інструктаж проводиться за інструкціями, розробленими на кафедрі і затвердженими у встановленому порядку згідно чинного законодавства з охорони праці. Про проходження інструктажу студенти розписуються у журналі з техніки безпеки. Крім того, на початку кожного заняття і перед екскурсією викладач звертає увагу студентів на небезпечні ділянки технологічного обладнання і окремих вузлів і механізмів.

Лабораторна робота № 1

Тема: Аналіз зразка тканини і методи його виконання.

Мета роботи:

• навчитися визначати за зразком тканини основні елементи побудови;

• одержувати необхідні дані для виготовлення тканини на верстаті.

Теоретична частина:

1. Параметри побудови тканини.

На будову тканини великий вплив має лінійна щільність ниток основи і утоку і співвідношення їх між собою. Лінійна щільність виражається в текс і визначається наступною формулою :

Т = g / L

де g – вага нитки в грамах;

L – довжина нитки в км.

Таким чином 1 текс – це вага в грамах нитки, довжиною 1 км.

Переплетення ниток у тканині (тобто взаємне розташування ниток основи і утоку) характеризується наступними параметрами:

• рапортом переплетення (R);

• зсувом перекриття (S);

• числом перетинів (t_(о,у));

• числом зв'язків (t_(о,у)).

Коефіцієнт переплетення

;

Коефіцієнт зв'язку ниток у тканині

,

де Т_ср – середня лінійна щільність ниток у тканині, яка визначається по формулі:

.

Щільністю тканини називається число ниток, що приходиться на одиницю довжини тканини. Щільність тканини визначається по двох напрямках – по основі і по утоку. Їхнє співвідношення називається коефіцієнтом урівноваженості тканини по числу ниток на 10 см чи структурним кутом:

Тканини називають рідкими, коли відстань між двома сусідніми нитками більше діаметра нитки, середньої щільності – коли менше.

2. Порядок проведення аналізу зразка тканини

2.1. Визначення лицьової і виворітної сторони тканини

Лицьову сторону тканини можна визначити за багатьма ознаками, причому по деяким з них можна визначити тканини одних видів, по іншим – інших.

У готових тканинах лицьова сторона визначається по виду обробки. Друкований малюнок більш яскравий на лицьовій стороні тканини, у тканин з розрізним ворсом (вельвет, оксамит, напівоксамит, велюр і т.п.) ворсиста поверхня також є лицьовою. У суконоподібних тканинах лицьова сторона з більш коротким і підстриженим ворсом.

Якщо тканина виробляється із суміші волокон, то звичайно на лицьовій стороні тканини знаходяться нитки з більш коштовної сировини. Тканий візерунок краще виділяється на лицьовій поверхні тканини. Якщо тканина має тканий візерунок у виді діагоналевих смуг, то смуги йдуть на лицьовій поверхні знизу ліворуч нагору праворуч.

Якщо Р_о  Р_у, то на лицьовій стороні знаходиться більш щільна система ниток.

Деякі тканини мають однаковий зовнішній вигляд. Такі тканини називаються двулицьовими. З них роблять носові хустки, рушники, скатертини ковдри і т.п.

2.2. Визначення напрямку ниток основи і утоку в тканині

Якщо зразок має кромку, то вона завжди рівнобіжна основі. У сурових тканинах основні нитки внаслідок шліхтування, більш жорсткі і погано розкручуються. Основні нитки мають велику крутку, нитки утоку м'якше, пушаться. Якщо одна система ниток кручена, а інша ні, то в більшості випадків кручена основа.

Нитки основи, вилучені з тканини, звичайно менше вигнуті, чим нитки утоку для одношарових тканин. Недосіки і забоїни йдуть по утоку. Розсічки і близна – по основі.

У напівшерстяних тканинах основа звичайно бавовняна, а уток – вовняний, у напівлляних – основа бавовняна, у шовкових – уток бавовняний. У більшості тканин щільність по основі вище, ніж по утоку (за винятком утокововорсових тканин, сатину, молескіну і утокової саржі).

2.3. Визначення виду волокнистого складу ниток

Для визначення виду сировини ниток і пряжі існують кілька методів:

• органолептичний;

• мікроскопічний;

• хімічний.

