66. Визначте взаємозв’язок організації праці з іншими науками.

Для успішного виконання своїх завдань організація праці спирається на при-

родознавчі науки — фізіологію, психологію праці та соціологію. Це пов’язано з

тим, що в процесі будь-якої праці обов’язково відбувається мобілізація фізіоло-

гічних та психологічних функцій, витрачається нервова та м’язова енергія. Крім

того, можливості організму людини обмежені; вони нормально виявляються за

певних умов. Якщо останні порушуються, це призводить до перевтоми та виникнення патологічних явищ в організмі. Тому прагнення досягнути найвищої продуктивності праці може бути виправдане тільки за оптимальної відповідностізмісту й організації праці психофізіологічним вимогам.

У розв’язанні завдань організації праці велику роль відіграє така наука, як

ергономіка — галузь знань про пристосування людини до засобів виробництва.

Ергономіка (від грец. ergon — праця та nomos — закон) ґрунтується на фізіології, анатомії, психології та технічних науках, основні положення яких використовуються для розробки рекомендацій з удосконалення організаційних і психофізіологічних умов праці під час проектування нової техніки.

67. Від чого залежать результати колективної праці в сучасному виробництві?

До основних складових процесу організації праці належать:

1. Розробка раціональних форм поділу та кооперації праці — передбачає

відокремлення частин виробничого процесу на основі його технологічних особ-

ливостей, виконуваних функцій та професійно-кваліфікаційного рівня праців-

ників. Іншим боком цієї діяльності є встановлення тісних взаємозв’язків між

групами працівників та окремими працівниками в процесі їх спільної праці.

Тобто одночасно з поділом праці розробляється система її кооперації.

2. Організація робочих місць — передбачає оснащення засобами виробництва,

предметами праці, інструментом, оснасткою, засобами зв’язку, а також раціональне розміщення їх і працівників у робочій зоні, яке сприяє застосуванню раціональних методів і прийомів праці та високій соціально-економічній ефективності праці.

3. Обслуговування робочих місць — передбачає пошук оптимальних варіан-

тів взаємодії між працівниками різних служб на підприємстві, що дозволяє за-

безпечити безперебійне постачання робочих місць матеріалами, послугами на-

лагоджувального та ремонтного характеру, транспортним і господарським

обслуговуванням, заготовками, сировиною та ін.

4. Атестація та раціоналізація робочих місць — періодичний облік, багато-

аспектна оцінка робочих місць на предмет їх відповідності сучасним вимогам, а в

разі невідповідності — розробка заходів щодо їх раціоналізації.

5. Упровадження раціональних методів та прийомів праці — передбачає побудову будь-якого трудового процесу на основі прийомів і методів праці, які забезпечу-ють максимальну економію робочого часу за найменших затрат фізичної енергії.

6. Створення сприятливих умов праці на робочих місцях, раціоналізація

режимів праці та відпочинку — передбачає встановл науково обґрунтованих річних, тижневих, добових та змінних режимів праці та відпочинку, комфортних умов праці на кожному робочому місці для забезпечення високої працездатності працівників та збереження їх здоров’я протягом тривалого періоду.

7. Нормування праці враховує необхідні затрати на ту чи іншу операцію

трудового процесу в певних організаційно-технічних умовах, установлює міру

праці у вигляді норм, які дозволяють визначити ступінь участі кожного робіт-

ника в створенні кінцевого продукту

Наведені складові процесу організації праці слід розглядати як невідривно

пов’язані між собою елементи, які формують систему організації праці на під-

приємстві. Усі ці елементи однаковою мірою стосується основних та допоміж-

них робітників, керівників та фахівців.

На всіх рівнях управління ставляться такі завдання організації праці:

• техніко-технологічні, які виражають вплив організації праці на вдоскона-

лення структури підприємства, спеціалізацію виробництва, вибір оптимальних

варіантів технологічних процесів. Прийняття рішень щодо проектування робо-

чих приміщень, розробки нових технологічних процесів, конструювання облад-

нання й оснащення тощо потребують використання критерію трудомісткості

трудових процесів, який установлюється за допомогою такого напрямку органі-

зації праці, як нормування;

• економічні, які характеризують напрямок організації праці щодо створен-

ня такої системи взаємозв’язку працівників між собою та засобами виробницт-

ва, що забезпечує максимальну продуктивність праці, мінімальну собівартість

виготовлення продукції (послуг), високу рентабельність виробництва. ;

• психофізіологічні, що спрямовані на створення сприятливих умов праці на

робочих місцях, забезпечення високої працездатності працівників і збереження

їхнього здоров’я. Це можливе завдяки застосуванню під час організації трудо-

вого процесу фізіологічно обґрунтованих режимів праці та відпочинку, оптимі-

зації темпу робіт для встановлення працівникам міри праці, створення на робо-

чих місцях нормальних умов праці;

• соціальні, спрямовані на підвищення змістовності та привабливості праці,

що досягається через вибір раціональних форм поділу та кооперації праці на

основі оптимального поєднання фізичних та розумових зусиль працівників у

процесі виконання робіт та своїх обов’язків.

Усі перелічені завдання розв’язуються в комплексі разом з удосконаленням

техніки, технології, організації виробництва та управління. Наголосимо, що тільки такий підхід може забезпечити максимальну ефективність організац праці.