2. Основні відомості про методи та процедури обміну даними (протоколи обміну даними).

Відповідно до моделі ISO/OSI існує 7 рівнів в архітектурі комп’ютерних мереж. Верхній рівень – прикладний, нижній – фізичний.

У кожному рівні діють стандарти – протоколи. Фізичні функції протоколів забезпечують апаратні засоби – інтерфейси і програмні засоби – програми підтримки протоколів.

Як правило, протоколи нижніх рівнів стандартизовані більш жорстко, змінюються рідше і є основою для багатьох мереж.

Протоколи вищих рівнів реалізуються програмно у різних фірмах ї їх кількість зростає. Як правило, це самостійні програми, або програмні системи для роботи станцій і серверів.

3. Характеристика мережевих пристроїв та засобів комунікацій.

Як уже раніше зазначалось раніше, для створення комп’ютерної мережі необхідне відповідні апаратні і програмні засоби.

Поговоримо детальніше про апаратні засоби.

Щоб забезпечити передачу інформації від комп’ютера в комунікаційне середовище, необхідно узгодити сигнали внутрішнього інтерфейсу комп’ютера з параметрами сигналів, що передаються по каналам зв’язку. При цьому має бути виконане як фізичне (форма, амплітуда і тривалість сигналу) узгодження, так і кодове.

Технічні пристрої, які виконують функцію сполучення комп’ютера з каналами зв’язку, називаються адаптерами або мережними адаптерами. На практиці цю роль виконують або мережеві плати, що встановлюються в спеціальні слоти системного блоку, або модеми.

Найважливіші характеристики комунікаційної мережі:

• швидкість передачі даних по каналам зв’язку

• пропускна здатність каналу зв’язку

• вірогідність передачі інформації

• надійність каналу зв’язку і передавальної апаратури.

Швидкість передачі даних по каналу зв’язку залежить від його типу та якості, типу апаратури передачі даних, способу синхронізації тощо. Виражається у біт/с. У сучасних широкосмугових мережах може перевищувати 100 біт/с.

Пропускна здатність виражається у знаках (символах) за секунду.

Вірогідність переданої інформації визначається кількістю помилок на один знак, який передається < 10-6 – 10-7 помилок/загалом, надійність комунікаційних систем середнім число безвідмовної роботи і виражена в год.

4. Огляд операційних систем (ос) комп’ютерних мереж. Функції ос.

Програмне забезпечення, призначене для роботи в мережі, має бути орієнтованим на одночасне використання багатьма користувачами. Найпоширеніші 2 основні концепції побудови даного програмного забезпечення.

У І – мережеве програмне забезпечення орієнтоване на надання багатьом користувачам ресурсів загально доступного головного комп’ютера мережі файлового сервера або файл-сервера.

Мережеве програмне забезпечення, що керує ресурсами файл-сервера, надає до них доступ користувачам, називається мережевою ОС.

Її основна система розміщена на файл-сервері, а на робочих станціях установ установлена тільки невелика оболонка, яка відіграє роль інтерфейсу між програмами, що звертаються за ресурсами, і файл-сервером.

Програмні системи, орієнтовані на роботу в рамках цієї концепції, дають змогу:

• використовувати ресурси файл-сервера;

• можуть зберігатись на файл-сервері;

• використовуватись всіма користувачами одночасно.

У другій концепції, яка називається архітектурою „клієнт-сервер”, програмне забезпечення орієнтовано:

• на колективне використання ресурсів;

• на їх обробку в місці розміну ресурсу за запитами користувачів.

Основна обробка даних здійснюється потужним сервером, а на комп’ютер користувача посилаються тільки результати виконання запиту.

До операційних систем комп’ютерної мережі можна віднести:

Win 95;

Win NT тощо.

Деякі комунікаційні можливості Win 98:

• під’єднання до вузлу Internet по телефонній лінії, що комутується;

• під’єднання до локальної мережі;

• робота з електронними дошками оголошень;

• онлайнові дошки оголошення;

• управління віддаленими комп’ютерами;

• пересилання факсимільних повідомлень тощо.