74. На яких показниках ґрунтується комплексна оцінка кожного робочого місця?

У ході атестації відбувається комплексна оцінка кожного робочого місця,

яка включає:

• характеристику обладнання та технологічної оснастки;

• характеристику трудового процесу;

• характеристику організації робочого місця;

• умови праці;

• характеристику використання сировини та матеріалів;

• характеристику виконавців.

Коли оцінюється технічний рівень робочого місця, аналізується термін служ-

би обладнання та технічної оснастки, рівень їх прогресивності, змінності та за-

вантаження обладнання. При цьому провадиться порівняння даних з норматив-

ними, а також зі світовими аналогами, що дозволяє об’єктивно оцінити стан об-

ладнання та технічної оснастки.

Для оцінки раціональності трудового процесу за нормативними значеннями

порівнюються фактичні значення коефіцієнта механізації праці, чинні норми

праці, зайнятість робітника корисною працею в нормі штучного часу, викорис-

тання змінного фонду робочого часу.

Для оцінки раціональності використання сировини та матеріалів здійснюєть-

ся не тільки порівняння фактичних витрат матеріалу на виготовлення виробу за

нормативами, але й витрат сировини на аналогічні вироби на підприємствах, що

є лідерами в цій сфері економічної діяльності.

Відповідність виконавців вимогам, що висуваються до них з боку робочого

місця, перевіряється через оцінювання відповідності кваліфікаційного рівня

працівників складності та характеру робіт, що їх вони виконують.__

75. Для чого необхідна оцінка економічної ефективності заходів щодо вдосконалення організації праці?

Оцінка економічної ефективності заходів щодо вдосконалення орга-

нізації праці потрібна: для вибору найбільш перспективних напрямків і розра-

хунку очікуваної економічної ефективності заходів під час планування робіт; зі-

ставлення різних варіантів і вибору найбільш ефективного з них; розрахунку

економічної ефективності, досягнутої в результаті впровадження більш доско-

налої організації праці.

Завдяки комплексному характеру заходів щодо вдосконалення організації

праці більшість із них тією чи іншою мірою дає економічний, психофізіоло-

гічний і соціальний ефекти. Економічний ефект досягається зниженням тру-

домісткості продукції, втрат робочого часу, вивільненням виробничих площ

і устаткування, зниженням матеріаломісткості й енергомісткості продукції

тощо. Психофізіологічний ефект виникає за умови підвищення працездатно-

сті працюючих, збереження їхнього здоров’я. Соціальний ефект досягається

через підвищення рівня задоволеності працею. Психологічний і соціальний

ефекти врешті-решт створюють умови для підвищення мотивації праці, заці-

кавленості в її результатах, а отже, приводять до зростання продуктивності

та якості праці, тобто до економічного ефекту.

Розрахунок економічної ефективності заходів щодо вдосконалення організа-

ції праці в основному базується на тих самих принципах, що й визначення ефек-

тивності нової техніки. Якщо ці заходи впроваджуються в комплексі з заходами

щодо вдосконалення техніки, технології й організації виробництва, то визна-

чається сумарна економія від упровадження всього комплексу заходів.