Додаткова

1. Фигурнов В.Э. IBM PC для пользователя (Изд.7-е, перераб. и доп. – М.: Инфра-М, 1997. – 640 с.

2. Светозарова Г.И. и др.. Практикум по программированию на языке бейсик. Уч. Пособие. – М.: Наука, 1988. – 368 с.

3. Леонтьев В.П. Новейшая энциклопедия ПК 2002. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. – 920 с.

4. Вертузаєв М.С., Юрченко О.М. Захист інформації у комп’ютерних системах від несанкціонованого доступу.

5. Клименко А., Нортон Н., Вебер Р. Эффективный самоучитель работы на ПК. Пер. с англ. и нем. – СПб: ООО ДиасофтЮП, 2001 – 736 с.

6. Берзин С., Раков С. Internet у вас дома. – СПб.:BHV – Санкт-Петербург, 1999. – 736 с.

7. Рейзнер Т. Сомоучитель Word 97. – СПб.: Питер, 1999. – 432 с.

8. Борланд Р. Еффектная работа с Word 97. – СПб.: Питер, 1998. – 960 с.

9. Колесников А. Excel 7.0 для Windows 95. – К.: BNV, 1996. – 480 с.

10. Додж М., Кината К., Стинсон К. Эффективная робота с Excel 97. – СПб.: Питер, 1998.– 1072 с.

11. Access 7.0 для Windows 95. – К.: BNV, 1996. – 480 с.

12. Келли Дж. Самоучитель Access 97. – СПб.: Питер, 1996. – 336 с.

13. Каратыгин С.А. Access 97 без проблем. Руководство пользователя. – М. Восточная Книжная Компания, 1997. – 368 с.

14. Новейший самоучитель роботы на компьютере. Под ред. Симоновича С.– М.: Десс; Инфорком-Пресс, 1999.– 656 с.

15. Періодичні видання, присвячені даній галузі (Компьютерное обозрение, Компьютеры + Программы, Chip).

РЕКОМЕНДАЦІЇ СТУДЕНТАМ ЩОДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Самостійна робота студентів складається з роботи з літературою (доповнення конспектів лекцій, написання рефератів) та на обчислювальній техніці. Кожен студент повинен написати реферат та виконати індивідуальне завдання за погодженням із викладачем. Теми для самостійної роботи студентів (у тому числі, рефератів, індивідуальних завдань) та їх обсяг визначаються робочою програмою.

Особлива увага під час самостійної роботи повинна приділятись набуттю навичок практичної роботи на комп’ютерній техніці. Перед практичною роботою студенти мають ознайомитися з методичним забезпеченням (лекційний, методичний, довідковий матеріал на паперових та електронних носіях, демонстраційні ролики). Після цього можна виконувати конкретні практичні завдання згідно з вимогами, які приведені у відповідному розділі.

ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ

Написання реферату – один із видів самостійної роботи студентів.

Реферат пишуть або друкують розміром шрифту 14 пунктів з одного боку аркушу паперу стандарту А4 через 1,5 міжрядкових інтервали та нумерують, залишаючи береги таких розмірів: лівий – 25 мм, правий – 10 мм, верхній та нижній – по 15 мм. Загальний обсяг реферату – до 20 сторінок.

Оформляють реферат відповідно до загальноприйнятих вимог. На титульному аркуші вказують назву академії, коледжу, спеціальність, дисципліну, тему, курс, групу, прізвище й ініціали студента та викладача.

Зміст реферату складається із вступу, розділів основної частини, висновків, списку використаної літератури, які виокремлюються в тексті. Завершений та оформлений реферат студент підписує і проставляє дату виконання.

Роботи, які виконані несамостійно, а також такі, що не можуть бути оцінені позитивно, переписуються з урахуванням зауважень викладача. Захист реферату проводиться шляхом публічного захисту або індивідуальної бесіди викладача зі студентом.

ФОРМИ ТА ЗАСОБИ ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Об’єктивність оцінки знань студентів залежить від форм та засобів поточного й підсумкового контролю.

Форми проведення поточного контролю, їх періоди визначаються робочим планом викладача. Поточний контроль проводиться у вигляді диференційованих заліків з практичних, лабораторних, самостійних та індивідуальних робіт.

Форми підсумкового семестрового контролю визначаються навчальним планом спеціальності. Для даних спеціальностей встановлено 1 семестровий залік і, після завершення вивчення дисципліни, аудиторна комплексна контрольна робота та екзамен.

Рекомендації щодо змісту комплексної контрольної роботи:

Комплексна контрольна робота призначена для перевірки вміння використовувати набуті знання, вміння та навички під час розв’язку задач фахового спрямування, залік – для перевірки основних теоретичних знань і реалізації їх на практиці.

Завдання комплексної контрольної роботи повинні відповідати вимогам до практичних вмінь.

