2 Пояснювальна частина

В пояснювальній частині розділу дається опис стану охорони праці на об’єкті. Пояснювальна частина розбивається на пункти.

«Характеристика потенційних небезпечних та шкідливих виробничих факторів». В цьому пункті наводяться небезпечні фактори, які можуть діяти на робітників Даються нормативні значення небезпечних факторів . Вказуються збіги обставин, при яких нещасний випадок, виникнення професійного захворювання або стійке чи тимчасове погіршення стану здоров’я працівників є імовірним.

Небезпечні і шкідливі виробничі чинники за природою дії підрозділяються на:

• фізичні;

• психофізіологічні;

• хімічні (загальнотоксичної, мутагенної, дратівливої, канцерогенного дії і що впливають на репродуктивну функцію);

• біологічні (макро і мікроорганізми).

При роботі з комп'ютером, працівники піддаються в основному дії фізичних і психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників. Розглянемо ці чинники детальніше.

До фізичних чинників відносяться:

• підвищений рівень шуму на робочому місці;

• підвищений рівень іонізуючих випромінювань;

• небезпечний рівень напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може статися через тіло людини;

• підвищений рівень статичної електрики;

• підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

• недостатня освітленість робочої зони;

• підвищена пульсація світлового потоку;

• підвищений рівень ультрафіолетової/інфрачервоної радіації.

До психофізіологічних чинників відносяться:

• фізичні перевантаження (статичні, динамічні, гіподинамія);

• нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Тому наводяться шкідливі фактори, які мають місце на об’єкті: несприятливі умови мікроклімату, підвищена концентрація у повітрі робочої зони шкідливих речовин, підвищений рівень шуму, вібрації, ультра- та інфразвуку, низька освітленість, інтенсивне інфрачервоне випромінювання, висока напруженість електромагнітних полів, наявність іонізуючих випромінювань та ін. Вказуються припустимі норми шкідливих факторів (ГДК, ГДР, температура, вологість та швидкість руху повітря тощо), клас небезпечності шкідливих речовин. Бажано привести в цьому пункті карту умов праці (табл. 1) на робочому місці (згідно додатку 1). Описується дія на організм людини шкідливих факторів, імовірні захворювання, до яких веде ця дія.

Дається опис джерел шкідливих факторів. Зрівнюються нормативні показники з фактичними значеннями величин, що нормуються. Вказується, коли є можливість порушення норм – при нормальному режимі роботи, чи тільки у аварійних випадках. Робиться висновок щодо стану охорони праці на об’єкті.

Таблиця 1 – Оцінка чинників виробничого і трудового процесу

№	Чинники виробничого середовища і трудового процесу	Норма-тивне значення	Фактич- не значення	III клас: шкідливі і небезпечні умови			Трива-лість дії чинників за зміну %
				І ступінь	II ступінь	III ступінь
1	Шкідливі хімічні речовини, мг/м3 1 клас небезпеки____ 2 клас небезпеки____ 3-4 класи небезпеки____
2	Пил, переважно фіброгенної дії, мг/м3
3	Вібрація (загальна і локальна), дБ
4	Шум, дБА
5	Інфразвук, дБ
6	Ультразвук, дБ
7	Неіонізуючі випромінювання: -радіочастотний діапазон, в/м -діапазон промислової частоти, кв/м -оптичний діапазон (лазерне випромінювання), Вт/м2
8	Мікроклімат в приміщенні: - температура повітря, ºС - швидкість руху повітря, м/с -відносна вологість повітря % - інфрачервоне випромінювання, Вт/м2
9*	Категорія важкості і напруженість праці
10	Загальна оцінка умов праці

«Заходи з поліпшення умов праці». В цьому пункті вказуються існуючи засоби та заходи з поліпшення умов праці та розробляються додаткові (якщо є необхідність). Наводяться основні параметри захисних засобів.

Особливу увагу слід приділити організації робочого місця. Згідно ГОСТ 12.2.032-78 (Робоче місце при виконанні робіт сидячи. Загальні ергономічні вимоги) організація робочих місць здійснюється на основі сучасних ергономічних вимог. Конструкція робочих меблів передбачає забезпечення можливості індивідуального регулювання відповідно зросту працівника і створення зручної пози. При цьому для зручності предмети праці, які використовуються дуже часто, розташовують в оптимальній робочій зоні.

