3,Які основні причини соціалізації економічних наук, і передусім економіки праці?

Соціально орієнтована ринкова економіка — це ринкова економіка, якій си-

лою державного впливу надається орієнтація на розвиток і добробут громадян.

Сама собою ринкова економіка ґрунтується на конкуренції й орієнтується на

економічну ефективність. Проблеми соціальної справедливості, соціального

прогресу не розв’язуються ринковими механізмами. Ринкова економіка допус-

кає: надмірну диференціацію доходів; нестабільність у отриманні доходів, пе-

редусім доходів від праці; нерівність стартових умов для людей з різними здіб-

ностями, станом здоров’я, соціальним походженням; падіння заробітної плати

нижче від величини прожиткового мінімуму й т. ін.

Саме за допомогою механізмів державного регулювання економіки та соціаль-

ного партнерства на всіх рівнях можна і потрібно забезпечити ефективну зайня-

тість населення в поєднанні із системою соціального страхування та встановити

гарантовані рівні мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій не нижче від величини відповідних прийнятних соціальних стандартів. З іншого боку, чим успішніше діє ринковий механізм, чим чіткіша залежність особистих доходів від трудової та підприємницької активності, тим вищі реальні доходи громадян і тим ширші можливості для придбання на платній основі соціально значимих благ та послуг.

Рівень доступності соціально значимих благ та послуг для громадян на ринковій,

платній, основі залежить від стабільності економічного зростання та ефективності

зайнятості, що обумовлює постійне збільшення особистих доходів, підвищення рівня платоспроможності й споживання населення.

Тож у соціально орієнтованій ринковій економіці трудові й соціальні процеси

не просто тісно взаємопереплітаються, вони стають одним цілим. Праця людини

завжди була суспільним, соціальним явищем. Але з розвитком економіки і суспільства, з науково-технічним прогресом та інтелектуалізацією трудової діяльності, із соціалізацією економіки соціальні аспекти трудової діяльності людей набувають дедалі більшого, а нерідко й домінантного значення порівняно із суто економічними аспектами. Вивчати й досліджувати проблеми економіки праці поза соціальнотрудовими відносинами вже не просто недоцільно, але й неможливо.

4,Наведіть сучасне визначення праці. Обґрунтуйте його відмінності від трактування праці в межах фізичної та політичної економії.

Праця — це свідома, цілеспрямована створювальна діяльність; докладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату в задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; процес перетворення ресурсів природи на цінності і блага, котрий здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонук; це вияв людської особистості.

У процесі розвитку людської цивілізації погляди на працю зазнали знач-

них еволюційних змін. Науковим уявленням про працю передував тривалий

та багатогранний досвід ненаукового її осмислення. У стародавній міфології

та релігії найбільш важливе місце посідали божества, які «опікувалися» тру-

довими процесами (боги рільництва, виноградарства, богині прядіння, ткац-

тва тощо).

Основоположники політичної економії В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо здат-

ність до праці розглядали як специфічний товар. А. Сміт уважав, що праця —

це будь-яка виробнича діяльність людини. Аж до початку ХХ ст. праця розгля-

далась у категоріях, орієнтованих на погляди політекономів ХІХ ст., які тради-

ційно працю трактували як доцільну діяльність людини, спрямовану на збере-

ження, видозміну, пристосування середовища перебування для задоволення

своїх потреб, на виробництво товарів і послуг.

Прихильниками неокласичної економічної теорії поняття «праця» трактуєть-

ся як фактор виробництва, рівнозначний землі та капіталу, який залучається у

процес виробництва через зусилля окремих індивидів і не є єдиним джерелом

створення вартості. Представники неокласичного підходу розглядають працю

як широкий термін, що застосовується для відображення всіх фізичних та розу-

мових здібностей людини, які використовуються у виробництві товарів та на-

данні послуг.

Сучасна економічна наука визначає працю не тільки як свідому створюваль-

ну діяльність, спрямовану на одержання корисного результату для задоволення

матеріальних та духовних потреб, а і як вияв людської особистості.

Крім цього, поняття «праця» розглядається і як вид економічних ресурсів.