Залік призначений для перевірки теоретичних знань і практичних навичок. Він складається студентом після виконання програми І семестру і може бути виставлений на підставі диференційованих заліків з практичних, лабораторних, самостійних та індивідуальних робіт.

Шкала оцінок контролю знань студентів п’ятибальна (“п’ять”, “чотири”, “три”, “два”, “н/a”).

Критерії оцінки знань

Критерії оцінки успішності повинні відповідати навчальній програмі й найбільш важливим вимогам до знань студентів:

1. Знання фактів, явищ. Правильне, науково достовірне їх пояснення.

2. Оволодіння науковими термінами, поняттями, законами, методами, правилами; вміння користуватися ними при поясненні нових фактів, розв’язуванні різних питань і виконанні практичних завдань.

3. Максимальна ясність, точність думки, вміння відстоювати свої погляди, захищати їх.

4. Знання повинні мати практичну значимість: застосування їх безпосередньо на комп’ютері.

Усні відповіді повинні бути повними, логічними, доведеними. Письмові відповіді, у тому числі звіти з практичних, лабораторних, індивідуальних і самостійних робіт, повинні бути виконані з точним дотриманням методичних вказівок, інструкцій, акуратно оформлені.

Усна відповідь може складатися:

• із викладу теоретичного матеріалу;

• формулювання окремих правил і властивостей, принципу будови та дії обчислювальної техніки;

• детального опису дії прикладної програми;

• побудови алгоритму для розв’язування задач і вправ.

Під час оцінювання усних відповідей слід враховувати вміння студентів використовувати допомогу вчителя для виправлення помилок та поглиблення знань. Результат оцінки залежить також від наявності похибок, допущених при усній відповіді. Серед похибок можна виділити помилки, недоліки, дрібні похибки. Похибка вважається помилкою, якщо вона свідчить про те, що студент не оволодів основними знаннями і вміннями та їх застосуванням. До недоліків відносяться похибки, що свідчать про недостатньо міцне засвоєння основних знань та вмінь або відсутність знань, що відповідно до програми не вважаються основними. Недоліком також вважається похибка, яка могла б розцінюватися як помилка, але яка допущена в одних випадках і не допущена в інших, аналогічних випадках. До недоліків відносяться похибки, допущені через неуважність або недогляд, неохайний запис та неохайне оформлення роботи. До дрібних похибок відносяться похибки в усних відповідях та письмових роботах, що не спотворюють змісту відповіді або розв’язку, випадкові описки тощо. У кожному окремому випадку питання про віднесення похибок до помилок, недоліків чи дрібних похибок вирішується викладачем відповідно до програмних вимог до засвоєння навчального матеріалу на даному етапі навчання. Якщо одна й та ж помилка (недолік) зустрічається декілька разів, то це розглядається як одна помилка (один недолік). Закреслення та виправлення в письмових роботах свідчать про пошук вірного рішення, що вважати помилкою не слід.

Завдання для усного опитування або письмової роботи вважається виконаним бездоганно, якщо зміст відповіді точно відповідає запитанню, вказує на наявність у студента необхідних теоретичних знань та практичних навичок, вірний хід розв’язування, письмова відповідь акуратно оформлена. Завдання вважається не виконаним, якщо студент не приступав до його виконання або допустив у ньому похибку, що вважається відповідно до мети роботи помилкою.

На оцінку “відмінно” відповідь студента має задовольняти усім вказаним вимогам; на “добре” – студент має повністю засвоїти навчальний матеріал, але у його відповідях можуть бути деякі неточності; на “задовільно” та “зараховано” студент має засвоїти 60% навчального матеріалу.

. Властивості інформації;

• об’єктивність (важлива у правових та історичних дисциплінах) – поняття відносне; у ході інформаційного процесу міра об’єктивності знижується.

• повнота інформації – характеризує якість інформації і визначає достатність даних для прийняття рішень.

• достовірність інформації – дані виникають в момент реєстрації сигналів, але не всі сигнали є “корисні” – присутній певний рівень “інформаційного шуму” – сторонніх сигналів, які заважають чітко фіксувати необхідні вигнали. Наприклад, ліс біля залізниці. Шум електропоїздів заважатиме слухати звуки лісу. Або, навпаки, якщо заблукати в лісі то потрібно прислухатися в якому напрямі рухається поїзд, тоді лісовий шум створюватиме не корисні сигнали.

• адекватність інформації – міра відповідності реальності об’єктивному стану справ.

• доступність інформації – міра можливості отримати ту чи іншу інформацію (приклад з підручниками, іноземною мовою)

• актуальність інформації – міра відповідності інформації поточному моменту часу. З цією властивістю пов’язана новацій на цінність інформації (приклад з підручниками, випущеними раніше, старими методами лікування)

Лекція 2.

Розділ 1. Основи інформатики та функціонування ПЕОМ