Необхідно враховувати при плануванні робочого місця зручність розташування потрібних для роботи пристроїв, а також зони досяжності рук працівника, що дає можливість раціонально розташувати необхідні пристрої. При плануванні робочого місця враховуються зручність розташування клавіатури, дисплея і інших, необхідних для роботи пристроїв, а також зони досяжності рук оператора. Ці зони, встановлені на підставі антропометричних даних людського тіла, дають можливість раціонально розмістити необхідні пристрої.

Таким чином, для працівників необхідно встановити робочий стіл, який регулюється по висоті в межах 680-760 мм, за відсутності такої можливості його висота повинна складати 720 мм. Оптимальні розміри робочої поверхні столешниці 1600×900 мм, під якою має бути вільний простір для ніг з розмірами по висоті не менше 600 мм, по ширині 500 мм, по довжині 650 мм. На поверхні робочого столу для документів передбачається розміщення спеціальної підставки, відстань якої від очей аналогічно відстані від очей до клавіатури, що дозволяє понизити зорове стомлення.

Робочий стілець також має бути максимально зручним для роботи. Він забезпечується підіймально-поворотним пристроєм, що забезпечує регуляцію висоти сидіння і спинки; його конструкція передбачає також зміну кута нахилу спинки. Робочий стілець забезпечується підлокітниками. Регулювання кожного параметра повинне легко здійснюватися, бути незалежною і мати надійну фіксацію. Висота поверхні сидіння регулюється в межах 400-500 мм. Ширина сидіння складає не менше 400 мм, глибина – не менше 380 мм. Висота опорної поверхні спинки не менше 300 мм, ширина – не менше 300 мм. Радіус її кривизни в горизонтальній площині 400 мм. Передбачається зміна кута нахилу спинки в межах 90-110^o до площини сидіння. При цьому матеріал, яким покрита поверхня робочого стільця, повинен забезпечувати можливість легкого очищення від пилу, грязі і так далі. Поверхня сидіння і спинки має бути напівм'якою, з нековзним і повітропроникним покриттям.

При організації робочих місць потрібно також враховувати колірне оформлення виробничих приміщень. Малонасичені (основні) кольори застосовуються для забарвлення великих полів (стеля, стіни, робочі поверхні і тому подібне), середньо насичені (допоміжні) – для невеликих поверхонь або ділянок, які рідко потрапляють у поле зору працівників, а також для створення контрастів; насичені (акцентні) – для маленьких за площею поверхонь як функціональне забарвлення.

Використовують також гармонійні колірні поєднання в колірній композиції інтер'єру приміщення. При цьому кольори для обробних матеріалів і виробів вибирають з врахуванням їх фактури; поверхні в приміщенні повинні мати матову і напівматову фактуру для виключення попадання відбитих відблисків в очі працівника.

У приміщеннях повинні забезпечуватися наступні величини коефіцієнтів віддзеркалення: для стелі 60-70%; для стін 40-50%; для підлоги – 30%; для інших відзеркалювальних поверхонь робочих меблів 30-40%.

Працівники повинні строго дотримуватися визначеного нормативними документами режиму праці і відпочинку з чітко регламентованими перервами. Основною перервою є перерва на обід. Для працівників, що виконують операторські функції, вводяться додаткові перерви: 2 перерви по 10 хвилин кожен при 8 годинному робочому дні, через 3 години роботи і за 2 години до її закінчення.

Режим праці і відпочинку залежить від характеру виконуваної роботи: при введенні даних, редагуванні програм, читанні інформації з екрану безперервна тривалість роботи не повинна перевищувати 4 годин, а кількість оброблюваних символів 30000 при 8 годинному робочому дні. Також рекомендується через кожну годину роботи за комп'ютером робити 5-10 хвилинних перерв, а через 2 години – 15 хвилинна перерва. Для зниження напруженості праці необхідно рівномірно розподіляти навантаження і раціонально чергувати характер діяльності прийом – видачу результатів з роботою на клавіатурі комп'ютера. Вночі не повинні виконаються роботи або завдання, що вимагають складних рішень або відповідальних дій.

«Виробнича санітарія». Описується повітряне середовище робочої зони – температура та вологість повітря, швидкість руху повітря, інтенсивність теплового випромінювання. Обґрунтовується категорія робіт, які виконуються на об’єкті, за енерговитратами (порівняти з нормативними, додаток2).

Обґрунтовується необхідний тип вентиляції.

Обґрунтовується потреба у кондиціюванні повітря (якщо вона є). Наводяться типи кондиціонерів (центральні чи місцеві), режими роботи.

