2. Програмне та апаратне забезпечення локальних комп’ютерних мереж.

Яке ж обладнання необхідне для створення ЛОМ? З минулої лекції ви пам’ятаєте, що для під’єднання комп’ютера до мережі, у т.ч. до локальної, необхідно, щоб у комп’ютері був встановлений мережний адаптер (контролер, плата). Він дозволяє комп’ютеру отримувати інформацію з мережі і передавати її туди. Розрізняються адаптери:

• типом кабелів, до яких можуть під’єднуватись;

• мережним протоколом (погодження по обміну інформацією);

• типом шини, до якої під’єднується;

• швидкодією тощо.

Для принтера аналогом мережного контролера є принт-сервер – пристрій що дозволяє під’єднувати принтер до ЛОМ. Сучасні продуктивні принтери призначені для роботи в мережі, мають вмонтовану мережну плату. Можуть також використовувати концентратори або комутатори. Минулого разу ми з вами говорили про топології комп’ютерних мереж. Давайте пригадаємо, які бувають? Сьогодні розглянемо їх докладніше. Але спочатку вияснимо, що таке метод доступу і які вони бувають.

Метод доступу – це набір правил, що визначає використання каналу передачі даних, який сполучає вузли мережі на фізичному рівні (призначається для визначення послідовності доступу вузлів мережі до каналу і запобігання накладення даних різними вузлами).

Найпоширенішими методами доступу в ЛОМ наведених топологій є Ethernet, Token-Ring, Arcnet, які реалізуються мережними платами.

У мережах моноканальної (шинної) топології використовують один канал зв’язку, який об’єднує всі комп’ютери мережі.

Рис.1.

Приклад: Ethernet забезпечує творення передачі даних 10 Мбіт/сек, у стандарті Fast Ethernet – 100 Мбіт/сек., при технології Gigabit Ethernet – швидкість ще вища.

Дана топологія (в основному використовує коаксіальний кабель) забезпечує ефективне використання пропускної здатності каналу, стійкість до несправності окремих вузлів, простоту зміни конфігурації та нарощування мережі. Вузли Ethernet підключаються до концентратора (хаба). Цей пристрій у вигляді невеликого блока зі спеціалізованим мікрокомп’ютером, що містить від 3-4 – х до кількох 10-в роз’ємних з’єднань для підключення сегментів мережного кабелю.

У мережі кільцевої топології, як канал зв’язку використовують замкнене кільце з приймачів-передавачів, сполучених коаксіальним або оптоволоконним кабелем.

Рис. 2.

Найпоширеніший метод доступу у мережах цієї топології – Token-Ring – метод доступу з передачею маркера.

Маркер – це пакет, забезпечує спеціальною послідовністю бітів. І він послідовно передається по кільцю від вузла до вузла в одному напрямі. У мережах Token-Ring забезпечується швидкість передачі даних 4 Мбіт/сек. менша надійність мережі.

Мережа зіркоподібної топології має активний центр – комп’ютер або інший пристрій, що об’єднує всі комп’ютери мережі.

Рис. 3.

Активний центр повністю керує комп’ютерами, підключеними до нього через концентратор, який виконує функції розподілу і підсилення сигналів. Від його надійності залежить працездатність мережі.

Одним із методів доступу є Arcnet. Також використовується маркер. Забезпечує швидкість передачі 2 Мбайт/сек. Для забезпечення зв’язку між мережами навіть різних типів застосовують засоби міжмережної взаємодії: мости (bridges) і маршрутизотори (routers). В їх якості використовують комп’ютери з двома і більше адаптерами. Кожний з адаптерів забезпечує зв’язок з однією з мереж. Можуть використовуватися не окремі ПК, а спеціалізовані пристрої.

Мости – зв’язують мережі з однаковими комунікаційними системами; маршрутизотори – з різними. Існують мости-маршрутизотори.

Для забезпечення зв’язку мереж з різними комп’ютерними системами призначені шлюзи (gateway).

Лекція 14.

Тема 4.3. Глобальна співдружність комп’ютерних мереж Internet

Мета: Ознайомитись з особливостями побудови та роботи глобальної співдружності комп’ютерних мереж Internet

План.

1. Огляд глобальних комп’ютерних мереж.

2. Загальна характеристика Internet як глобальної комп’ютерної мережі.

3. Загальні поняття глобальної комп’ютерної мережі Internet: провайдери і їх можливості; сайти та їх різновиди.

4. Інформаційні ресурси Internet (електронна пошта, служби новин, служби FTR збереження файлів, засоби телеконференцій і інтерактивного спілкування користувачів тощо. Всесвітня павутина World Wide Web (WWW) як важливий компонент інформаційних ресурсів, її призначення та можливості. Поняття браузеру.

5. Програма Internet Explorer: призначення, режими роботи, основи інтерфейсу, головне меню, панелі інструментів.

2. Загальна характеристика Internet як глобальної комп’ютерної мережі.

Інтернет – це міжмережа, тобто в вузькому розумінні інтернет – це об’єднання мереж.

В широкому розумінні інтернет – це Світова комп’ютерна мережа.

Інтернет можна розглядати як декілька мільйонів комп’ютерів, але краще розглядати його як інформаційний простір, в якому здійснюється неперервна циркуляція даних.

В цьому розумінні його можна порівняти з теле- і радіоефіром, але там інформація не зберігається, а в Інтернеті вона переміщується між вузлами мережі (комп’ютерами) і деякий час зберігається на жорстких дисках.

Перша мережа національного масштабу була створена на кошти Міноборони США. Вона мала назву ARPANET. Вона почала працювати в 1969 році. Об’єднувала комп’ютери механічні, але загальне народження Інтернету відбулося в 1983 р. в зв’язку з революційними змінами в програмному забезпеченні комп’ютерного зв’язку.

День народження Інтернету вважається дата стандартизації протокола зв’язку TCP/IP.

TCP – протокол транспортного рівня, він керує здійсненням передачі інформації.

IP – протокол адресний. Він належить мережевому рівню і визначає, куди надходить передача.

Протокол TCP – дані поділяються на пакети, пакети маркируються, можуть передаватись одночасно для багатьох клієнтів.

Протокол IP (Internet Protocol) – у кожного споживача Світової мережі є своя унікальна адреса (IP – адреса).