11.2.3. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства, що перебуває в кризі

Важливим елементом санаційного аудиту є аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства на предмет відповідності фактичного стану даним, відображеним у санаційній концепції. У процесі аналізу виявляються також сильні та слабкі сторони вироб­ничої сфери підприємства з тим, щоб виробити рекомендації щодо їхньої мобілізації чи усунення.

У ході аналізу виробничо-господарської діяльності аудитор про­водить таку роботу:

1) вивчає загальну виробничу структуру підприємства;

2) оцінює рівень існуючої технології виробництва;

3) проводить аналіз виробничих витрат;

4) аналізує рух основних фондів та амортизаційних відрахувань;

5) оцінює показники праці.

1) Загальна виробнича структура підприємства. Під час ви­вчення загальної виробничої структури підприємства розв'язуються такі завдання:

— досліджуються головні техніко-економічні показники струк­турних підрозділів (обсяги виробництва, чисельність працівників, основні фонди, ФОП тощо);

— визначається кількість та місцезнаходження окремих структу­рних підрозділів, у тому числі допоміжних і обслуговуючих, оптимальність їхнього розташування;

— проводиться експертиза доцільності виділення (відокремлен­ня) певних підрозділів у ході майбутньої реструктуризації (якщо та­ка передбачається).

2) Оцінка рівня існуючої технології виробництва. Це завдання розв'язується за такими позиціями:

а) наявність сучасних передових технологій;

б) використання ноу-хау та власних інноваційних розробок;

в) використання автоматизованих систем управління. У процесі аудиту звертається також увага на циклічність техно­логічних процесів та їхню безперервність; можливість повторного використання продуктів переробки (відходів); величину втрат сиро­вини, матеріалів, готової продукції під час виробничого циклу, на­явність науково-обґрунтованих норм виготовлення продукції, енергозатратність технологій, серійність виробництва.

3) Аналіз витрат на виробництво. У ході аналізу вивчається ефективність планування собівартості та проводиться факторний аналіз відхилень факту від плану. На підставі первинних бухгалтер­ських документів визначається сума витрат у собівартості продукції, не пов'язаних з виробничо-господарською діяльністю. При цьому аналізується фактична (у натуральному та вартісному виразі) наяв­ність сировини, матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів, ін­ших товарно-матеріальних цінностей, які не мають відношення до виробництва продукції. На цій підставі розробляються рекомендації щодо їх дальшого використання, у тім числі продажу. Велика увага приділяється питанню правильності віднесення витрат на собівар­тість продукції та на валові витрати для цілей оподаткування. У разі порушення вимог Закону «Про оподаткування прибутку» в частині формування валових витрат, підприємство наражається на фінансові санкції.

4) Аналіз руху основних фондів та амортизаційних відраху­вань. Досліджуючи це питання, слід виходити з того, що балансова вартість окремих майнових активів майже ніколи не дорівнює їх ре­альній ринковій ціні. Аудитор звертає увагу на основні фонди, що їх придбано, реалізовано, ліквідовано або здано в оренду протягом останніх періодів. Показники завантаженості основних фондів, зно­су, матеріаломісткості та енергоємності, прогресивності технологіч­них процесів порівнюються з аналогічними показниками діяльності підприємств, найліпших у своїй галузі.

Слід перевірити правильність проведення та відображення у зві­тності таких, пов'язаних з рухом основних фондів операцій: індек­сація основних фондів; надходження та реалізація; ліквідація та ін­ші види вибуття; ремонт та амортизація; інвентаризація.

Оцінка майнового стану підприємства проводиться на підставі дослідження таких показників: коефіцієнт зносу основних фондів;

коефіцієнт оновлення; коефіцієнт вибуття; частка активної частини основних фондів у структурі основних фондів.

5) Аналіз показників праці. Виконуючи це завдання, аудитор досліджує динаміку чисельності працівників та рівня заробітної плати, обсяги прихованого безробіття, плинність кваліфікованих робітників та інженерно-технічних кадрів. З'ясовуються також при­чини, які призвели до втрат робочого часу (брак замовлень, сирови­ни, утрата традиційних ринків збуту, висока ціна продукції, незадо­вільна робота обладнання, брак маркетингових досліджень тощо),

робиться висновок про відповідність (невідповідність) кількості працівників потребам виробництва.

Аналізуючи господарську діяльність підприємства, можна ско­ристатися «Методикою проведення аналізу фінансово-господарсь­кого стану неплатоспроможних підприємств», яку розроблено Агентством з питань запобігання банкрутству. Хоча на сьогодніш­ній день вказана методика є дещо застарілою.