Приміщення підрозділів, їх розміри (площа, об’єм) повинні в першу чергу відповідати кількості працюючих і розташовуваному в них комплекту технічних засобів. У них передбачаються відповідні параметри температури, освітлення, чистоти повітря, забезпечується ізоляція від виробничих шумів і т.п. Для забезпечення нормальних умов праці санітарні норми встановлюють на один працюючого, об’єм виробничого приміщення не менш 20 м3.

Робочі кімнати й кабінети повинні мати природнє освітлення. У тих випадках, коли одного природнього освітлення не вистачає, встановлюється комбіноване освітлення. При цьому додаткове штучне освітлення застосовується не тільки в темний, але й у світлий час доби.

Визначається розряд зорових робіт у приміщеннях об’єкту. На цій підставі знаходиться коефіцієнт природної освітленості. Вказується, як здійснюється природне освітлення – через віконні прорізі (бокове освітлення), через світові ліхтарі на перекритті (верхнє освітлення), через віконні прорізі та світові ліхтарі (комбіноване освітлення). Зрівнюються нормативні та фактичні показники природного освітлення (додаток 3).

Знаходяться нормативні значення штучного освітлення у залежності від розряду зорових робіт, характеристиці об’єкту розрізнювання, характеристиці фону та контрасту. Обґрунтовуються типи ламп і світильників. Зрівнюються нормативні та фактичні показники штучного освітлення (додаток 4).

Значення освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів має становити 300-500 лк. Якщо ці значення освітленості неможливо забезпечити системою загального освітлення, допускається використовувати місцеве освітлення. При цьому світильники місцевого освітлення слід встановлювати таким чином, щоб не створювати бліків на поверхні екрана, а освітленість екрана має не перевищувати 300 лк.

Як джерела світла в разі штучного освітлення мають застосовуватись переважно люмінісцентні лампи типу ЛБ. У разі влаштування відбитого освітлення у виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях допускається застосування металогалогенних ламп потужністю 250 Вт. Допускається застосування ламп розжарювання у світильниках місцевого освітлення.

Система загального освітлення має становити суцільні або преривчасті лінії світильників, розташовані збоку від робочих місць (переважно ліворуч), паралельно лінії зору працюючих.

Допускається використання світильників таких класів світорозподілу:

- прямого світла - П;

- переважно прямого світла - Н;

- переважно відбитого світла - В.

Для загального освітлення слід застосовувати світильники серії ЛПО 3б із дзеркальними гратами, укомплектовані високочастотними пускорегулювальними апаратами (ВЧ ПРА). Застосування світильників без розсіювачів та екрануючих грат заборонено.

Яскравість світильників загального освітлення в зоні кутів випромінювання від 50 до 90 град. з вертикаллю в повздовжній та поперечній площинах має становити не більше ніж 200 кд/м2, захисний кут світильників - не менше ніж 40 град.

Світильники місцевого освітлення повинні мати просвічуючий відбивач із захисним кутом, не меншим ніж 40 град.

Слід передбачити обмеження прямої блискості від джерел природного та штучного освітлення. При цьому яскравість світлих поверхонь (вікна, джерела штучного освітлення ), що розташовані в полі зору повинна бути не більше ніж 200 кд/м2.

Необхідно обмежувати відбиту блискість на робочих поверхнях відносно джерел природного і штучного освітлення. При цьому яскравість бліків на екрані ВДТ має не перевищувати 40 кд/м2, а яскравість стелі в разі застосування системи відбитого освітлення 200 кд/м2.

Показник осліпленості у разі використання джерел загального штучного освітлення у виробничих приміщеннях має не перевищувати 20, а показник дискомфорту в адміністративно-громадських приміщеннях має бути не більше за 40.

Необхідно обмежувати нерівномірність розподілу яскравості в полі зору працюючих. При цьому співвідношення яскравостей робочих поверхонь має бути не більшим ніж 3:1, а співвідношення яскравостей робочих поверхонь та поверхонь стін, обладнання тощо - 5:1.

Коефіцієнт запасу для освітлювальних установок загального освітлення має дорівнювати 1,4.

Коефіцієнт пульсації має не перевищувати 5%, що забезпечується застосуванням газорозрядних ламп у світильниках загального та місцевого освітлення з ВЧ ПРА для світильників будь-яких типів. Якщо не має світильників з ВЧ ПРА, то лампи багатолампових світильників або світильники загального освітлення, розташовані поруч, слід вмикати на різні фази трьохфазної мережі.

У розділі також наводяться основні дані про систему опалювання виробничих приміщень: центральна чи місцева, водяна, парова, повітряна, електрична тощо.