При аналізі зразка звичайно використовують органолептичний метод. Він включає численні проби: на дотик, по зовнішньому вигляду, кольору, запаху, горінню, розриву окремих ниток у сухому і мокрому стані і т.ін.

На лабораторних заняттях вид сировини визначають органолептичним методом. Зі зразка тканини потрібно витягти нитки основи, розкрутивши їх, розглянути. Вид використаної сировини в основі і утоку визначають горінням.

Бавовна горить швидко, без кіптяви, утворюється сірий попіл, який легко розсипається і має запах паленого паперу.

Льон загорається легко, горить без полум'я, попіл сірий, легко розсипається, має запах паленого папера.

Вовна при згоранні має запах паленого рогу, попіл – пориста чорна тендітна маса, що легко розтирається в порошок.

Нитки і пряжа з натурального шовку при згоранні дають запах паленого рогу і утворюють нагар, що легко розтирається між пальцями.

Віскозне волокно горить дуже швидко, без кіптяви з запахом паленого папера, попелу мало, він сірого кольору і тільки на обпаленому кінці нитки.

Ацетатне волокно загорається легко, горить помірковано, без кіптяви. При горінні плавиться. Поза полум'ям швидко загасає. Має гострий запах. При згоранні утвориться склоподібна кулька темно-бурого кольору.

Триацетатне волокно горить, коротшаючись і розправляючись. При згоранні має запах оцтової кислоти. Утворюється кулька неправильної форми.

Мідно-аміачне волокно загорається легко, горить дуже швидко з запахом паленого папера. На обпаленому кінці тільки сліди золи.

Лавсан горить швидко, утворює чорну грудку смоли, яка не розпадається.

Капрон загорається з трудом, горить слабко, плавиться поза полум'ям, утворюється кругла кулька темно-бурого кольору, що не роздавлюється між пальцями.

Мікрохімічне дослідженні пряжі роблять за допомогою ацетону (розчинника). При більш точному дослідженні застосовують мікроскоп.

2.4. Визначення лінійної щільності ниток

Лінійну щільність ниток приблизно можна визначити шляхом порівняння з відомими зразками. Більш точно товщину нитки визначають у такий спосіб: зі зразка виймають нитку, розправляють, лінійкою вимірюють довжину, а потім цю нитку зважують на аналітичних вагах. Після цього визначають лінійну щільність пряжі по формулі:

;

де g – сумарна маса вийнятих ниток, м;

L – сумарна довжина ниток, км.

Для більш точного визначення виміри робляться кілька разів. Для визначення лінійної щільності кручених ниток необхідно знати їх укрутку. Укрутку кручених ниток знаходять як різницю між первісною довжиною нитки L₁ і її довжиною після розкручування L₂ , виражену у відсотках від первісної довжини:

Після зроблених розрахунків лінійну щільність ниток приймають відповідно до держстандарту.

2.5. Визначення щільності тканини по основі і утоку (числа ниток у тканині

на 10 см)

Приблизно число ниток на 10 см тканини по основі і утоку визначають за допомогою ткацького вічка. Для більш точного визначення числа ниток із тканини вирізують квадрат 11, 55 чи 1010 см. Потім з вирізаного квадрата спочатку вибирають усі нитки утоку і окремо всі нитки основи і підраховують їхню кількість. Якщо тканина має вид смужок з різною щільністю, то окремо для кожної смужки визначається щільність з числа ниток у кожній смужці.

У тканинах з великою щільністю і при малій товщині ниток підраховують кількість ниток за допомогою мережки. Мережка розріджує тканину, служить гарною напрямною і полегшує рахування.

2.6. Визначення величини уробітки ниток у тканині

Величину уробітки ниток у тканині визначають у такий спосіб. На зразку тканини на крайніх нитках основи і утоку відзначають дві крапки на відстані 50 мм друг від друга (L_тк) чи вирізують квадрат тканини 5050 мм. Потім із тканини обережно витягають нитки, розправляють з натягом 10–20 гс і знову вимірюють відстань між крапками (L_н). Для зменшення помилки виміри повторюють 5 – 10 разів і заносять у таблицю. Уробітку визначають окремо для основи і утоку по формулі:

2.7. Визначення і замальовка переплетення ниток у тканині, побудова

заправного рисунка.

Якщо тканина по своїй побудові проста і не має ворсу, то до зарисовки переплетення приступають відразу.

Якщо тканина має ворс, то його перед зарисовкою видаляють, обпалюють чи зрізають бритвою.

Зарисовку переплетення можна робити з обличчя і з вивороту. Зручно зарисовувати переплетення з тієї сторони, де менше виступають основні перекриття. Вельвет-корд і вельвет-рубчик краще зарисовувати з вивороту.

Підготовка зразка для зарисовки переплетення

На двох суміжних сторонах зразка роблять бахрому, для цього забирають по кілька основних і утокових ниток. Довжина бахроми повинна бути близько 1 см. Іноді в середині зразка забирають утокові нитки, роблять просвіт довжиною 1 см, потім на обраній стороні просвіту обережно відсувають крайню нитку на 5– 6 мм.

Рис. 1. Зарисовка переплетення

Відсунуту нитку, не виводячи з бахроми, починають зарисовувати. Якщо уточина знаходиться зверху – перекриття утокове, на рисунку воно не відзначається. Зарисовка робиться на заздалегідь підготовленому канвовому папері. Зарисовавши першу нитку, приступають до зарисовки другої і т.д. Зарисовують стільки ниток, щоб було зарисовано не менше двох рапортів. Рапорт переплетення виділяється і визначається його розмір. Зразок приклеюється поруч.

2.8. Визначення поверхневої щільності тканини

Під поверхневою щільністю розуміють вагу 1 м² тканини. Її визначають у такий спосіб: вирізують із тканини квадрат розміром 55 см і зважують його на аналітичних вагах. Далі обчислюють по формулі:

, г/м²

де Р – вага зразка тканини, м;

S – площа зразка тканини, м².

Звичайно роблять кілька вимірів.

Для визначення поверхневої щільності тканини існують також формули:

, г/м²

де Р_о і Р_у – щільність ниток по основі і утоку, ниток /10 см;

Т_о і Т_у – лінійна щільність ниток основи і утоку, текс;

а_о і а_у – уробітка ниток по основі і утоку, %.

Експериментальна частина.

Для проведення аналізу зразка тканини потрібні наступні інструменти: медична чи «циганська» голка, металева лінійка, невеликі ножиці, лупа, канвовий папір, сірники чи запальничка, калькулятор.

Порядок виконання роботи.

1. Визначити лицьову і виворітну сторону тканини.

2. Визначити напрямок основних і утокових ниток у тканині.

3. Визначити вид волокнистого складу ниток.

4. Визначити лінійну щільність ниток основи і утоку.

5. Визначити число ниток на 10 см тканини по основі і утоку, дані занести в

таблицю 1.

6. Визначити величину уробітки ниток у тканині, дані занести в таблицю 2.

7. Визначити вид переплетення ниток у тканині і побудувати заправний

рисунок.

8. Визначити поверхневу щільність тканини. Результати дослідження

занести в таблицю 3.

Форма протоколу звіту

Усі відповіді, отримані при аналізі тканини, повинні бути записані акуратно в зошиті. Поруч із заправним рисунком повинний бути наклеєний досліджуваний зразок, обличчям нагору і зазначеним напрямком основних ниток – вертикально, а ниток утоку – горизонтально. Зразок наклеюється так, щоб надавалася можливість перегляду його з виворітної сторони.

У звіт вносяться також контрольні питання і короткі відповіді.

Таблиця 1

Число ниток на 10 см тканини по основі і утоку

Найменування	Позна-чення	Число ниток на 3 см тканини				Число ниток на 10 см
		1	2	3	середнє
Щільність тканини по основі	Ро
Щільність тканини по утоку	Ру

Таблиця 2

Уробітка ниток основи і утоку

Система ниток	Довжина тканини, мм	Довжина нитки, яку витягли з тканини, мм						Величина уробітки ниток, %
		1	2	3	4	5	середнє
Основа
Уток

Таблиця 3

Результати досліджень

Зразок тканини	Лінійна щільність ниток, текс		Щільність тканини, нит / 10 см		Уробітка ниток, %		Поверхнева щільність тканини, г/м2
	То	Ту	Ро	Ру	ао	ау
сурова (після опо-ряджування)