Значення напруженості електростатичного поля на робочих місцях (як у зоні екрана дисплея, так і на поверхнях обладнання, клавіатури, друкувального пристрою) мають не перевищувати гранично допустимих за ГОСТ 12.1.045-84, СН 1757-77.(додаток 5)

Значення напруженості електромагнітних полів на робочих місцях мають відповідати нормативним значенням (ГДР № 3206-85, ГДР № 4131-86, СН № 5802-91, ГОСТ 12.1.006-84). (додаток 5)

Інтенсивність потоків інфрачервоного випромінювання має не перевищувати допустимих значень відповідно до СН 4088-86, ГОСТ 12.1.005-88.

Інтенсивність потоків ультрафіолетового випромінювання має не перевищувати допустимих значень відповідно до СН 4557-88.

Іонізуючі електромагнітні випромінювання на відстані 0,05 м від екрана до корпуса відеотермінала при будь-яких положеннях регулювальних пристроїв не повинна перевищувати 7,74 x 10^-12 А/кг, що відповідає еквівалентній дозі 0,1 мбер/год (100 мкР/год).

«Електробезпека». У пункті «Електробезпека» дається характеристика виробничого середовища приміщень об’єкту згідно Правил будови електроустановок (ПБУ), вказується, як особливості виробничого середовища впливають на небезпеку та важкість ураження струмом.

Треба виявити ознаки підвищеної чи особливої небезпеки ураження струмом у приміщеннях об’єкту, і, ґрунтуючись на цих ознаках, або на їх відсутності, класифікувати приміщення згідно ПБУ.

Характеризуються основні споживачі електроенергії, електричні мережі для живлення обладнання, освітлення (загального, місцевого, переносного), рід струму, напруга, яка використовується.

Перелічуються та описуються електрозахисні заходи – технічні та організаційні. Обґрунтовуються засоби захисту від ураження електричним струмом. Наводяться засоби захисту від дотику до неструмоведучих частин обладнання, які випадково опинились під напругою.

Найбільше часто зазнають поразку електричним струмом працівники, які здійснюють роботу з обчислювальним устаткуванням, проводять профілактику, ремонт ПЕВМ, сканерів і іншого устаткування. Тому в даному устаткуванні повинні використовуватися:

• ізоляція токоведучих частин;

• елементи для здійснення захисного заземлення металевих неструмоведучих частин виробу;

• оболонки для запобігання можливості випадкового дотику до струмоведучих частин виробу;

• екрани і інші засоби захисту від небезпечної і шкідливої дії електромагнітних полів, теплове, оптичне і рентгенівське випромінювання.

Основні заходи захисту від поразки електричним струмом:

• забезпечення недоступності токоведучих частин, що знаходяться під напругою, для випадкового дотику;

• електричне розділення мережі;

• захисне відключення, заземлення, занулення при роботі з ПЕВМ;

• у приміщенні з ЕОМ має бути контур-шина захисного заземлення, сполучена із заземлителем;

• вживання спеціальних електрозахисних засобів;

• організація безпечної експлуатації установок, тобто встановлюють пристрої захисного відключення, закривають вільні розетки, а електророзетки, які експлуатуються, знаходяться у важкодоступних місцях

«Пожежна безпека». У цьому пункті визначаються ймовірні причини пожеж на об’єкті, джерела загоряння, вогненебезпечні речовини та матеріали, що використовуються, або з яких побудовані елементи конструкцій та оздоблення приміщень. Наводяться пожежонебезпечні властивості речовин.

На підставі властивостей та кількості пожежонебезпечних речовин і матеріалів, що знаходяться на об’єкті, обґрунтовуються категорії вибухопожежонебезпечності основних приміщень об’єкту, класи вибухонебезпечних та пожежонебезпечних зон за ПБЕ. Визначаються класи вірогідних пожеж, які можуть виникнути на об’єкті.

Робиться вибір засобів гасіння пожеж, наводяться типи та кількість вогнегасників, пожежних щитів, ящиків з піском тощо (додаток 6). Вирішується питання застосування пожежної сигналізації, обирається її тип. Якщо це потрібно, проектується автоматична система пожежогасіння – водяна (спринклерна чи дренчерна), парова, вуглекислотна, хладонова, порошкова, пінна.

Розробляються організаційні протипожежні заходи, перш за все евакуаційні. Наводяться вимоги до евакуаційних шляхів та виходів, зрівнюються з існуючими.

«Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)». В останньому пункті описуються ЗІЗ, що використовуються на об’єкті. Наводяться типи та марки ЗІЗ, принцип їх дії. Якщо робота на об’єкті не потребує використовування засобів індивідуального захисту, цей пункт не приводиться.